- •2. Соціально-економічна географія
- •1.Формування сучасної території України. Етнічні землі та державна територія України: проблема невідповідності.
- •2. Особливості сучасного егп і пгп України.
- •3. Адміністративно-територіальний устрій України: формування, стан і перспективи реформування
- •4. Внесок с. Рудницького в розвиток вітчизняної суспільної географії.
- •5. Внесок в. Кубійовича з розвиток вітчизняної суспільної географії.
- •6. Демографічні процеси в Україні і світі в XX ст.
- •7. Сучасна демографічна ситуація в Україні. Демографічна політика в Україні.
- •8. Історико-географічні аспекти формування міської мережі в період 19-20 ст.
- •9. Основні підходи до класифікації міст (за чисельністю населення, за функціями, за генетичною ознакою).
- •10.Рівень урбанізації в регіонах України: причині і тенденції.
- •11.Сільське розселення: зміст поняття "село", територіальний розподіл сільського населення по Україні. Соціальні проблеми сільського населення
- •12.Географія розселення населення в Україні. Системи розселення.
- •13.Внутрішні міграції населення в Україні: передумови і головні напрямки. Зовнішні міграції населення України.
- •14.Головні тенденції зміни етнічного складу населення України в XX ст.
- •15.Географія Східної діаспори і Західної діаспори.
- •16.Географія найбільших релігійних конфесій України.
- •17.Зайнятість і безробіття у різних регіонах України: сучасний стан і проблеми вирішення.
- •18.Соціальна структура населення України: проблеми трансформації на сучасному етапі. Географія соціальних негараздів в Україні.
- •19.Природно-ресурсний потенціал України.
- •20.Географія та перспективи розвитку пек України.
- •21.Металургійний комплекс України.
- •22.Машинобудівний комплекс України.
- •23.Хіміко-індустріальний комплекс України.
- •24.Лісопромисловий і будівельний комплекси України.
- •25.Комплекс галузей легкої промисловості України.
- •26.Зональна спеціалізація сільського господарства України.
- •27.Транспортний комплекс України.
- •28.Зовнішньоекономічні зв'язки України.
- •29.Рекреаційно-туристичний потенціал України.
- •30.Основні підходи та принципи економіко-географічного районування України.
- •31.Основні підходи та принципи суспільно-географічного районування України.
- •32.Сучасна політична карта світу.
- •33.Демографічний вибух та його вплив на статево вікову структуру населення у різних країнах світу.
- •34.Етнічний і релігійний склад та географія населення світу.
- •35.Розвиток і географія світового процесу урбанізації.
- •36. Тенденції світових міграційних процесів та розселення населення
- •37. Етапи формування світової системи господарства.
- •38. Міжнародна економічна інтеграція.
- •39. Секторальна структура економіки. Вплив нтр на галузеву структуру
- •40. Вплив нтр на територіальну організацію світового виробництва
- •41.Як змінювався паливно-енергетичний баланс світу? Які чи події явища впливали на цей процес?
- •42. Тенденції змін у металургійному виробництві.
- •43.Які виробничі особливості та галузева структура сучасного машинобудування світу?
- •44. Охарактеризуйте географію вирощування зернових культур у світі.
- •45.Охарактеризуйте значення і місце транспорту в світовому господарстві, особливості та перспективи розвитку окремих видів транспорту.
3. Адміністративно-територіальний устрій України: формування, стан і перспективи реформування
Територія сучасної України включає 27 адміністративних одиниць найвищого рівня: Автономну Республіку Крим, 24 області(Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська) та 2 міста зі спеціальним статусом (міста державного підпорядкування) — Київ і Севастополь.
Середню ланку адміністративно-територіального устрою утворюють адміністративні райони та міста обласного підпорядкування (міста, які не входять до складу адміністративних районів, а підпорядковані безпосередньо обласним, в АР Крим — республіканським органам влади). Усього в Україні нараховують 490 районів, 11 міст республіканського (АР Крим) та 166 обласного підпорядкування.
