24.Лісопромисловий і будівельний комплекси України.

Промисловість будівельних матеріалів разом з будівництвом та проектними й дослідними організаціями утворюють будівельно-індустріальний комплекс.

Будівництвом займаються підприємства, які мають відповідне обладнання і проводять будівельні та монтажні роботи. Кінцевою продукцією комплексу загалом є житлові будинки, заводи, дороги, мости, шахти, осушувальні системи тощо. Будівництво має повсюдне поширення, входячи до господарської структури всіх територіальних комплексів. Основна складова частина будівельно-індустріального комплексу — промисловість будівельних матеріалів . Вона охоплює такі виробництва:

а) видобуток і первинна обробка мінеральної будівельної сировини (піску, гравію, щебеню, бутового каменю тощо);

б) виробництво в’яжучих матеріалів (цементу, вапна, гіпсу);

в) виробництво стінових матеріалів (цегли, панелей, блоків);

г) інші виробництва (черепиці, облицювальної плитки, ві­конного скла тощо).

Отже, промисловість будівельних ма­теріалів забезпечує найважливішими буді­вельними матеріалами всі види будівель­них робіт, які ведуться в Україні.

Ще в Київській Русі виготовляли випалювальні будівельні матеріали. З по­явою на початку XIX ст. портландцементу розпочалося застосування бетону і залізо­бетону в будівництві. Однак асортимент і обсяги випуску будівельних матеріалів тоді були незначними. У XX ст. відбули­ся значні зміни в географії промисловос­ті будівельних матеріалів та її структурі. У складі галузі виникли нові виробни­цтва — азбестоцементне, стінових блоків і панелей з легкого бетону, залізобетонних конструкцій, ізоляційних матеріалів.

Виробничі особливості. Як сировину промисловість будівельних матеріалів використовує нерудні міне­ральні ресурси, а також відходи галузей важкої індустрії (золу і шлаки теплових електростанцій, металургії). Деякі види сировини поширені майже всюди (глина, вапняки, щебінь), а інші — лише в окре­мих районах (цементні мергелі, кварцо­ві піски, крейда). Оскільки промисло­вість будівельних матеріалів споживає мінерально-будівельної сировини значну кількість, то сировинний фактор є одним з найважливіших чинників у розміщенні підприємств.

Ще одним важливим чинником, який визначає територіальну організацію галузі промисловості, є споживач. Адже транспортування деяких видів готової продукції (залізобетонних конструкцій, цегли) значно складніше і дорожче, ніж перевезення сировини. Часто індустрія будматеріалів комбінується з будівни­цтвом, утворюючи домобудівні комбіна­ти. Здебільшого вони є у великих містах.

Розміщення,проблеми та перспективи розвитку галузі.Видобуток мінеральної будівельної сировини здійснюється практично на всій території України. Найбільше піску і бутового каміння добувають у Житомирській. Вінницькій, Запорізькій, Кіровоградській, Закарпатській областях. Тут є важливі родовища, де видобувають граніт, мармур, лабрадорит та інше природне каміння. Із глин, доменних шлаків виготовляють наповнювачі для пористих легких бетонів. Підприємства, що їх виробляють, орієнтуються на споживача, а тому розміщені переважно у великих містах. У південних районах країни добувають черепашник, що має добрі тепло- і звукоізоляційні властивості.

Серед виробництва в'яжучих матеріалів найважливіше значення має цементна промисловість. Цемент використовують для виробництва бетону, залізобетону, шлакоблоків.

