20.Географія та перспективи розвитку пек України.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) включає в себе паливну промисловість та електроенергетику.

Паливна промисловість разом з електроенергетикою входить до складу паливно - енергетичного комплексу. Вона займається видобутком паливних ресурсів та переробкою їх на готове паливо. Паливна промисловість складається з галузей другого порядку — вугільної, нафтової, газової, торфової, сланцевої . Значення галузі полягає в тому, що вона забезпечує паливом передусім теплові електростанції, металургійне виробництво, котельні, які забезпечують теплом і гарячою водою населення та підприємства, засоби транспорту (автомобілі, тепловози, судна). До того ж паливні ресурси, особливо нафту і газ, використовують як сировину в хімічній промисловості.

Частка паливної промисловості в загальному обсязі промислового виробництва України у 1990 році становила 5,9 %, у 2000 р. — 10,1 %. Підвищення частки паливної промисловості було пов’язане передусім з тим, що спад виробництва в ній був нижчий, ніж в інших галузях промисловості. За підсумками 2008 року, в Україні вартість видобутих паливно -енергетичних корисних копалин становить близько 4 % усього промислового виробництва, а виробництво коксу і продуктів нафтопереробки — ще близько 8 %. Однак Україна не забезпечує власні потреби у паливно-енергетичних ресурсах, а тому змушена значні обсяги нафти і газу імпортувати.

Основою паливної промисловості України є вугілля. Його видобувають у Донбасі з кінця XVIII ст. З 1890-х років почалася промислова розробка нафтових родовищ Передкарпаття. На початку XX ст. відкриті газові родовища в цьому ж районі, а в 1929 р. прокладено перший магістральний га­зопровід Дашава — Львів. Шахти та нафтогазові промисли України зазнали значних руйнувань у роки Першої та Другої світових воєн. У повоєнний період видобуток палива почався у Львівсько-Волинському вугільному басейні, Дніпровсько- Донецькому та Причорноморському нафтогазоносних басей­нах. Обсяги видобутку всіх основних видів палива помітно зростали і становили 1975 році: вугілля —понад216 млн. т, газу — близько 69 млрд м³, а нафти — близько 13 мли т. З 1970-х років у нашій країні обсяги видобутку практично всіх видів палива знижувалися. Це передусім пов’язано з тим, що їх запаси вичерпувалися.

За підсумками 2008 року, в Україні видобуто 59,3 мли т вугілля, 20,7 млрд. м³ природного та попутного газу, 4,2 млн. т нафти та газоконденсату. Однак НГК споживає палива втри­чі більше, завозячи його з інших країн (передусім нафту та природний газ). Нафтопереробні підприємства України були забезпечені сировиною за рахунок власних обсягів видобут­ку нафти та газового конденсату лише на 31 %, а отже, близь­ко 9,7 млн. т сирої нафти було імпортовано нафтопереробни­ми підприємствами України. Ввозили в Україну також готові продукти нафтопереробки.

Вугільна промисловість. В Україні видобувають два види вугілля: кам’яне та буре. Вони мають різну теплотворну здатність. Для бурого вугілля вона настільки низька, що його перевозити невигідно. Видобувають вугілля двома способами: відкритим (кар 'єрним) і закритим (шахтним). Тому осно­вними підприємствами галузі є шахти, кар’єри, а також зба­гачувальні та брикетні фабрики. На збагачувальних фабриках вугілля очищують від домішок, а на брикетних вугільний по­рошок передусім бурого вугілля пресують у брикети.

Донецький басейн — головна вугільна база країни. У ньо­му видобувають 90 % вугілля. Найбільшими центрами видобут­ку є Донецьк, Макіївка, Горлівка, Павлоград, Димитров, Торез, Ровеньки, Свердловськ. У 60 % шахт Донецького басейну ву­гілля видобувають на глибинах понад 600 м. Саме ці шахти забезпечують понад половину видобутку. Середня глибина видобутку вугілля в басейні становить 700 м, а максималь­на — понад 1400 м. Для 40 % шахт характерні пласти вугіл­ля, які вважаються небезпечними щодо викидів газу.