Міські ради інших, здебільшого менших за розмірами, міст підпорядковані районним органам влади. Селищні й сільські ради, до складу яких може входити одне або кілька поселень, теж підпорядковані районним органам влади, які називають державними адміністраціями.
Території деяких великих міст державного та обласного чи республіканського значення поділяють на міські райони, у яких обирають свої районні органи влади. Вони, у свою чергу, підпорядковані міській раді. Так, у Києві с 10 міських районів, у Запоріжжі — 7, у Львові — 6, у Луганську — 2. З позицій географічної науки в чинному адміністративно-територіальному устрої України є певні недоліки — неспівмірність розмірів областей, відмінності в кількості адміністративних одиниць нижчого рангу, значна віддаленість деяких обласних центрів від географічного центру області. Так, найбільша за площею область в Україні — Одеська — мас територію 33,3 тис. км2, а найменша — Чернівецька — 8,1 тис. км;. Найбільше адміністративних районів у Харківській та Вінницькій областях — по 27.
У центральній частині відповідних адміністративних областей розміщені такі обласні центри, як Київ, Львів, Донецьк, Тернопіль, Хмельницький, Дніпропетровськ, Кіровоград. Дуже близько до межі області розташовані обласні центри Закарпатської, Волинської, Запорізької, Одеської, Херсонської, Миколаївської областей. Це створює певні незручності для жителів віддалених від обласного центру населених пунктів.
Території областей поділяються на райони. На території області знаходиться кілька міст, підпорядкованих безпосередньо обласним органам. Звичайно області іменуються за назвою обласного центру (винятком є Закарпатська та Волинська).
Сучасна система адміністративно-територіального устрою характеризується високим ступенем централізації влади по лінії уряд-область-район-сільрада. Вона позбавила представницькі органи на місцях можливості проводити ефективну політику в інтересах людини, тобто надавати громадянам доступні якісні послуги. Ця система на сьогодні є основним стопором для проведення ефективних соціально-економічних перетворень, вона вносить дисбаланс у фінансову сферу та не забезпечує ефективними державними послугами громадян України.
Питання реформування систем адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування нерозривно пов'язані. Ефективність вирішення одних питань неодмінно позначається на ефективності вирішення інших.Як свідчить досвід європейських держав реформування систем адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування не може бути розведено в часі. Адміністративно-територіальна реформа найперше пов'язана з процесом децентралізації, яка є змістом реформи місцевого самоврядування.
Вирішенню проблем адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування відкривають шлях законопроекти "Про внесення змін до Конституції України" щодо удосконалення системи місцевого самоврядування та "Про територіальний устрій України", основним здобутком яких є запровадження єдиної уніфікованої адміністративно-територіальної одиниці первинного рівня - громади, що дозволить, поряд з наведеними проблемами, розв'язати питання не співпадання понять адміністративно-територіальної одиниці первинного рівня і населеного пункту, а отже визначення юрисдикції територіальної громади.
Декларування місцевого самоврядування без надання практичних повноважень територіальним громадам та їхнім представницьким органам призвело до різних підходів у визначенні юрисдикції органів місцевого самоврядування та встановленні меж територій, на які вона поширюється.
У контексті проголошеноїадміністративно-територіальної реформи (АТР), яка передусім стосується збільшення повноважень і можливостей місцевого самоврядування щодо управління територіальними господарськими комплексами й виконання регуляторних функцій щодо соціально-економічного розвитку відповідних громад, держава спрямовує свою політику на зміцнення фінансової автономії, отже, самодостатності адміністративно-територіальних одиниць, сприяючи зростанню бюджетних надходжень за рахунок власних доходів. На це спрямовані також реформи податкового законодавства і бюджетної системи в Україні.
Територіальна реформа - це основа для інших реформ. Вона створює підґрунтя для зміни всієї системи управління в державі у контексті оголошеної конституційної та адміністративно-територіальної реформ. Наразі реформу ще не розпочато. Зараз триває обговорення законопроектів, які стануть базою реформи: "Про територіальний устрій України", "Про місцеве самоврядування громади", "...району", "...області", "Про місцеві державні адміністрації".