2. З'ясувати: у чому вбачає т.Шевченко красу життя - поезія "Садок вишневий" із циклу "в казематі"

Змальована ідеальна модель укр. села, Шевченків ідеал. Краса життя – у простому родинному щасті в гармонії з природою, вільна і не примусова – на пана - праця («плугатарі з плугами йдуть»), яка на користь і в радість. За жанром поезія – до медитативної лірики.

3. Назвати: Як т.Шевченко виявляє свою віру в майбутнє народу у поезії "і виріс я на чужині"

Поезія написана у засланні 1848 на Косаралі. Згадує дитинство, коли мати свічку «Пречистій ставила, молила,щоб доля добрая любила її дитину», виступаючи тут мучеником, який несе (й усвідомлює це добре) важезний свій хрест. Прийом контрасту – далі змалювання тяжкого життя поневоленого народу. Аби б не панський гніт, то Україна була б раєм на землі, де «між горами старий Дніпро красується». Картина ідилії у творі визначена як уявна, але цілком досяжна, «якби не осталось сліду панського на Україні».

Білет № 30

1.Етапи розвитку новітніх шевченкознавчих досліджень:

1)формування і розвиток вульгарно-соціологічних концепцій (30-і рр. 20 ст);

2)публіцистичний характер (40-і рр. 20 ст);

3)дослідження синтезованого лану (2 пол. 19 ст);

4)дослідження, основна увага в яких приділяється вивченню світогляду Т. Шевченка (50-і- 60-і рр. 20 ст.)

5)вивчення секретів поетичної творчості митця (60-70-і рр.. 20 ст.);

6)Традиції Т. Шевченка в українській літературі (60-і рр. 20 ст.)

7)Т. Шевченко в контексті часу ( 80-і рр. 20 ст.)

2. Є.Гребінка про суть добра в оповіданні "Воспоминания"

В оповіданні «Воспоминания» Гребінка показує на перший погляд цілком позитивного героя Адама Богдановича, який «был добрый человек, по- тому что не мог никому навредить». А далі Є. Гребінка перерахо- вує всі заслуги і досягнення Адама Богдановича, як доказ того, що він дійсно добра людина: «всегда бывал рад гостям…, любил хорошо поесть…, имел лучшую кварти- ру в городе; давал балы и танцевальные вечера запросто и, наконец, был совершенно музыкален". Письменник у добродушному, іронічному, невимуше- ному тоні наштовхує читачів на думку: чи за такими якостями можна судити про людську доброту? Є.Гребінка описує один день із життя головного героя, і ми можемо побачити, що це просто безцільне існування: «И как он не устанет! Целый день на ногах, беспрестанно ходит то по зале, то по гостиной, то по кабинету…». Автор наголошує, що Адам Богданович був настільки «заклопотаний», що в нього не вистачало часу навіть на дружину,тому він і рідко про неї згадував: «такая куча дел, что мочи нет, голова кругом». У чому полягає така зайнятість читаємо далі: «Тут Адам Богданович понюхает табачку…выходит покашливая из кабинета в гостиную и садится на диван… Адам Богданович отворяет орган, сдувает пыль, вкладывает ключ, и Ванюшка начинает вертеть. Адам Богданович в полном удовольствии садится и слушает. Приносят закуску: он пьет водку и слушает, ест и слушает, слушает и опять пьет водку, слушает и опять закусывает. Потом повторяется прогулка, и наконец в полдень Алам Богданович ложится спать часа на три; зато уж после обеда не отдыхает». Таким чином, бачимо, як проходять дні Адама Богдановича. Його життя не можна назвати повноцінним, адже воно позбавлене будь-якого сенсу, позбавлене вчинків, це скоріше – просто існування без мети. Адам Богданович не усвідомлює свого місця, свого призначення в цьому світі. Л.Задорожна наголошує на тому, що для Є. Гребінки «добро – це життя, прожите не безцільно, життя, сповнене істинних цінностей, а не патокою дрібних розваг, за якими годі й визначити: чи насправді жила людина». Саме тому головний герой "Воспоминания" просто зникає, їде з міста, ніби його там і не існувало. Єдине, за чим жалкує оповідач твору, що тепер не буде місця, де йому можна пообідати і потанцювати: «Бывало, приедешь в город: куда идти обедать? К Адаму Богдановичу; а теперь поезжай домой. Бывало вздумается потанцевать: куда ехать? К Адаму Богдановичу, а теперь пляши дома». У цьому, на нашу думку,і полягає трагедія Адама Богдановича, який викликає в оповідача лише асоціації з обідом та танцями, адже він прожив своє життя безцільно, так цього і не усвідомивши. Є.Гребінка показує, що таке існування призводить до безслідного зникнення людини, яка не змогла залишити після себе жодного сліду.