Складні умови видобутку в Донецькому басейні (значна глибина залягання пластів, тонкі пласти) зумовлюють висо­ку собівартість видобутого вугілля. Через загазованість пластів зростає небезпека вибухів, шахти оснащені застарілим облад­нанням, багато з них невдовзі буде закрито або переоснащено. Однак запаси вугілля тут є ще дуже великі, підготовлено десятки ділянок, де можуть бути відкриті нові, високопродуктивні шах­ти. Завдяки реконструкції (заміні старого устаткування на нове, ефективніше), будівництву нових шахт, вугільний басейн і надалі залишиться одним з найбільших у світі з видобутку антрацитів і коксівного вугілля. Фахівці вважають, що тут є можливість збільшити видобуток вугілля до 240 мпн т за рік і забезпечити всі потреби України як в енергетичному (для ТЕС) та технологічному (для металургійних підприємств) паливі, так і в сировині для хімічної промисловості.

Вугілля Львівсько-Волинського басейну використовують у західних областях України. Собівартість видобутку його нижча, ніж Донецького, через меншу глибину залягання (300 500 м) й більшу товщину пластів (до 1,5 м). Якість його гірша, а тому його використовують як енергетичне паливо. Основними центрами вуглевидобутку є Нововолинськ і Червоноград.

Буре вугілля Дніпровського буровугільного басейну видобувають доволі давно. Найбільшими центрами вуглевидобутку є Олександрія (Кіровоградська область), Ватутіне (Черкаська область), Коростишів (Житомирська область). Видобуток здійснюють переважно відкритим способом, оскільки глибина залягання пластів становить 40-60 м. Через низьку теплотворну здатність буре вугілля спалюють переважно на місці видобутку. Завдяки брикетуванню вугілля можна перевозити на незначні відсутні. Обсяги його видобутку в останні роки скоротилися.

Нафтова промисловість. Нафтову промисловість поділяють на нафтодобувну й нафтопереробну. Нафту, на відміну від вугілля, у натуральному вигляді не спалюють. Її переробляють на нафтоперегінних заводах на гас, бензин, мазут, а також мастильні машинні масла, вазелін, гудрон (з якого виготовляють асфальт) тощо. Відходи нафтопереробки використовують як котельне паливо (мазут), а також як сировину для хімічної промисловості.

Видобуток нафти потребує менших затрат, ніж видобуток вугілля. Особливо це стосується фонтанного способу, який можливий тільки на нових родовищах. На старих застосовують насосний спосіб. Однак цими двома способами вдається видобути лише третину нафти, що є в родовищах. Зараз в Україні на деяких родовищах почали використовувати сайклінг-процес, який полягає у виштовхуванні нафти газом, який закачують під великим тиском. Найстаріші нафтодобувні свердловини зосереджені в Передкарпатті. Найбільшим є Долинське родовище. Основний район видобутку нафти в країні — Дніпровсько-Донецький. Нафта його родовищ високої якісті й має значну кількість попутного газу, що сприяє розвитку місцевих газопроводів для газифікації міст і сіл. Найбільшим центром видобутку нафти тут, як і в країні загалом, є Анастасіївське родовище (Сумська область).

Основними завданнями нафтодобувної промисловості є модернізація процесів видобування для повнішого видобутку нафти з родовищ, у тому числі зі значних глибин (5-10 тис. м), а також розробки запасів нафти на шельфі Чорного моря. Транспортувати нафту найдешевше суднами-танкерами і трубопроводами. До того ж це значно вигідніше, ніж перевозити продукти її переробки. Тому підприємства нафтопереробної промисловості розміщені в різних регіонах країни. Нафтопереробні заводи Борислава, Дрогобича, Надвірної розміщені в місцях видобутку сировини. Підприємства Одеси,Бердянська, Херсона орієнтовані на привезену морським шляхом нафту. До Херсона нафта надходить також трубопроводом з Росії. На ній працюють Кременчуцький та Лискчанський нафтопереробні гіганти. Отже, розміщення цих підприємств зумовлене наявністю транспортних шляхів та споживача.

Проблеми галузі полягають у тому, що нафтоперероб­ні підприємства потребують модернізації, щоб суттєво під­вищити вихід якісних світлих нафтопродуктів (бензину, дизельного палива) із сирої нафти. Виробництво бензину на нафтопереробних підприємствах України становило у 2008 р. 3,2 млн т, дизельного палива — 3,7 млн т, мазуту, що здебільшого спалюється на ТЕС, — 2,4 млн т.