Перший цементний завод споруджено у 1886 році в Амбросіївці (Донбас). Тепер тут діє один з найбільших цементних комбінатів в Україні. До основних центрів цементної промисловості належать також Краматорськ, Кривий Ріг, Дпіпродзержинськ, Дніпропетровськ, Балаклія (Харківська область),Здолбунів (Рівненська область), Миколаїв (Львівська область), Ямниця (Івано-Франківська область), Кам 'янець-Подільський (Хмельницька область). Вільшанії (Миколаївська область). Найбільше вапна виробляють у Хмельницькій області. Підприємства цієї галузі розміщені в багатьох інших областях України, де є відповідна сировина: крейда, вапняки, мармур. Виготовлення стінових матеріалів, зокрема із залізобетону, поєднується з іншими підприємствами промисловості будівельних матеріалів й орієнтується переважно на споживача. Найбільші центри виробництва збірною залізобетону — Київ, Харків, Кривин Ріг, Запоріжжя. Дніпропетровськ, Маріуполь. До споживача тяжіє і виробництво глиняної та силікатної (із кварцового піску і вапна) цегли, оскільки сировина для них є практично всюди. З інших галузей будівельної індустріального розвитку набуло виробництво будівельної кераміки (Харків, Слов’янськ та ін.), будівельної порцеляни ти фаянсу (Славута у Хмельницькій області), листового її технічного скла (Лисичанськ, Костянтинівка, Запоріжжя, Мерефа).

Найбільшого розвитку промисловість будівельних матеріалів набула в Донбасі, Придніпров’ї, а також у Харківській, Одеській, Львівській, Хмельницькій областях та Криму.

Промисловість будівельних матеріалів за останнє десятиліття зазнала значних змін, особливо у галузі механізації та автоматизації технологічних процесів, розширення асортименту та підвищення якості продукції. Однак для ряду підприємств галузі ще запишаються актуальними питання модернізації та реконструкції, розширення випуску нових будівельних матеріа­лів, що характеризуються міцністю, легкістю, теплоізоляційни­ми властивостями тощо.

Підприємства, які зайняті заготівлею, механічною та хімічною переробкою деревини та інших лісових багатств, називають лісовиробничим комплексом держави. Основними галузями його є лісове господарство, власне лісова, або лісозаготівельна промисловість, а також деревообробна (виробництво пиломатеріалів, фанери, сірників, столярних виробів, меблів), целюлозно-паперова(виробництво целюлози, паперу, картону) й лісохімічна (виробництво каніфолі, скипидару, спирту, смол тощо) .

Продукцію лісової та деревообробної промисловос­ті використовують у будівництві, гірничодобувній і хімічній галузях промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві, сфері послуг (особливо папір). Важливе зна­чення вона має і в забезпеченні безпосередніх потреб насе­лення (продукти харчування, меблі, зошити, сірники тощо). За часткою зайнятих (менше, ніж 5 %) і вартістю продукції (менше, ніж 3 %) лісова і деревообробна промисловість не належить до провідних у НГК України. Значною мірою це пов’язано з обмеженою сировинною базою галузі в нашій країні. Як наслідок деревину, папір, целюлозу Україна зму­шена імпортувати з інших країн.

Лісозаготівля і деревообробка зародилися на наших землях з часів Київської Русі. Виробництво паперу виникло в Україні у XVII ст. Найбільше підприємств целюлозно- паперової промисловості побудовано в XVIII—XIX ст. (перед Першою світовою війною діяло 43 паперові фабрики). Лісо­хімічна промисловість бере початок у нашій країні з кінця XIX - початку XX століття. Нові підприємства потребува­ли все більше сировини, і тому швидкими темпами розви­валася лісозаготівля. На початку 1950-х років вона набула таких темпів, що виникла загроза повного винищення лісів України. Тому зараз понад 50 % площі займають молодняки й тільки 7 % — стиглі та перестійні ліси.

Виробничі особливості, розміщеним та перспективи розцінку. Початковою стадією у лісовиробничому комплек­сі є лісове господарство і лісозаготівля. Підприємства галузі зайняті лісорозведенням, а також рубанням лісу, трелюван­ням його до транспортних шляхів, доставкою до споживача. В Україні виділяють два великі лісозаготівельні райони: Полісь­кий і Карпатський. Значних змін зазнав характер праці у цій галузі, особливо у Карпатах. Використання техніки прискори­ло і полегшило роботу лісозаготівельників. Відійшло в мину­ле сплавляння дерев плотами по річках, розібрано більшість вузькоколійних залізничних шляхів, якими транспортували ліс. Основну частку деревини вивозять тепер з гір лісовозами.

