5. Складіть схему спеціалізації країн світу у виробництві продукції апк.

Рослинництво:

1. Зернове господарство (провідна роль) Китай, США, Індія.

2. Олійні: соняшник (Росія, Україна), арахіс (Індія, Китай), оливи (країни Середземномор’я).

3. Ефіроолійні, тонізуючі: какао (Африка, Пд. Америка), чай (Індія, Китай), кава (Бразилія).

4. Каучуконоси (Малайзія).

5. Цукроносії: цукрова тростина (Бразилія), цукровий буряк (Україна).

6. Текстильні: бавовник (Узбекистан), льон (СНД), джут (Індія).

7. Наркотичні: тютюн (Китай), опійний мак (Пакистан).

8. Крохмаленосії: картопля (Західна Європа).

9. Сади і виноградники: Італія, Франція.

10. Овочівництво: Європа, Пн. Америка.

ВАРІАНТ №14

1. Форми територіальної організації продуктивних сил.

Територіальна організація продуктивних сил(ТОП)- це просторовий взаємозв’язок галузевих, міжгалузевих та територіально-виробничих комплексів. Він сприяє ефективному використанню природних , матеріальних і трудових ресурсів і усуває диспропорцію у розміщенні продуктивних сил.

Промисловий центр – це група промислових підприємств, пов’язаних спільними допоміжними виробництвами, а в ряді випадків і спільність технологічного процесу, що мають єдину систему розселення й обслуговуються спільною інфраструктурою.

Форми територіальної організації продуктивних сил:

-промисловий центр

-технополіс

-ТВК

-виробничий комплекс

-портово-промисловий

Виробничий комплекс – це обєднання підприємств , які пов’язані виконанням єдиної господарської функції та тісними виробничими стосунками таким чином , що вилучення якого-небудь компоненту або порушення зв’язків знижує ефективність всього комплексу ,обмежує або унеможливлює виконання господарських функцій.

ТВК – це обєднання підприємств на певній території, для якого найкращий ефект досягається завдяки вдалому компонуванню підприємств відповідно до природних і економічних умов.

Портово-промисловий комплекс – це обєднання на одній території морських портів ,промислових підприємств ,приморських поселень ,соціально-виробничої інфраструктури ,розміщення яких у прибережній зоні обумовлене експлуатацією природних ресурсів прилеглої території й акваторії ,забезпеченням зовнішньо-економічних та інших видів діяльності.

Технополіс – це науково-технічний центр, який забезпечує створення і впровадження нових розробок.

2. Показники ефективності виробництва.

Ефективність промислового виробництва аналізується за показниками:

• фондовіддача;

• фондомісткість;

• фондоозброєність;

• продуктивність праці;

• матеріаломісткість;

• енергомісткість;

• конкурентоспроможність продукції.

Фондовіддача — показник ефективного використання основних виробничих засобів.

Фондоозброєність — це показник оснащеності працюючих у промисловості основними виробничими засобами.

Фондомісткість характеризує потребу в основних виробничих засобах для виробництва одиниці продукції промисловості.

Продуктивність праці — показник ефективності використання робочої сили, зайнятої в промисловості.

Матеріаломісткість характеризує величину прямих матеріальних витрат у промисловості (вартість проміжного споживання) на одиницю продукції.

Енергомісткість характеризує витрати первинних паливно-енергетичних ресурсів у натуральному виразі на одиницю валового продукту або валового внутрішнього продукту.

Конкурентоспроможність продукції визначається як:

• одиничний показник — по конкретних промислових товарах;

• груповий показник — по групі промислових товарів;

• інтегрований показник — за технічними та економічними характеристиками промислової продукції.

Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується специфічними для цієї галузі показниками. Умовно їх поділяють на дві групи:

1. показники продуктивності:

• урожайність (валовий збір / посівні площі);

• продуктивність тваринництва (надої молока з однієї корови, настриг вовни з однієї вівці тощо);

2. показники забезпеченості:

• виробництво зерна на душу населення;

• державна закупівля сільськогосподарської продукції.

По промисловості та сільському господарству також аналізується структура експорту та імпорту. При цьому слід ураховувати такий аспект аналізу, як продовольча безпека країни. У світовій практиці вважається, що за умови закупівлі 20 % продовольства (від виробленого) країна-імпортер втрачає свою продовольчу незалежність і створюється загроза її національній безпеці.

3. 1. Локальне виробниче-територіальне сполучення, де підприємство поєднується тісними виробничо-технологічними зв’язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, спільною інфраструктурою й поселеннями носить назву:

б) промисловий вузол;

2. Що є межею розвитку при пострегіоналізації?

г) меж розвитку немає.

3. Посівні площі яких зернових культур є найбільшими в Україні?

в) озима пшениця.

4. Максимальні обсяги запасів загальносвітового масштабу бурого вугілля зосереджені:

а) у Росії, США, Україні, ФРН, Польщі, Чехії, Австралії;

4. Зо́на в́ільної торгі́влі  — тип міжнародної інтеграції, при якій в країнах-учасниках скасовуються митні збори і податки, а також кількісні обмеження у взаємній торгівлі згідно з міжнародним договором. Це більш глибокий тип інтеграції, ніж преференційні угоди. За кожною країною-учасницею зберігається право на самостійне і незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн. У більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари крім продуктів сільського господарства. Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом, розташованим в одній із країн-членів, але зазвичай обходяться без нього, а основні параметри свого розвитку країни погоджують на періодичних нарадах керівників відповідних відомств. Між країнами-учасницями зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, які перетинають їхні державні кордони.

ВАРІАНТ №15