Розділ 2. Життя і творчість в. Г. Власова 1

Володимир Власов народився 5 лютого 1927 року в Одесі. Він відносився до покоління «дітей війни» - Велика Вітчизняна припала якраз на підлітковий період його життя. Переживши довговтривалу блокаду, на власні очі спостерігав важкий процес боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. Пізніше, спогади про героїчну оборону міста він втілить під час навчання в училищі в дипломному ескізі «Моряки залишають Одесу» 1947 року. Далі було навчання в Московському державному художньому інституті ім. Сурікова.

В 1950-ті роки В.Г. Власов, разом з товаришами по цеху А. П. Ацманчуком, Г. М. Павлюком¹¹, Ю. Н. Семикіним ¹²сформують основний актив організації одеських художиків. Всі вони були випускниками училища перших післявоєнних років, в творчості яких відчутно проявлялись спадкові традиції південноросійської живописної школи. Після отримання освіти в Москві або Ленінграді, ці художники, разом з К. Ломікиним¹³, А, Лозою¹⁴, Г. Г. Малишевим ¹⁵та ін., вони втілювали в одеській художній практиці практичні знання, столичну естетику і внутрішню свободу, зберігаючи традиції Школи.

Виставкова діяльність Володимира Григоровича починається на Всесоюзній виставці дипломних рабіт в Москві 1953 року, де була представлена дипломна работа «Майбутні офіцери». З 1958 року стає членом Союуа художників СРСР. 22 листопада 1972 року йому було присвоєно почесне звання «Заслуженого художника УРСР». В 1986 році В.Г. Власов був нагороджений орденом «Дружби народів».

Перша персональна виставка відбулась у 1963 році, на якій були продемонстровані роботи з 1945 по 1962 роки. В експозиції представлені роботи, які були створені за років навчання і періоду перших самостійних кроків у мистецтві [1963, с. 2]. Наступні персональні виставки відбувались в 1983 і 1989 (Київ, Одеса) роках. В роки незалежності України в честь 65 – річчя художника відбулась остання персональна виставка (1992 р., Одеса).

З довгий період творчості Володимир Власов був учасником багатьох обласних, республіканських, всесоюзных і міжнародних виставок (Каір, Александрія, 1966 р.; Варна, 1967 р.; Генуя, 1975,1977 рр.; Балтімор, 1978 р.; Іокогама, 1991 р.).

Його твори зберігаються в колекціях Ізмаїльської картинної галереї, Почаївському історико-художньому музеї , Лубянському краєзнавчому музеї, художніх музеїв Одеси, Краматорську, Хмельницька і Херсону. Але більшість робіт знаходяться в приватних колекціях.

В 1990-х роках Власов був заступником голови Художнього Фонду О. М. Шелюто, працював у власній майстерні, періодично створюючи роботи на замовлення Фонду. Він не став викладати, присвятивши весь свій час роботі, але все одно в його майстерню приходили учні,з яким він охоче допомагав. Один з них, художник Л. Д. Ванденко, згадує свого вчителя як хорошого друга і людину надзвичайно високих моральних якостей: « Власов завжди відносився до людей з любов’ю та добротою. Він був високо-освітченою людиною, любив музику грав на фортепіано. Завжди цікавився новаціями в різних сферах людської діяльності. Рідко бували дні, коли він був без роботи» Власов дійсно постійно багато працював, про що світчить велика кількість картин, етюдів, екізів. Хоча сам він і не був учасником одеських авангардних течій, але з великою прихильністю ставився до експериментів у мистецтві. Протягом всього життя він і сам постійно знаходився в пошуках нових способів виразності в живописі, експерементував з різними стилями і техніками. У вересні 1998 року за заслуги в області культури і мистецтва Одеською організацією НСХУ був представлений на отримання звання « Народний художник України», але не встиг. Художник Володимир Григорович Власов помер в Одесі 15 липня 1999 року помер.

Володимиру Григоровичу доводилось працювати в складний історичний період подвійних стандартів, коли митці знаходились в положенні між необхідністю виконувати офіційні, в основному тематичні, замовлення через Художній Фонд і можливістю більш повної внутрішньої свободи і творчих експериментів. Тим не менше, поєднанні в одному часі і просторі, в Одесі був сформуваваний цілий ряд яскравих особистостей. Спільно вони створили неповторний світ художніх образів і творів, які є легко пізнавані стилістично і по колористичному ладу. З цього осередку вийшли майстри, які працювали в «суворому стилі», а також художники «другої хвилі одеського авангарду» [виставка, с.3].