4. Внесок с. Рудницького в розвиток вітчизняної суспільної географії.

У воєнні роки мало хто вивчав саме географію України. Одним з них був Рудницький Степан Львович. Він дуже багато зробив для України у плані науки. Щоб його діло продовжувалось, він створив велику школу географів до якої входили: В.Баб’як, В.Бацура, В.Геринович, М.Дольнинський,М. Іванчук. Усі вони працювали на благо нашої держави і хто знає, може завдяки їм про Украину узнали як про країну.

РУДНИЦЬКИЙ СТЕПАН ЛЬВОВИЧ (3.12.1877 – 3.11.1937) – учений-географ, історик, засновник української наукової географії, картографії та географії України. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1901), академік Всеукраїнської Академії наук (1929), дійсний член наукових товариств кількох європейських країн. Доктор філософії (1900), професор (1904).  Степан Рудницький зробив значний внесок у розвиток фізичної, політичної та соціально-економічної географії України, а також історичної географії та географії населення нашої держави, картографії. Він є автором понад 150-ти наукових праць, багатьох карт. Писав українською, німецькою та польською мовами, праці видавалися також французькою, англійською, чеською, італійською, угорською, шведською мовами, що сприяло популяризації знань про Україну, її територію і народ. Підготував і видав шкільні підручники з географії України. Своїми науковими працями С.Рудницький охоплював не лише питання географії, але й проблеми суміжних наук – історії, астрофізики, геології, політології, етнографії. Як зазначає проф. О. Шаблій, „наукові і науково-популярні праці С. Рудницького є вагомим вкладом у підвалини української державності в той складний час, коли перед нею однозначно стояло питання: „бути чи не бути?”, в становлення національної самосвідомості українського народу. За своїм значенням у царині українознавства вони співмірні з науковим внеском акад. М.Грушевського”.

5. Внесок в. Кубійовича з розвиток вітчизняної суспільної географії.

Володимир Кубійович (1900-1985) - найбільш яскравий представникукраїнської антропогсографії у міжвоєнний період. Почесний член НТШ,керівник його Географічної комісії (а після війни - один з відроджувачівНТШ в еміграції, довголітній Голова його Європейського відділу).Народився у м. Новий Санч (Польща), закінчив Краківський університет, де

до війни працював доцентом. Наприкінці війни емігрував до Баварії(професор Українського Вільного Університету, перенесеного з Праги доМюнхена), а у 1951 р. - до Франції (м. Сарсель поблизу Парижа). В1952-1985 рр. - головний редактор 21 -томного видання "ЕнциклопедіяУкраїнознавства" (в тому числі сім томів англійською мовою; останні три було видано вже після смерті В. Кубійовича проф. Данилом Струком).

В. Кубійович - прямий спадкоємець наукової спадщини С. Рудницького іпродовжувач його українознавчих ідей. Його творчістю закінчується передДругою світовою війною короткотерміновий період становлення української

географії. Найвідоміші праці (співавтор і редактор): "Атлас України йсумежних країв" (1937) та "Географія українських й сумежних земель"(1938, 1943). Це колективні праці багатьох західноукраїнських географів

8, 1943). Це колективні праці багатьох західноукраїнських географів,природодослідників та інших учених, де роль В. Кубійовича буладомінуючою. Як і у дослідженнях С. Рудницького, Україна тут показана вїї етнічних межах, тоді коли вона перебувала під займанщиною чотирьохдержав (Росія, Польща, Чехо-Славаччина, Румунія). "Атлас України йсумежних країв" - це перший національний атлас Соборної України.

ВнесокВ. Кубійовича особливо великий у національну демогеографію. Він дослідивдинаміку українців та етнічних меншин (поляків, росіян, євреїв) на нашихземлях, починаючи з другої половиниXIX до 80-х років XX ст. Показав етнічну структуру України в цілому і вокремих її історико-географічних регіонах (особливо на західних землях).Багато праці вчений доклав висвітленню географічних аспектів міграціїукраїнців, а також вивченню української діаспори. Одним з перших почав досліджувати проблеми географії міст (геоурбаністики).

У 20-х - першій половині 30-х років XX ст. В. Кубійович багато працювавв українській реґіоналістиці. Головним об'єктом його наукових пошуківбули Східні Карпати. В них він вивчав географічні аспекти розвитку

пастушого життя, а також використання земельних угідь. Після війни для"Енциклопедії Українознавства" він підготував серію географічних статейпро окремі регіони і міста України. Крім зазначеної картографічної праці("Атласу України..."), в якій із близько 150 карт близько дві третининалежать В. Кубійовичу, вчений підготував і видав ряд карт населення

України в цілому (у тому числі німецькою мовою) й окремих її регіонів.Найцікавішою серед них є "Етнографічна карта Південно-Західної України(Галичини)" на 01.01.1939 у масштабі 1:250000 (1953), де показанокількість і національний склад населення в розрізі довоєнних змін іміських поселень. Досягненням української географії в діаспорі булотакож видання у 1977 р. українською й англійською мовами "Карти України"(у співавторстві з проф. Аркадієм Жуковським зПарижа).