Підприємства деревообробної промисловості розміщені рівномірніше натериторії країни, що спричинено впливом різних факторів на розміщення підприємств окремих підгалузей. Так, лісопильна промисловість (розпилювання деревини на дошки) розвинута переважно в районах лісозаготівель, тобто Карпатах, Поліссі. Сюди ж тяжіють і підприємства з виробництва деревно -стружкових і деревно-волокнистих плит, фанери, що дає змогу комплексно використовувати відходи на лісокомбінатах.

Меблева промисловість і виготовлення деталей для житлового й промислового будівництва орієнтується значною мірою на споживача, атому розміщується у великих містах: Києві. Харкові, Львові, Одесі, Луганську. Дніпропетровську, Донецьку та ін. Важливим залишається для цих виробництв сировинний фактор, хоча його роль зменшується через дедалі більше використання для виготовлення меблів деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит. Найбільшими центрами виробництва меблів у лісопромислових районах або недалеко від них є Житомир, Ужгород, Мукачеве. Багато меблевих підприємств розташовано у невеликих містах (Карпати, Полісся) та поблизу великих міст в інших районах України.

Целюлозно-паперова промисловість розміщується під впливом таких чинників, як наявність сировини, води, електроенергії, що зумовлено технологічними особливостями процесу виробництва. Для виготовлення 1 т целюлози необхідно 350 м³ води і 5 м³ деревини. Зосереджені підприємства галузі переважно у лісопромислових районах — Поліському та Карпатському. Найбільшими підприємствами галузі є Жидачівський картонно -паперовий комбінат (Львівська область), Понінківський целюлозно-паперовий комбінат, Корюківська (Чернігівська область) та Малинська (Житомирська область) паперові фабрики, Херсонський (у Цюрупинську) та Ізмаїльський целюлозні заводи. Виробництво паперу від 1990 року до 1999 року знизилося з 369 до 82 тис. т, а у 2001 році становило вже 126 тис. т.

Підприємства лісохімічної промисловості, поряд з від­ходами лісової, деревообробної та целюлозно-паперової га­лузей промисловості, широко використовують як сировину також відходи сільськогосподарського виробництва (лушпин­ня соняшнику, качани кукурудзи тощо) Найпотужніша група підприємств галузі історично сформувалася у Закарпатті (Свалявський, Гіеречинський і Великобичківський лісохімкомбінати). Ще п’ять підприємств також пов’язані з лісопромисловими районами. Вони працюють у Вигоді (Івано-Франківська обласгь), Києві, Славуті (Хмельницька область), Коростені (Житомирська область), Клевані (Рівненська область). Крім синтетичних смол, каніфолі, оцтової кислоти, метилового спирту тощо, важливою продукцією лісохімії є кормові дріжджі. їх виготовляють у Запоріжжі та Біпгороді-Дністровеькому.

Протягом 1990-х років гостро постали проблеми поста­вок імпортної сировини, нераціональних рубок лісів, конку­рентоспроможності продукції. Поступово стабілізувались еко­номічні зв’язки, були впорядковані рубки лісів, збанкрутували окремі підприємства, а інші зуміли переорієнтувати і рекон­струювати виробничі потужності, підвищити якість продук­ції. Однак і сьогодні проблемами розвитку лісопромислового комплексу залишаються потреба подальшої модернізації ви­робництва з метою повної переробка деревини, зменшення обсягів забруднення довкілля (особливо води) целюлозно- паперовими й лісохімічними підприємствами. Важливими напрямами підвищення ефективності діяльності комплексу є також раціональне використання власних лісових ресурсів, розширення сировинної бази за рахунок використання відхо­дів сільськогосподарського виробництва, макулатури.