1. Поняття античності, хронологічні межі. Періодизація античної літератури; її найважливіші риси.

Слово «античний» походить від латинського слова «давній».

Античним світом вчені називають групу рабовласницьких держав (тобто таких, значну частину населення яких складали раби). Це — перш за все міста-держави, що були створені грецькими племенами, а ще Рим, союз рабовласницьких держав Італії — країни, що склалися у 1 тисячолітті до нашої ери на узбережжі Середземного моря.

1) Архаїчний період(2в. до н. е.-5 ст. н. е..):

а) період становлення класичного рабовладенческого суспільства і держави 5-7 ст. до н. е. (Лірика Архілоха)

б) Гомерівський період 8 ст. до н. е. (епічна поезія) 1. Гомерівський епос (Гомер) 2. Дидактичний епос (Гесіод)

в)до літературний, до гомерівський період. (з 2 ст. до н. е. – 8 . до н. е..)

2)Аттичний або класичний період (5 ст. до н. е..)

Центр Афіни. Це період розквіту і становлення поліса.

а)Трагедії (Есхіл, Софокл)

б) Комедії (Аристофан). В цей же час відбувається розвитку театру та драматургії

3)Елліністичний період (3 ст. до н. е.)

Період Греко-Македонських війн. Епічна поема («Аполлоній Родоський»)

Олександрійська поезія (Каллімах, Феокрит)

Менандр –творець епічної поеми

4) Грецька література епохи римського панування (від 1 до н. е. – 5 ст. н. е..)

Це період, коли Греція стала провінцією Римської імперії. Але, тим не менш, туди приїжджали вчитися.

Жанр літературної біографії (Плутарх)

Класична сатира (Лукіан)

Роман (2-а форма софистсва, хоча греки вважали роман низькою формою літератури).

(Лот і Геліодор. Вони намагалися вивести роман на більш високий рівень).

2. Поняття про міфологію. Виникнення міфології. Олімпійський пантеон.

Виникнення міфологічних уявлень відноситься до дуже ранньої щаблі розвитку людського суспільства. Залежність людини цього часу від незрозумілих для нього природних і суспільних сил , його безсилля перед ними знаходили своє вираження у фантастичних, міфологічних уявленнях про природу і про способи впливу на неї. Міфи є у найвідсталіших народів: вони у величезній більшості випадків являють собою розповіді про походження тих чи інших предметів, явищ природи, звичаїв, установлень, наявність яких відіграє значну роль а суспільного життя. первісний мисливець особливо зацікавлений у тварин, і кожне плем'я має багато розповідей про те, як і звідки прийшли різні види тварин і як вони отримали властиві їм риси зовнішності. Предметом міфу є і небесні світила - сонце, місяць, сузір'я; міф оповідає про їхній прихід на небо і про те, як створювалася форма, напрямок руху і. т. д. Значну роль у всіх цих розповідях грають тварини і мотиви перетворення.Міфотворчість не є просто грою фантазії ; це - щабель у процесі освоєння світу, через яку пройшли всі народи. Низький рівень продуктивних сил, недостатнє панування над природою відкривають у первісному суспільстві широкий простір для фантастичних уявлень про дійсність, а згодом, з розвитком соціальної нерівності і утворенням класів, фантастичні релігійні уявлення закріплюються в інтересах панівних верств.Однією з найважливіших передумов мифообразования є приписування людських властивостей предметів навколишнього середовища.

Міфологія є тим ґрунтом, на якій згодом виростають науки і мистецтва. З успіхами пізнавальної діяльності юри-ти міф втрачає своє "священне" значення, вивільняються укладені в ньому елементи наукової думки і художньої творчості.Міфологія стає надбанням мистецтва, входить у фонд мовних метафор( геркулесові стовпи, яблуко розбрату, муки Тантала, прокрустове ложе).

Міфотворчість пройшло багато етапів, перш ніж вилилося в форми, відомі нам з грецької міфології. У ній виявилися напластания різних епох. Грецькі міфи містять численні відгомони групового шлюбу, матріархату, але разом з тим відображені і історичні долі грецьких племен в більш пізні часи; вони оповідають про походження явищ природи і предметів матеріальної культури, про походження світу( космогонія) і богів(теогонія). У міфологічних оповідях греків знаходять відображення і представлення про природу.Мікенська епоха є історичною базою основного ядра грецьких героїчних сказань, і ці оповіді містять у собі багато елементів міфологізованої історії.

Антична міфологія є відображенням людського життя, її потреб і прагнень.Міфологія і є відомого роду перенесення общинно-родових відносин на природу і на весь світ.Періоди міфології : найдавніша, дофессалийская, або доолимпийская основа античної міфології, породжена ще періодом матріархату (все навколишнє людина мислить движымым незрозумілими силами, земля - основа міфології, хтонизм), олімпійська основа,пов'язана з централізацією міфології навколо гори Олімп і переходом до строгого героїзму.(рання класика і пізній героїзм) , потім наївна і незаймана міфологія гине(пізня класика і декаданс).

Зевс - головний бог дальновержец, який по суті справи вирішує всі найважливіші питання, а також бореться з різного роду чудовиськами, ув'язнює їх під землю або навіть в тартар. За Зевсом йдуть інші боги і герої. Аполлон, наприклад, вбиває Пфийского дракона і засновує на його місці святилище. Він же вбиває двох синів Посейдона, які виросли так швидко, що ледве змужнівши, стали мріяти піднятися на Олімп, оволодіти Герой і Артемідою, і ймовірно царством самого Зевса. Персей вбиває медузу. 12 подвигів здійснює Геракл (1.Як Геракл задушив змій. 2.Битва з Лернейською гідрою.3.Геракл у кентаврів 4.Як Геракл ловив Керинейську лань. 5. Геракл виганяє стимфальских птахів. 6. Як Геракл в один день очистив стайні царя Авгія. 7-ої і 8 ой подвиг Геракла. 9.Геракл у царство амазонок. 10. Бики Геріона і хитрий велетень Какос. 11. Подорож Геракла за золотими яблуками Гесперід. 12. Пеление триголового пса Кербера.) Тезей вбиває мінотавра. Разом з тим з'являються боги нового типу. Жіночі божества: Гера, головна богиня на Олімпі, дружина і сестра Зевса Гера совоока, вона стає покровителькою шлюбу і сім'ї. Деметра, покровителька землеробства, з нею пов'язані Элисифнские містерії. Афіна, богиня чесної, відкритої війни ( на відміну від Ареса), Афродіта - богиня любові і краси, Гестія – домашнього вогнища, Артеміда – придбала красивий стрункий вигляд, і стала зразком милого і доброзичливого ставлення до людей. Збільшене ремесло вимагало для себе бога Гефеста. Богами спеціального патриархвального укладу життя стали Афіна Паллада й Аполлон, що славляться красою і мудрістю. Гермес з колишнього примітивного істоти став покровителем торгівлі, скотарства, мистецтва, загалом всякго роду людського заходи. Тепер всім править Зевс, і всі стихійні сили в його підпорядкуванні, тепер він не тільки грім і блискавка, яких так бояться люди, тепер до нього також можна звернутися за допомогою В принципі як у всій давньо Грецької, так і окремо в гомерівському епосі існує зображення безліч богів, але образи їх змінюються переходячи з твору до твору. Роль божественного втручання (бог з машини), грає тут так само важливу роль. Про божественному втручанні можного говорити на прикладі Іліади. Там воно відбувається повсюдно. Вплив богів на життя людини або навіть цілої країни - як наприклад боги намагалися допомогти троянцям або ахейцям. А люди досі вірять в бога і кожен з низ молиться своєму богові.