22.Машинобудівний комплекс України.

До машинобудування відносять виробництва, які входять до кількох десятків галузей і підгалузей, пов’язаних між собою спільністю технологій та сировини. Залежно від призначення продукції, яку випускає машинобудування, його поділяють на важке, транспортне, сільськогосподарське, виробництво устаткування для легкої та харчової промисловості тощо . Транспортне машинобудування у свою чергу поділяють на суднобудування, літакобудування тощо.

Галузі комплексу випускають найрізноманітнішу продукцію, без якої сьогодні не може обійтись жодна галузь господарського комплексу країни. Вони забезпечують технічну озброєність, комплексну механізацію й автоматизацію. Тому рівень розвитку машинобудівного комплексу значною мірою визначає економічний розвиток країни загалом.

Машинобудівному комплексу України на початку 1990-х років належало понад 30 % загального обсягу промислової продукції. Проте економічна криза 1990-х років найбільше позначилася саме на роботі машинобудівних підприємств. У результаті частка вартості продукції машинобудування у період 2000-2007 рр. становила тільки близько 13 % усього промислового виробництва. В основному за рахунок деяких галузей машинобудування все-таки виробляє сучасну, конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію (судна, літаки, ракети тощо). Машинобудування виникло в Україні у першій половині XIX століття. На початку XX століття відносно розвинутими були тільки сільськогосподарське й транспортне машинобу­дування (виробництво паротягів, вагонів, суден). Особливо швидкими темпами комплекс почав розвиватися з другої по­ловини XX ст., коли створювались нові галузі — приладобу­дування, авіаційна, електронна промисловість, виробництво обчислювальної техніки тощо.

Виробничі особливості та фактори розміщення. Основною сировиною для машинобудування є продукція ме­талургійного комплексу. Поряд з тим воно не може обійтися без великої кількості конструкційних матеріалів, які виго­товляють лісова, хімічна, легка галузі промисловості. Деякі види машинобудування (виробництво екскаваторів, устат­кування для металургії тощо) потребують значної кількості металу. їх відносять до металомістких галузей комплексу. Загалом підприємства машинобудування в Україні спожива­ють третину виготовленого прокату, 40 % чавунного та 67% сталевого литва. Більшість галузей машинобудівного комп­лексу необхідно віднести до трудомістких. Особливо це характерно для приладобудування, електронного та електротехнічного машинобудування, де металу споживається мало, але необхідно затратити багато праці. На цих підприємствах зайнята значна кількість кваліфікованих працівників.

Для машинобудування характерні спеціалізація і коо­перування підприємств. Це зумовлено тим, що для вироб­ництва більшості сучасних машин (літаків, комп’ютерів, телевізорів) потрібно десятки тисяч різноманітних деталей.

Налагодити їх випуск на одному підприємстві просто не­можливо. Тому машинобудівні заводи часто мають вузьку спеціалізацію. Машинобудівні підприємства повинні маги десятки, ато й сотні зв’язків з іншими підприємствами, які постачають деталі, комплектуючі, сировину. Тобто кооперу­вання є необхідною формою організації виробництва в ма­шинобудівному комплексі.

Галузевий склад, форми організації виробництва, тех­нологічні особливості зумовлюють фактори, що визначають розміщення машинобудівних підприємств. Основними серед них є: сировина (металургійна база), кваліфіковані трудові ресурси, транспортні шляхи і споживач. Підприємства ма­шинобудівного комплексу розміщені переважно в містах, де є кваліфіковані трудові ресурси і перетинаються транспортні магістралі. До великих міст тяжіють особливо труд о- і наукомісткі галузі машинобудівного комплексу, а металоміст­кі — до районів з розвинутою чорною металургією.

Виробництво сільськогосподарської техніки, обладнан­ня для вугільної, нафтової, харчової промисловості орієнту­ється на споживача. Часто поєднуються два, три й усі чотири основні фактори розміщення машинобудівних підприємств.

Дуже мала залежність від природних умов і ресурсів визна­чила майже рівномірне розміщення машинобудування на те­риторії України.

Географія та перспективи машинобудування. Під­приємства, що виготовляють машини й устаткування для металургії, гірничодобувної, хімічної промисловості, паливно-енергетичного комплексу, відносять до важкого машинобудування. Вони розміщені переважно на Донбасі та Придніпров’ї. До найбільших належать Новокраматорський та Горлівський машинобудівні, Харківський турбінний заводи. Великими центрами важкого машинобудування є та­кож Донецьк, Луганськ, Кривий Ріг, Дніпропетровськ.

Транспортне машинобудування спеціалізується в Україні на виробництві майже всіх транспортних засобів.

Тепловозобудування зосереджено в Луганську й Харкові. У Луганську налагоджено виробництво трамваїв. Вантажні ва­гони виробляють у Стаханові, Дніпродзержинську, Кремен­чуку, цистерни — у Маріуполі.

Розвинуте в нашій країні також суднобудування, най більшим центром якого є Миколаїв. Тут працюють три суднобудівні заводи, які випускають морські судна різного призначення. Центрами морського суднобудування є також Херсон, Київ, Керч, а річкового — Київ, Запоріжжя, Херсон, Ізмаїл.

Автомобілебудування розвинуте у Львові (автобусний завод та завод автонавантажувачів), Кременчуку (завод великовантажних автомобілів), Запоріжжі та Іллічівську (заводи легкових автомобілів), Мелітополі (моторний завод). В останнє десятиріччя розпочато випуск тролейбусів у Львові, Дніпропетровську га Києві, автобусів малої місткості у Черкасах та Луцьку. Центрами літакобудування в Україні є Київ, Харків і Запоріжжя (авіадвигуни), виробництва космічної техніки —Дніпропетровськ. Електротехнічне машинобудування, яке спеціалізується на випуску електричних двигунів, апаратів, приладів, кабелю та іншої продукції, шо призначена для передачі й споживання електроенергії, представлене заводами в Харкові, Києві, Запоріжжі, Поліпові, Львові, Донецьку тощо. Підприємсгва електронної та радіотехнічної промисловості розташовані переважно у великих містах, де зосереджені висококваліфіковані трудові ресурси, науково-дослідні інститути. Серед них виділяються радіоелектронні підприємства Львова, Києва, Дніпропетровська і Сімферополя, електронних мікроскопів у Сумах. У наш час на цих підприємствах здійснюється переважно складання кінцевої продукції з комплектуючих, що надходять від провідних світових виробників.

Найбільшими центрами верстато- і приладобудування в Україні є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Краматорськ, Запоріжжя, Донецьк, Львів. Основні підприємства тракторного і сільськогосподарського машинобудування розмішені в Харкові (трактор- ний завод), Дніпропетровську, Тернополі та Ромнах (бурякозбиральних комбайнів), Херсоні (кукурудзозбиральних комбайнів), Кіровограді (тракторних сівалок), Одесі (плугів і культиваторів), Хмельницькому (кормозбиральних комбайнів). Зараз обсяги виробництва на цих підприємствах сильно скоротилися через імпортною технікою.

Основні проблеми машинобудівного комплексу України пов’язані з необхід­ністю подальшого розвитку економічних зв’язків для постачання комплектуючих, підвищення якості продукції відповідно до міжнародних стандартів, розширення ринків її збуту як усередині країни, так і у світі.

У багатьох країнах виникли так зва­ні технопопіси — міста передових (ви­соких) технологій, наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок у відповідних галузях виробництва.