23.Хіміко-індустріальний комплекс України.

Хімічна промисловість виготовляє продукцію, використовуючи хімічні методи переробки сировини й матеріалів. До неї входить значна кількість галузей, а тому можна розглядати її як хіміко-індустріальпий комплекс. У галузевій структурі хімічної промисловості виділяють дві великі групи галузей: основна (неорганічна) хімія і промисловість органічного синтезу.

Групу основної хімії утворює гірничо-хімічна промисловість, що займається видобутком хімічної сировини, та власне основна хімія, що виробляє мінеральні добрива (азотні, калійні, фосфатні), сульфатну кислоту, соду тощо. До групи галузей промисловості органічного синтезу входять: хімія органічного синтезу (виробництво органічних напівфабрикатів — етилену, ацетилену, бензолу, етилового спирту, оцтової кислоти тощо); виробництво полімерів (синтетичних смол, каучуку, пластмас, хімічних волокон); переробка полімерів (виробництво шин, гумотехнічних виробів, виробів із пластмас) . Крім основних великих груп, виділяють групу інших галузей хімічної промисловості, куди відносять лакофарбову, фотохімічну, виробництво хімічних реактивів тощо.

Хімічна промисловість за часткою виробленої продукції й кількості зайнятих працівників значно поступається машинобудуванню (6,4 % промислової продукції, за підсумками 2007 року). Водночас вона є однією з галузей, які забезпечують науково-технічний прогрес. Вона постачає галузям промисловості нові матеріали з різними властивостями, що можуть замінити чорні й кольорові метали, цінну деревину, натуральну вовну, бавовну, льон. Багато видів продукції хіміко-індустріального комплексу використовують для підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва (мінеральні добрива, отрутохімікати, мікроелементи). Зараз немає такої галузі господарства, яка не використовувала б продукцію хімічної промисловості. Окремі виробництва хімічної промисловості України мають експортне значення.

Хіміко-індустріальний комплекс України почав формуватися наприкінці XIX ст. на Донбасі з підприємств, які виробляли соду. Заводи синтетичних матеріалів були побудовані перед Другою світовою війною. У 50-ті роки XX ст. швидко нарощувалися потужності з виробництва мінеральних добрив, а також соди, аміаку, лугів, кислот. Значно збільшився випуск продукції хімічної індустрії з 1961 до 1970 р. (у 4 рази).

Зараз хіміко-індустріальний комплекс України представлений широким спектром галузей і виробництв. Однак на його роботі також позначилися кризові процеси в НГК країни.

Виробничі особливості та фактори розміщення. Хімічна індустрія вирізняється надзвичайно широкою сировинною базою. Вона використовує нерудну мінеральну (хімічну) сировину із земних надр (калійна та кам’яна солі, фосфорити, апатити, сірку), паливні мінеральні ресурси (нафту, природний газ, вугілля, сланці, озокерит), відходи чорної та кольорової металургії, лісової, харчової та легкої промисловості. Використовуючи сировину з інших галузей, хімічна індустрія комбінується та кооперується з ними. Характерна для неї й концентрація виробництва, що здійснюється шляхом об’єднання підприємств або збільшенням потужностей технологічних ліній.

Окремі галузі хімічної промисловості мають свої специфічні особливості. Багато з них потребують значної кількості води для здійснення технологічних процесів. Виробництво волокон є й доволі трудомістким. Для інших галузей хімічної індустрії потрібна значна кількість палива чи електроенергії. Отже, галузі хімічної промисловості загалом належать до матеріаломістких, що зумовлюється великими затратами сировини на одиницю продукції (на 1 т капролактаму потрібно 8 т сировини). Тому основними факторами розміщення підприємств хімічної промисловості є: сировинний, паливно-енергетичний, споживчий, водний. На територіальний розподіл багатьох виробництв хімічної промисловості має вплив також екологічний принцип розміщення виробництва.

