- •2. Соціально-економічна географія
- •1.Формування сучасної території України. Етнічні землі та державна територія України: проблема невідповідності.
- •2. Особливості сучасного егп і пгп України.
- •3. Адміністративно-територіальний устрій України: формування, стан і перспективи реформування
- •4. Внесок с. Рудницького в розвиток вітчизняної суспільної географії.
- •5. Внесок в. Кубійовича з розвиток вітчизняної суспільної географії.
- •6. Демографічні процеси в Україні і світі в XX ст.
- •7. Сучасна демографічна ситуація в Україні. Демографічна політика в Україні.
- •8. Історико-географічні аспекти формування міської мережі в період 19-20 ст.
- •9. Основні підходи до класифікації міст (за чисельністю населення, за функціями, за генетичною ознакою).
- •10.Рівень урбанізації в регіонах України: причині і тенденції.
- •11.Сільське розселення: зміст поняття "село", територіальний розподіл сільського населення по Україні. Соціальні проблеми сільського населення
- •12.Географія розселення населення в Україні. Системи розселення.
- •13.Внутрішні міграції населення в Україні: передумови і головні напрямки. Зовнішні міграції населення України.
- •14.Головні тенденції зміни етнічного складу населення України в XX ст.
- •15.Географія Східної діаспори і Західної діаспори.
- •16.Географія найбільших релігійних конфесій України.
- •17.Зайнятість і безробіття у різних регіонах України: сучасний стан і проблеми вирішення.
- •18.Соціальна структура населення України: проблеми трансформації на сучасному етапі. Географія соціальних негараздів в Україні.
- •19.Природно-ресурсний потенціал України.
- •20.Географія та перспективи розвитку пек України.
- •21.Металургійний комплекс України.
- •22.Машинобудівний комплекс України.
- •23.Хіміко-індустріальний комплекс України.
- •24.Лісопромисловий і будівельний комплекси України.
- •25.Комплекс галузей легкої промисловості України.
- •26.Зональна спеціалізація сільського господарства України.
- •27.Транспортний комплекс України.
- •28.Зовнішньоекономічні зв'язки України.
- •29.Рекреаційно-туристичний потенціал України.
- •30.Основні підходи та принципи економіко-географічного районування України.
- •31.Основні підходи та принципи суспільно-географічного районування України.
- •32.Сучасна політична карта світу.
- •33.Демографічний вибух та його вплив на статево вікову структуру населення у різних країнах світу.
- •34.Етнічний і релігійний склад та географія населення світу.
- •35.Розвиток і географія світового процесу урбанізації.
- •36. Тенденції світових міграційних процесів та розселення населення
- •37. Етапи формування світової системи господарства.
- •38. Міжнародна економічна інтеграція.
- •39. Секторальна структура економіки. Вплив нтр на галузеву структуру
- •40. Вплив нтр на територіальну організацію світового виробництва
- •41.Як змінювався паливно-енергетичний баланс світу? Які чи події явища впливали на цей процес?
- •42. Тенденції змін у металургійному виробництві.
- •43.Які виробничі особливості та галузева структура сучасного машинобудування світу?
- •44. Охарактеризуйте географію вирощування зернових культур у світі.
- •45.Охарактеризуйте значення і місце транспорту в світовому господарстві, особливості та перспективи розвитку окремих видів транспорту.
45.Охарактеризуйте значення і місце транспорту в світовому господарстві, особливості та перспективи розвитку окремих видів транспорту.
Транспорт — одна з найважливіших галузей економіки будь-якої країни. Він бере участь у створенні продукції та доставлянні її споживачам; здійснює зв'язок між виробництвом і споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. За характером виконуваної роботи транспорт поділяють на пасажирський і вантажний. Основні його види групуються за геосферами; наземні (автомобільний, залізничний, гужовий, в'ючний транспорт), водний (морський, річковий, озерний), повітряний транспорт. Особливим видом є засоби неперервного транспортування (трубопровідний транспорт, стрічкові транспортери, конвеєри і т. ін.).
