8. Історико-географічні аспекти формування міської мережі в період 19-20 ст.

У невеликих і середніх містах Лівобережжя, як Полтава, Ромни, Суми та Харків, численні торгові ярмарки, якими цей край славився, сприяли деякому збільшенню населення. На Правобережжі розвиток міст відбувався трохи швидше, завдяки припливу євреїв у такі осередки торгівлі й ремесел, як Біла Церква, Бердичів та Житомир. Більшість міського населення України( яке становило 10% всього населення) проживала у містах, що за кількістю мешканців не перевищувала 20 тисяч.

У 1900 році на Україні виділялося чотири великих центри: Одеса – квітуче торгове й промислове місто, населення якого сягнуло 400 тисяч; Київ – центр внутрішньої торгівлі, машінобудування, адміністативного управління та культурного життя, що налічував 250 тисяч мешканців; Харків – 175-тисячне місто, в якому зосереджувалися торгівля й промисловість Лівобережжя, і Катеринослав – промисловий центр Півдня, населення якого за кілька десятиліть виросло з 19 до 115 тисяч.

Цьому зростанню великою мірою сприяли більша рухливість селянства, розвиток промисловості й торгівлі та особливо – будівництво залізниць. Але на початку ХХ століття всього 13% населення було місським.

9. Основні підходи до класифікації міст (за чисельністю населення, за функціями, за генетичною ознакою).

Міста виконують певні народногосподарські функції. За цією ознакою виділяють моно-, або однофункціональні, і полі-, або бага­тофункціональні. Серед монофункціональних найчастіше трапля­ються:

• шахтарські;

• одногалузеві промислові;

• портові;

• транспортні;

• курортно-рекреаційні;

• наукові;

• управлінські (організаційно-господарські);

• культурно-освітні.

Найчастіше трапляються багатофункціональні міста, оскільки головна (стрижнева) їхня функція, як правило, притягує до себе інші.

Залежно від кількості мешканців міста поділяють на: -Малі (до 50 тис.) -Середні (50-100 тис) -Великі (понад 100 тис мешканців).

Серед великих міст виділяють групу міст-мільйонерів, кількість населення яких перевищує 1 млн. осіб. В Україні до міст-мільйонерів зараховують Київ, Харків та Дніпропетровськ. На жаль, Одесу вже не можна віднести до них. У дев'яти найбільших містах України проживає більше третини міського населення. Це міста-мільйонери (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ) і дуже великі міста (Одеса, Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг).  Великі міста переважно поліфункціональні, тобто виконують одразу кілька функцій: наукову, освітню, культурну, фінансову та ін. Однак існують і вузькоспеціалізовані міста: промислові (Шостка, Кривий Ріг, Маріуполь, Горлівка), транспортні (Жмеринка, Іллічівськ, Чоп), курортно-оздоровчі (Трускавець, Ялта), центри агропромислових комплексів (Хорол, Яготин) та ін.

Типологія міст за генетичними ознаками.

Для визначення шляхів економічного розвитку міст важливо знати генезисїх народногосподарських функцій та їхнє якісне перетворення. Наприклад,Миколаїв здавна є містом кораблів, Лисичанськ – місто хіміків. Крімтого, для вирішення проблем планування міста, необхідно добре вивчитиеволюцію планувальної структури і форми розселення.

Міста прийнято класифікувати не лише за чисельністю жителів, а й за функціями, які вони виконують у суспільстві. За цією ознакою міста бувають адміністративними, промисловими, науковими, культурними, рекреаційними центрами тощо. Частіше вони виконують кілька функцій, тобто є поліфункціопальними. Монофункціональними здебільшого є малі міста, особливо міста-курорти, такі як Трускавець, Моршин, Хмільник, Гурзуф, Алупка, Коблевє тощо. Великі та середні міста відіграють провідну роль у формуванні систем розселення держави в цілому. Особлива роль належить столиці держави — місту Києву. Це одне з найдавніших і найбільше за чисельністю населення місто Української держави. Київ відіграє роль консолідуючого ядра України, будучи її найважливішим політичним, адміністративним, господарським, урбаністичним, культурним і науковим центром.

У загальнодержавній системі розселення України розрізня­ють передусім 7 регіональних систем, які, у свою чергу, склада­ються з обласних та різних типів локальних систем. Регіональ­ними системами є Донбаська (Донецька і Луганська області; центр — Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області; центр — Дніпропетровськ), Північно-Східна (Харківська, Полтавська і Сумська області; центр — Харків), Центральна (Київська, Чернігівська, Житомирська і Черкаська області; центр — Київ), Західна (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області; центр — Львів), Південна (Одеська, Миколаївська, Херсонська області АР Крим і м. Севастополь; центр — Одеса), Подільська (Вінницька і Хмельницька області; центр – Вінниця.