Важливо для України задіяти термінал (пристосування для викачування нафти з танкерів) поблизу Одеси, а також на­фтопровід Одеса — Броди для перекачування нафти у прямому напрямку (нині працює у зворотному — реверсному режимі). Це дало б можливість імпортувати нафту з країн Закавказзя та Середньої Азії, а також отримувати доходи від транспортуван­ня нафти в Центральну та Західну Європу.

Необхідно обмежувати власне споживання сирої нафти. Потрібно почати виробництво палива та інших хімічних про­дуктів з вугілля, торфу, горючих сланців, а також ріпаку.

Гаю в а промисловість. Особливістю газової промис­ловості є те, що видобуток палива тісно пов’язаний з його транспортуванням, адже до родовищ потрібно підвести тру­бопровід. Споживають таз житлово-комунальні господар­ства, металургійна та хімічна промисловості, для яких він є важливою сировиною. При спалюванні газ повністю згоряє і практично не забруднює атмосферу. Оскільки влітку потреба в газі є дещо меншою, то в цей період його закачують у газо­сховища (це старі газові родовища, з яких викачали газ), їх на сьогодні на території України є 13. НГК забезпечує свої потреби газу українського видобутку приблизно на 28 %, а решту імпортує з Росії.

Основний район газовидобутку в Україні—Дніпровсько- Донецькийякому належить близько 80 % усього газу. Найбільші родовища: Шсбелинське, Хрестищенське. Родовища Причорномор’я, які зосереджені в північній частині Криму (Глібівське, Джанкойське та ін.), забезпечують тільки потреби Кримської АР. У Передкарпатті газові родовища практично вичерпані. Найбільші серед тих, які ще дають газ, Рудківське і Більче-Вотщьке. Дашавське і Бигородчачське використовують тепер як газосховища.

Основні проблеми галузі полягають у потребі модернізації процесу газовидобутку, розвідки та освоєння нових родовищ, обмеження неефективного використання цього «блакитного» палива.

Електроенергетика, як і паливна промисловість, є складовою частиною ПЕК. Продукцією галузі є електроенергія, яку можна виробляти на електрогенераторах. На цій основі електроенергетику умовно поділяють на атомну, гідро- й теплоенергетику. На сьогодні у світі є електростанції ще кількох типів, які поки що дають не дуже значну частину в загальному виробництві електроенергії. З них в Україні є тільки вітрова електроенергетика.

Електрична енергія — універсальний, технічно й економічно найефективніший вид енергії. Її широко використовують у промисловому виробництві, будівництві, забезпечуючи в такий спосіб роботу різних механізмів і агрегатів, на електротранспорті (трамваї, тролейбуси, електропотяги), а також в усіх інших видах господарської діяльності, у побуті (освітлення, використання радіо- й телеапаратури, побутових приладів, комп’ютерів). Питома частка електроенергетики у промисловому виробництві становить зараз близько 12 %. У НГК України вона є однією з галузей експортного значення.

Теплова електроенергетика. Теплові електростанції спалюють паливо, нагрівають воду, перетворюючи її в пару, яку подають під тиском на газові турбіни. Як паливо викорис­товують низькосортне вугілля, торф, мазут, природний газ.

Теплові електростанції (ТЕС) поділяють на конденса­ційні та теплоелектроцентралі (ТЕЦ). На конденсаці йних теплоелектростанціях відпрацьована водяна пара кондесу- еться і знову подасться в котел для нагрівання. Конденсацій­ні ТЕС виробляють лише електроенергію. ТЕЦ виробляють одночасно електричну і теплову енергію (гарячу воду або пару), яку спрямовують по трубах для обігрівання житлових будинків, підприємств. Максимальний радіус використання теплової енергії ТЕЦ становить близько 35 км.

Великі ТЕС розміщують у районах видобутку па­лива, поблизу річок, що дають воду для охолодження. Це економічно вигідно, оскільки перевозити паливо в кіль­ка разів дорожче, ніж передавати електроенергію лініями електропередач. Великі теплові електростанції побудо­вані на Донбасі — Луганська, Слов’янська, Старобешів- ська, Вугпегірська (найпотужніша — близько 4 млн кВт); у Придніпров’ї — Придніпровська, Криворізька, Запорізька; у західних областях —Добротвірська, Бурштинська, а та­кож поблизу Харкова (Зміївська), Києва (Трипільська), Він­ниці (Ладижинська).

