1. Під обґрунтуванням прийняття рішення розуміють підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям і реально існуючим обмеженням.

Наукова обґрунтованість рішень, їх оптимальність залежать, з одного боку, від ступеня досконалості методів, що використовуються у процесі розробки та реалізації рішень, з іншого – від рівня опанування персоналом комплексу методів.

Вибір методів для обґрунтування конкретних ГР має включати:

1) аналіз господарської задачі щодо її змісту, можливості формалізації; 2) вибір методів для пошуку оптимального варіанта рішення; 3) визначення правил і умов застосування обраних методів.

Методи обґрунтування рішення, як правило, використовуються комплексно. Це зумовлюється наявністю формальних і неформальних факторів, які створюють ситуацію. Такі фактори необхідно враховувати для остаточного вибору рішення. Однак у кожному конкретному випадку пріоритетною є одна група методів, на вибір якої впливають: - масштаб задач, що розв’язуються (глобальні й локальні); - довгостроковість рішень (оперативні, тактичні, стратегічні); - умови прийняття рішень (визначеності, ризику, невизначеності).

2. Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому.Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивній і деструктивній. У першому випадку - коли властивість ризикувати - один зі шляхів успішної діяльності. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб'єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного урахування закономірностей розвитку явища. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючий фактор.Захисна функція полягає в наступному. Якщо для підприємця ризик - це природний стан, то нормальним повинне бути і терпиме відношення до невдач. Ініціативним, заповзятливим підприємцям потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають покарання і стимулюють виправданий ризик.Аналітична функція ризику зв'язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішення, у зв'язку з чим підприємець у процесі прийняття рішення аналізує усі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні (прибуткові) і найменш ризиковані.

3. Для прогнозування господарських рішень застосовуються різні кількісні і якісні методи.Кількісні методи базуються на інформації, яку можна одержати, знаючи тенденції зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності, що характеризують виробничу діяльність об'єкта управління. До таких методів відносяться аналіз часових рядів, каузальне (причинно-наслідкове) моделювання, тощо.В основу якісних методів покладені експертні оцінки фахівців в області прийнятих рішень; наприклад, методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах), моделі очікування споживача (опитування клієнтів) тощо.Складні об'єкти прогнозуються з використанням різних кількісних й якісних методів. Наприклад, прогноз економічної кон'юнктури (сукупність ознак, що характеризують стан економіки в певний період) базується на прогнозах у сфері обмежень по захисту навколишнього середовища, міжнародної торгівлі, попиту на продукцію, пропозиції продукції, і їхніх співвідношень. При цьому кожний із зазначених прогнозів, у свою чергу, ґрунтується на проміжних прогнозах різних процесів.Відпрацьованими методами прогнозування економічної кон'юнктури є: метод "мозкова атака", метод Дельфі, метод екстраполяції тенденцій, морфологічний аналіз, імітаційне моделювання, динамічне моделювання, структурний аналіз тощо.Аналіз (розкладання, розчленовування, розбір) - логічний прийом, метод дослідження, суть якого полягає в тому, що досліджуваний предмет подумки розчленовується на складові елементи, кожний з яких потім досліджується окремо як частина розчленованого цілого, для того щоб виділені в ході аналізу елементи з'єднати за допомогою іншого логічного прийому - синтезу - у ціле, збагачене новими знаннями.

4.Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах , які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

Рішення, що приймаються в господарській практиці, характеризуються різноманітністю. Тож необхідність класифікації зумовлена потребою у визначеності термінологічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття й обґрунтування рішень.

5. Можна виділити такі ознаки господарського рішення:

- можливість вибору єдиної дії з безліч альтернатив (якщо немає альтернатив,

то немає і вибору, а виходить, і немає рішення);

- наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

- необхідність вольового акту особи, що приймає рішення при його виборі,

оскільки особа, що приймає рішення формує рішення через боротьбу думок

і мотивів.

6,За ступенем невизначеності (повноти інфор¬мації) : прийняті в умовах визначеності; прийняті в умовах невизначеності; прийняті в умовах ризику

За ступенем унікал ності : рутинні; нетворчі; унікальні (творчі)

За типом застосову ваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань: автоматичні (прийняті миттєво: питання — відповідь); бліц-рішення (прийняті за кілька хвилин); експрес-рішення — приймаються протягом кіль¬кох годин; лонгіровані — вироблення рішень впродовж тижнів і місяців

За стадією життєвого циклу товару : рішення на стадії НДДКР; рішення на стадії виробництва; тощо

За функціональною спря¬мованістю : розроблювані для здійснення планових заходів у компанії, підрозділі; спрямовані на розв’язок організаційних проблем функціонування підприємства; розроблювані за різними аспектами діяльності працівників підприємства; координаційні (необхідні для узгодження мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища, що мають на меті гармонізацію діяльності підприємства); контрольні (служать для оцінки результату тих чи інших дій підлеглих і спрямовані на забезпечення своєчасного виконання планів та намічених цілей); інформативні (спрямовані на впорядкування інформаційного поля для працівників компанії та надання їм необхідної інформації); регулювальні (найчастіше наказують спосіб здійснення у визначених ситуаціях тих чи інших дій і виражаються в різного роду правилах, розпорядках, графіках, нормах, нормативах тощо)