Значення й місце транспорту в світовому господарстві характеризується протяжністю мережі шляхів (30 млн. км, у тому числі 1,2 млн. км — залізничні лінії, 24 млн. км — автомобільні дороги, 1,5 млн. км—трубопроводи, 8,5 млн. км — повітряні шляхи), рухомим складом (500 млн. автомобілів, 65 тне. суден, декілька мільйонів вагонів, сотні тисяч локомотивів), чисельністю зайнятих на транспорті (100 млн. осіб), вагою вантажів, що перевозяться (понад 45,7 трлн т на рік), вантажооборотом (46,7трлн тонно-кілометрів на рік), пасажирооборотом (18,3 трлн пасажиро-кілометрів на рік).
У структурі вантажообігу на морський транспорт припадає 62,1 %, на залізничний —12, на трубопровідний — 12,8, на автомобільний – 10,3, на внутрішній водний — 2,7 %. У пасажирообігу на першому місці — автомобільний транспорт (79,3 %), на другому — залізничний (І0,2 %), на третьому — повітряний (10,0 %).
Світова транспортна система сформувалась у XX ст. Вона внутрішньо неоднорідна, і попервах у ній можна вирізнити транспортні системи економічно розвинених країн і країн, шо розвиваються. Транспорт економічно розвинених країн має складну структуру і представлений усіма видами. Особливо високим рівнем розвитку транспорту відзначаються США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Канада. На ці країни випадає 78 % загальної протяжності світової транспортної мережі та 85 % вантажообігу світу. У країнах, що розвиваються, транспортна система відображає територіальну структуру господарства — з'єднує райони видобування мінеральної сировини або райони плантаційного господарства і порти (експортна орієнтація економіки). Щільність транспортної мережі в економічно розвинених країнах становить 50—60 км на кожні 100 км2 території, а в країнах, що розвиваються, — лише 5—10 км.
У світовій транспортній системі вирізняють декілька регіональних транспортних систем або підсистем. Найвищого рівня серед них досягла транспортна система Північної Америки — майже 30 % загальної довжини всіх світових шляхів. Регіональна транспортна система Європи за багатьма показниками поступається системі Північної Америки, але перевищує її щільністю мережі й частотою руху. Транспортні відмінності в Азії настільки великі, що в її межах вирізняють декілька транспортних систем, як-от: високорозвинену систему Японії, систему Китаю, систему Індії, систему країн Південно-Західної Азії. Те саме стосується Африки, де існують значні відмінності між Північною Африкою та Африкою на південь від Сахари, Латинської Америки. В Австралії склалася регіональна транспортна система. Єдина регіональна транспортна система характерна і для країн СНД.
Ідеї про створення нових видів транспорту з’явилися вже давно, проте на сучасній технічній основі реалізуються вони лише зараз. До таких видів транспорту належать системи, які відрізняються від традиційних принципом дії, конструкцією двигуна: пневмоконтейнерний транспорт, трубопровідний гідротранспорт, монорельсові шляхи, судна на повітряній подушці, поїзди на магнітному підвісі та інші.
В епоху НТР світова транспортна система постійно удосконалюється не тільки технічно, але й організаційно. У країнах з розвиненою транспортною системою окремі види тісно взаємопов’язані між собою. Завдяки цьому успіхом користуються нові форми співпраці та кооперації різних видів транспорту, у деяких країнах створено об’єднані міністерства транспорту.
Однією з найважливіших тенденцій у розвитку світового вантажного транспорту є формування контейнерної системи. У контейнерах перевозиться близько 40 % генеральних вантажів. Складаються трансконтинентальні контейнерні «мости» — комбінація морського транспорту, маршрутних залізничних складів і автопоездів-контейнеровозів. Найбільшими контейнерними портами світу є Сінґапур і Сянґан (Китай).