Географія галузі.Проблеми і перспективи розвитку. Найважливішими районами гірничо-хімічної промисловості є Передкарпагтя (видобуток калійних солей Калуша і Стебника) та Донбас (видобуток кам’яної солі в Артемівську і Слов ’янську). Основна хімія в Україні спеціалізуємся на виробництві кальцинованої та каустичної соди у Слов ’янську та Лисичанську, мінеральних добрив, сульфатної кислоти. Калійні добрива випускають у Калуші на концерні «Лукор» і на Стебницькому калійному заводі. Фосфорні добрива з привізних апатитів виробляють у районах бурякосіяння (Вінниця, Суми), а також Одесі й Костянтинівні (Донецька обл.). З І т апатитів виготовляють 2 т добрив. Азотно-тукова промисловість використовує коксовий та природний газ (Дніпродзержинськ) для отримання азотних добрив. Найбільші її підприємства розміщені в Дніпродзержинську, Горлівці, Сєвєродонецьку, Рівному, Черкасах. Виробництво сульфатної кислоти через складність її транспортування тяжіє до районів споживання продукції, тобто підприємств, що виробляють фосфорні та азотні добрива. Практично в кожному з центрів виробництва цих добрив налагоджено випуск сульфатної кислоти. Промисловість органічного синтезу має найбільшу частку продукції хіміко - індустріального комплексу. Синтетичні матеріали створюють нову сировинну базу для промисловості, будівництва. Переважно вони дешевші і мають відмінні від натуральних властивості, хоча при виготовлені побутових речей мають гірші гігієнічні властивості. Хімія органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів у Лисичанську,Сєвєродонецьку, Горлівці. Дніпродзержинську, Запоріжжі. Використовує галузь здебільшого нафтогазову сировину. Зараз застосування відходів переробки деревини, сільськогосподарської сировини, а також вугілля значно скоротилося. Розміщення підприємств, що виробляють полімери, залежить передусім від наявності вуглеводневої сировини, а також палива, електроенергії, води. Для деяких галузей важливим фактором розміщення є трудові ресурси. Синтетичні смоли і пластмаси виробляють переважно на нафтохімічних комбінатах, азотно-тукових і хлорних заводах, тобто їх виробництво поєднують з випуском інших хімічних продуктів. Найбільшими виробниками смол і пластмас є Донецьк, Сскеродоиецьк, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Первамаііськ. Штучні (з целюлози) і синтетичні (із синтетичних смол) хімічні волокна виготовляють підприємства в Чернігові, Києві. Черкасах, Соколі (Львівська область).

Найбільше значення з підприємств, що переробляють полімери, має виробництво шин, яке налагоджено на Дніпропетровському шинному заводі та Білоцерківському комбінаті шин та гумоазбестових виробів. Серед інших галузей хіміко-індусгріального комплексу важливими є лакофарбова (Дніпропетровськ, Львів, Одеса тощо), промисловість синтетичних барвників (Рубіжне в Луганській області), хіміко-фармацевтична (Київ, Харків, Одеса, Львів), фотохімічна(Шосткинське ВО «Свема» в Сумській області та Київська фабрика «Фотон»).

Основними районами розміщення значної кількості підприємств хіміко - індустріального комплексу в Україні сДонбас, Прндніпров 'я. Передкарпаття,Причорномор "я.

Висока концентрація хімічної ін- дустрії у великих і середніх промислових центрах чотирьох районів країни, недостатній розвиток виробництв з маловідходною чи безвідхідною технологіями, сучасними системами очистки відходів, а також залишковий принцип фінансування охорони природи та раціонального природокористування призвели до виникнення складної екологічної ситуації в багатьох містах і регіонах України. Серед них, пе­редусім, Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол, а також Північнокримський, Черкаський, Калуський, Одесь­кий та інші промислові вузли.

У перспективі розвиток хімічної промисловості в Укра­їні відбуватиметься передусім за рахунок реконструкції та технічного переоснащення підприємств, які функціонують. Вони повинні широко запроваджувати енерго- та ресурсоз­берігаючі і мало- та безвідходні технології, схеми замкнено­го циклу використання води, системи очистки відходів ви­робництва. Для відновлення екологічно чистого довкілля у промислових вузлах і центрах потрібно вживати комплекс природоохоронних заходів, а, можливо, і перепрофілювання шкідливих виробництв, винесення окремих підприємств за межі міст.