7,За сферою дії :технічні (приймаються з приводу об’єктивних факторів діяльності — використання устаткування, технологій тощо); економічні (пов’язані з витратами підприємства й зумовлені ними);соціальні (приймаються стосовно умов праці персоналу, її оплати, пільг, гарантій)

За метою: комерційні; некомерційні

За рівнем управління: прийняті на вищому рівні;прийняті на середньому рівні; прийняті на нижчому рівні

За масштабністю: комплексні; часткові

За організацією розробки : колегіальні;корпоративні;індивідуальні; змішані

За терміном дії: стратегічні (розробляються на тривалий строк (5—10 років) з охопленням ключових елементів підприємства (структура, виробництво));тактичні (розробляються на 1—3 роки з охопленням частини ключових елементів компанії);оперативні (короткострокові рішення, які розробляються в разі виникнення ситуацій, що заважають реалізації тактичних рішень)

8, За ступенем складності : стандартні; нестандартні

За глибиною дії : однорівневі; багаторівневі

За компетентністю : на основі здорового глузду;професіональні

За часом дії :тривалої дії; разові; неперервної дії; для розв’язання певних завдань

За прогнозованою ефек¬тивністю : ординарні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю отриманого результату відповідає нормам і нормативам, прийнятим для даної галузі, напряму діяльності; синергічні — за яких ефективність витрат ресурсів на одиницю здобутого ефекту різко зростає (ефект має яскраво виражений характер непропорційного зростання); асинергічні — призводять до непропорційного зниження ефективності системи/операції

За складністю реалізації : прості (реалізуються для виконанння однієї дії); процесні (реалізуються для виконання деякої сукупності взаємопов’язаних дій)

9. За ознакою врахування або неврахування зміни умов реалізації рішення — гнучкі, алгоритми реалізації яких уже під час прийняття рішень передбачають різні варіанти дій залежно від умов;

— жорсткі (мають єдиний варіант реалізації за будь-яких умов або станів суб’єктів чи об’єктів)

За ознакою управлінських функцій — рішення функції планування;

— рішення функції організаційної діяльності;

— рішення функції мотивації учасників;

— рішення функції контролю

За кількістю цілей — одноцільові;

— багатоцільові

За рівнем прийняття — рішення організації в цілому;

— рішення структурних підрозділів;

— рішення функціональних служб;

— рішення окремих працівників.

За напрямом вирішення — приймаються всередині організації як системи;

— рішення, що виходять за межі організації

За тривалістю періоду реалізації — довгострокові (понад 5 років, прогнозні, зумовлені баченням майбутнього, що випливає з умов і потреб сьогодення);

— середньострокові (від одного року до 5-ти, відбиваються в обов’язкових для виконання планах і програмах, згідно з якими здійснюються конкретні практичні заходи);

— короткострокові (до одного року, відображаються, як правило, в усних чи письмових наказах, розпорядженнях; приймаються без попередньої підготовки)

10, За ступенем обов’язко¬вості виконання : директивні (розробляються вищими органами управління в стабільних умовах; стосуються найбільш важливих поточних і перспективних проблем організації та призначені для обов’язкового виконання на її нижчих рівнях); рекомендаційні (готуються органами ради (комітетами, комісіями); їх виконання бажане, але не обов’язкове, оскільки ті, кого ці рішення стосуються, не є підлеглими тих, хто їх приймає); орієнтаційні (призначені для нижчих рівнів управління, що перебувають під значним впливом центру)

За характером при зняття: вибіркові (стосуються одного чи кількох близьких аспектів розглянутої проблеми); систематичні (охоплюють проблему в цілому, в усьому її різноманітті та взаємозв’язках)

За способом прийняття : консультативне (припускає, що особа, котра його приймає остаточно, радиться з підлеглими або експертами, а потім, з урахуванням висловлених рекомендацій, робить власний вибір); спільне (приймається в результаті взаємної згоди всіх учасників на основі консенсусу); парламентське (приймається в результаті взаєм¬ної згоди більшості)

За широтою охоплення : загальні (стосуються однакових проблем усіх (декількох) підрозділів організації (наприклад, про час початку та закінчення робочого дня)); спеціальні (стосуються вузьких проблем одного підрозділу чи групи працівників)

З погляду зумовленості : запрограмовані (приймаються в стандартних регулярно повторюваних ситуаціях); незапрограмовані (приймаються в неординарних обставинах і вимагають індивідуального творчого підходу, що інтегрує досвід, дані спеціальних досліджень, мистецтво та чуття менеджера)