Поблизу великих міст будують ТЕЦ, які виробляють електроенергію та тепло. Найбільші серед них побудовані в Києві, Одесі, у Харкові. Проблеми теплових електростанцій пов’язані з тим, що вони є великими забруднювачами атмосфери. При спалюванні низькосортного вугілля з домішками сірки утворюється діоксид сірки (сірчистий газ), який, сполучаючись із водяною парою в повітрі, спричиняє кислотні дощі. Вугілля, до того ж, не повністю згоряє. Це зумовлено використанням застарілих технологій спалювання палива. Економічно невигідним і таким, що негативно позначається на довкіллі, є спалювання мазуту. Тому важливим для ТЕС є їх модернізація, налагодження очистки викидів у атмосферу, а також використання золи і шлаку, які нагромаджуються на ТЕС.

Атомна електроенергетика. Позитивним щодо АЕС є незначні об’єми палива, які вона споживає (декілька вагонів за рік), а також те, що Україна багата на уранові руди. У нашій державі в даний час діє чотири АЕС — Рівненська (4 енергоблоки), Південноукраїнська (З енергоблоки), Хмельницька (2 енергоблоки) і Запорізька (б енергоблоків, найпотужніша —- 4 млн кВт). Чорнобильська АЕС закрита у грудні 2000 року. У 1980-ті роки планувалося спорудження Харківської, Чигиринської, Кримської та Одеської АЕС. Після Чорнобильської катастрофи існували сумніви щодо подальшого розвитку галузі. Однак атомна енергетика в Україні буде надалі розвиватися. Це пов’язано з дефіцитом палива, особливо у правобережній частині країни. Планується до 2030 року добудувати ще 9 нових атомних енергоблоків.

Проблеми галузі полягають у тому, що в Україні необхідно перейти на використання ядерних реакторів з високим ступенем надійності, пристосованих до роботи на низькозбагаченому урані. Важливо налагодити роботу підприємств, які перероблятимуть уранові руди в готове паливо для АЕС. Поки що його імпортують із Росії, куди надходить руда з українських родовищ. Нерозв’язаними залишаються проблеми поховання й утилізації відходів АЕС. Вони зберігають радіоактивність упродовж сотень років, а тому потребують спеціальних сховищ, які поглинають радіацію. В Україні таке сховище функціонує лише на Запорізькій АЕС.

Гідро- та альтернаційна електроенергетика. ГЕС дають найдешевшу енергію. Однак, якщо вони споруджені на рівнинних річках і водосховища затоплюють великі площі, то втрати від затоплення родючих земель і поселень можуть перевищувати вартість виробленої енергії.

Для більшості ГЕС на Дніпрі характерна саме така ситуація. Це стосується Київської, Канівської, Кременчуцької, Дніпродзержинської та Каховської ГЕС, які разом мають меншу потужність, ніж Бурштинська ТЕС. Тільки ДніпроГЕС-2 (поблизу Запоріжжя), яка є найпотужнішою (0,8 мли кВт) з усього каскаду, мас найменше водосховище, що затопило по- роги, зробивши ріку судноплавною.

До великих можна віднести також Дністровські ГЕС-1 та ГЕС-2, Теребле-Ріцьку ГЕС. Усі гідроелектростанції використовують переважно як пікові, тобто такі, які можна ввести в робочий режим у період найбільшого споживання енергії, а вночі — вивести. Щоб краще використати гідроенергію, інколи поблизу ГЕС будують гідроакумуляційпі електростанції (ГАЕС). Суть цього комплексу полягає в тому, що в період малих навантажень на енергосистему електроенергія витрачається на роботу насосів, які перекачують воду на певну висоту в спеціальне водосховише. Під час найбільших (пікових) навантажень вода випускається і крутить додаткові турбіни ГАЕС. Такий комплекс діє на Київській ГАЕС.

У перспективі в Україні планується будівництво не лише атомних та теплових енергоблоків, а й ГАЕС, невеликих ГЕС на середніх і малих річках. Це дасть можливість повніше використати наявні гідроресурси. Мало в Україні використовується енергія вітру — невеликі вітрові електростанції діють у Криму, Приазов’ї, Передкарпатті. Практично не використовується енергія гарячих джерел (геотермальна), сонячна. Енергію сонячну, вітрову, геотермальну, енергію хвиль та припливів, енергію біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів відносять до альтернативних джерел енергії. Ці відновлювані джерела енергії становлять альтернативу вичерпним викопним ресурсам.