28.Зовнішньоекономічні зв'язки України.

Зовнішньоекономічну діяльність України визначає багато чинників. Серед них важливу роль відіграють економіко- географічне та геополітичне положення, природоресурсніший потенціал, рівень економічного розвитку, галузева структу­ра національного господарського комплексу, рівень розвитку транспортної мережі тощо. Однією з основних складових зо­внішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблен­ня торгово-економічного співробітництва із країнами світу. Зо­внішньоторговий обіг товарів після проголошення Україною незалежності мав тенденцію до зниження. Найменші значення загального обсягу зовнішньої торгівлі України зафіксовані за підсумками 1999 року — 23,4 млрд доларів CША

За 2005 рік ця величина вже сягнула 70,4, а за 2008 рік —152,5 млрд доларів США. Найсприятливішою ситуацією для економіки будь-якої країни є не лише зростання обсягів міжнародної торгівлі, а й паритет експорту та імпорту. Однак в Україні в останні роки помітно зросла диспропорція між цими показниками. Так, за підсумками 2008 року, імпорт перевищив експорт на 18,5 млрд доларів США. Близько 60 % експорту з України на початку 1990-х здійснювалося до країн СНД. В імпорті товарів ще більша частка припадала на країни СНД (понад 70 %). За даними 2008 року, провідне місце в експортних операціях України посідають країни СНД (35,5 %) та країни Європейського Союзу (27,1 %). В імпортних операціях із товарами за 2008 рік на СНД припадало 39,2 %, на країни ЄС — 33,7 %. Україна експортує переважно продукцію чорної металургії (залізну та марганцеву руди, чавун, сталь, прокат), хіміко-індустріального комплексу (мінеральні добрива, полімери), агропромислового комплексу (цукор, олію, масло, м’ясо, овочі, фрукти), а також деякі машини та обладнання (автобуси, тепловози, вагони, судна, літаки, трактори, прокатні стани, турбіни, штучні алмази та алмазні інструменти, металообробні верстати).

Отже, у структурі українського експорту й у 2000-2008 pp. Продовжувала переважати частка сировини й продукції низького ступеня переробки — близько 80 % обсягу вивозу товарів. Це зумовлено тим, що продукція високого ступеня переробки (машини, обладнання, товари широкого вжитку тощо) переважно неконкурентоспроможна на «західному» ринку. її купують, переважно пострадянські країни. Тільки близько 15 % вироблених в Україні машин та обладнання експортують. Серед імпортованої продукції основними є нафта, природний газ, концентрати кольорових металів, промислове устаткування, сільськогосподарська техніка, медичне обладнання, товари хімічної та легкої промисловості, бавовна, лісоматеріали, папір, цитрусові, чай, кава тощо.

Для структури імпорту характерною є висока частка товарів широкого вжитку та обладнання. Це зумовлено тим, що товари, які ввозять, здебільшого мають вищу якість, деякі є дешевшими порівняно з вітчизняними. Імпорт обладнання визначають потреби модернізації підприємств різних галузей.

Інші види і економічних зв’язків. В Україні зростає торгівля послугами з іншими країнами. Однак частка їх невисока: в експорті за 2008 р. вона становила 14,8 %, а в імпорті — 7,2 % загального обсягу. Найбільшу частку в загальному обсязі українського експорту становили транспортні послуги (65,2 % за 2008 рік). У структурі імпорту послуг на транспортні припадало за 2008 рік 24,8 %, фінансові — понад 22 %. У географії експорту найбільшою була частка послуг, яка спрямовувалась до країн СНД (36,7 %) і країн ЄС (27,3 %). Із загального обсягу імпорту послуг 16,1 % становлять послуги із країн СНД і 45,1 % — із країн ЄС. Швидкими темпами нарощуються міжнародні зв'язки між вітчизняними та зарубіжними підприємствами. Участь в інвестуванні економіки України до 2009 р. взяли 123 країни світу. Значно зросла чисельність українських громадян, які виїжджають на роботу до інших країн. Водночас Україна поступово стає осередком імміграції робочої сили з найбідніших країн Азії. Щодо обміну науково-технічною інформацією, то Україна належить до держав, які переважно отримують наукові послуги. Хоча, за міжнародними оцінками, науковий потенціал України є другим за значенням національним багатством після виробничого, однак структура наукового комплексу неефективна, а тому тільки 10 % його працює на рівні світових стандартів.

Значення зовнішньо – економічних зв'язків для господарств України. Поглиблення і розширення взаємовигідних міжнародних економічних зв’язків позитивно позначається на розвитку НГК держави та рівні добробуту громадян. Особливо важливе значення має налагодження зв’язків, які суттєво сприяють утвердженню НГК України у світовій системі господарства. Українські науковці розробляють пріоритетні напрями розвитку зовнішніх економічних зв’язків, які дадуть змогу раціонально використати її внутрішній потенціал. Такими напрямами в експортній діяльності вважають подолання її сировинної орієнтації й вихід на світовий ринок, передусім з високотехпологічною, наукамісткою продукцією машинобудування. Іншою групою пріоритетних експортних галузей, яка може орієнтуватися на ринки країн СНД, є складові агропромислового комплексу. Це зумовлено надзвичайно багатими агрокліматичними ресурсами, які за раціонального використання здатні забезпечити значне нарощування виробництва. Україна має можливість стати одним із провідних експортерів зернових, соняшникової олії, молочної та м’ясної продукції.

Видобувна й металургійна галузі теж повинні залишатися провідними у товарній структурі експорту, оскільки грунтуються на значному природоресурсному потенціалі. Важливим пріоритетом зовнішньоекономічної діяльності, пов’язаної з унікальним географічним положенням, є міжнародні транспортні послуги. Найменшого розвитку поки що набув продаж ліцензій і патентів на наукові винаходи, міжнародний туризм та інші послуги, який у перспективі також має всі підстави стати провідним. В імпортній діяльності пріоритетним напрямом розвитку зовнішньоекономічних зв’язків є значне збільшення кількості партнерів, що постачають продукцію, віддаючи перевагу тим, які дотримують міжнародних правил і не чинять тиску на внутрішню та зовнішню політику України.