З погляду принципового підходу до варіантності : безальтернативне (приймається в тому випадку, якщо все зрозуміло, та зі становища, що склалося, є тільки один вихід (як правило, характерно для нескладних стандартних ситуацій і проблем)); бінарне (має на увазі альтернативу); багатоваріантне (припускає можливість вибору з досить великої кількості способів дії); інноваційне (приймається на основі штучного комбінування окремих найбільш придатних і несуперечних один одному характеристик тих рішень, що були в цілому відхилені)

11 Вимоги до господарських рішень:

- Відповідність чинному законодавству та статутним документам підприємства:

- Вчасність (не можна поспішати або запізнюватися):

- Наявність чіткої цільової спрямованості та адресності (виконавці мають розуміти, на що спрямовано рішення та які засоби будуть використані)

- Відсутність у тексті рішення суперечностей самому собі або раніше реалізованим:

- Організаційна виконуваність:

- Наявність параметрів для зовнішнього або внутрішнього контролю його виконання:

- Урахування можливих негативних наслідків в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах у разі реалізації рішення

- Наявність у керівників відповідних повноважень (прав та обов’язків) для реалізації господарських рішень

- Наявність можливостей обґрунтування позитивних результатів.

умови їх досягнення:

- Контроль з боку юриста, референта;

- Знання та інтуїція керівника;

- Формування та доведення цілей, строків виконання до кожного працівника;

- Контроль з боку юриста, референта;

- Висновок експертів або спеціалістів;

- Складання робочих документів;

- Висновок зовнішніх експертів;

- Впровадження посадових інструкцій та положень про відділи та служби;

- Низка розрахунків та припущень.

12. Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження.Основні параметри якісного рішення: повнота розв’язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі); своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання); оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).Показники якості прийнятого господарського рішення: показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється лише якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно – він наближається до одиниці; ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього); імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і терміну; коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).Основні умови забезпечення якості господарського рішення: застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо; вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення; забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією; структуризація проблеми та побудова дерева рішень; забезпечення багатоваріантності рішень; правова обґрунтованість рішення; розроблення та функціонування системи відповідальності та мотивації; наявність механізму реалізації рішення.

13.Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доціль¬ність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження .

Основні параметри якісного рішення:

- повнота розв’язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);

- своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);

- оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показники якості прийнятого господарського рішення:

- показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно — він наближається до одиниці;

- ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);

- імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і терміну;

- коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

14.Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

- застосування наукових підходів; використання методів функ¬ціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо;

- вивчення впливу економічних законів на ефективність ре-

алізації господарського рішення;

- забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією;

- структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

- забезпечення багатоваріантності рішень;

- правова обґрунтованість рішення;

- розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

- наявність механізму реалізації рішення.

15.Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.

Види ефективності господарських рішень

- забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалізації;

- мати конкретний зміст і обґрунтованість;

- враховувати реальний масштаб часу;

- забезпечувати оптимальність (забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рішення);

- бути гнучким (можливість зміни мети та (чи) алгоритму досягнення мети в разі зміни зовнішніх та внутрішніх умов);

- мати правомірність (дотримання правових норм його прийняття); законність рішення (несуперечність чинним нормативно-правовим актам);

- досягати оптимальності рішення (вибір такого варіанту, що забезпечить максимальний результат за мінімальних витрат);

- бути комплексним (облік можливих наслідків не тільки економічного, а й політичного, правового, психологічного та іншого характеру);

- можливість верифікації та контролю виконання.

Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, а саме:

- людський фактор (необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду ОПР, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність; внутрішня культура, правова й екологічна культура, свобода особи; індивідуально-особистісні характеристики; загальний морально-психологічний клімат в організації, ступінь розуміння рішень, що зумовлює відповідне ставлення до справи; очікувана винагорода у випадку успіху чи, навпаки, острах можливого покарання в разі невдачі);

- інформаційний фактор (структура інформації та системи інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформацією);

- організаційний фактор (здатність організації вчасно перешикуватися для усунення нестатків рішення проблеми відповідно до умов, що змінилися, пристосуватися до них); своєчасність виявлення проблеми та наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість до різного роду перешкод);

- матеріальний фактор (наявність необхідних ресурсів (природних, технологічних, інформаційних тощо), можливість вільного маніпулювання ними).

Ґрунтуючись на результатах практичних спостережень, слід зазначити, що кожен з факторів може або сприяти, або перешкод¬жати підвищенню ефективності ГР.

Загалом, ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей . Для цього воно має відповідати таким вимогам:

- мати механізм реалізації (тобто рішення слід сформулювати таким чином, щоб воно охоплювало організацію, контроль процесу його реалізації);

- бути науково обґрунтованим (розробка та прийняття рішення на основі пізнання й використання об’єктивних законів і тенденцій, властивих економіці);

- бути реальним (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу); можливість реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);

- забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, поставленим перед об’єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);

- мати кількісну та якісну визначеність (обов’язкове встановлення конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів проектованого здійснення рішення; якісна визначеність харак¬теризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно

16-17