Білет № 20

1. Концепція позитивного героя в повістевій спадщині т. Шевченка розкривається:

1)через зображення соціальних явищ; 2)завдяки модулюванню характеру;

2. Кріпацтво як суспільний та моральний чинники у повісті «Кулик» є.Гребінки.

Повість «Кулик» (1841) про трагічну долю двох кріпаків Маші та Петруші, що стали жертвами самодурства й жорстокості поміщиків. Гребінка реалістично змальовує їх поведінку, вчинки, душевні переживання, проникає у внутрішній світ ―маленьких людей. Контраст між нелюдським середовищем і його жертвами. В сатирично-гротескних тонах - поміщики Медведев і Чурбинський, бездушні й лицемірні, безглузда сварка між якими згубно позначається на долі їхніх кріпаків. Чурбинський — постає жадібним і скупим чиновником, який, мріючи розбагатіти, одружується з дочкою вдови-поміщиці Фернамбук. Його захоплюють не врода чи моральні якості дівчини: ставлення до неї визначає виключно розмір посагу. Здобувши так багатство, Чурбинський звіріє від безмежної влади над селянськими «душами». Герої з демократичних низів — чесні, морально чисті, віддані один одному. Їхнє кохання вище за поміщицькі примхи («А я все та же, все так же люблю тебя. Чем они злее, тем больше я люблю тебя», —говорить Маша Петруші); вони виявляють волю у боротьбі за своє щастя, але неспроможні відстояти право на нього і йдуть із життя змученими, але нескореними. Повість «Кулик» за ідейно-естетичними якостями була кращим зразком тогочасної реалістичної прози.

3. Гетьман п.Дорошенко у повісті «Черниговка» м.Костомарова.

Повість-бувальшина 2-ї пол. XVII ст. «Черниговка» (романтичні й реалістичні риси). Традиції та психологія двох етносів – укр. та рос. як антитетичні явища увиразнюють зображену у творі добу Руїни – друга половина 17 ст., за якої Україна історично розчахнута: Правобережжям править гетьман П. Дорошенко, який пам’ятає волю при «батькові Богдані Хмельницькому», а Лівобережжям – настановлений російським царем гетьман І. Самойлович, що лише прагне пристосуватись до обставин. Усунення з історичного поля України гетьмана П. Дорошенка (особистість, яка понад усе шанує свободу й Батьківщину, є тим, що спричиняє в Україні втрату козацького устрою й Гетьманщини та веде за собою політичну і моральну дестабілізацію держави). Україна історичним своїм буттям поділена на Лівобережну та Правобережну протиставляється доти, поки царат не схоплює й ув'язнює гетьмана П. Дорошенка. Саме тому й ув'язнює гетьмана, що той постає відчутним для царату спротивом усім царським порядкам в Україні. Уже полоненого, фактично, гетьмана вистачає хіба на поміч Ганні - повернутися на Батьківщину, в Україну, але в цьому - ще один знак резистентності, спротиву гетьмана царатові. На жаль, зображеним М. Костомаров підтверджує ту тезу, що брутальній силі частіше випадає подолати розум.

1. Визначити: Роздум т. Шевченка про долю України в поемі "Тарасова ніч"

Одним із перших історіософських творів Тараса Шевченка є поема"Тарасова ніч", 1838 p., у якій ідеться про історичні події в Україні,коли козацьким гетьманом був Тарас Трясило.

Поема починається описом екстремальних умов життя українського народу: Козачество гине, Гине слава, батьківщина. Отже, гинуть суспільні, станові опори народу, найважливішою з яких на зображуване XVII ст. - 1630 р. - було козацтво, гинуть моральні основи народу - його слава, урешті, гине єдиний оберіг народу - батьківщина; знищується і віра народу - православ'я. Цілковита, суцільна апокаліптична ніч, безпросвітність, коли ставиться під сумнів навіть існування народу взагалі.

Водночас, показує Т. Шевченко, перебування народу в таких незвичайних умовах буття, спричинених ворогом, породжує в ньому не меншою мірою дужчі, ніж утиск, відпірні дії, рух проти ворога. Такий рух очолювали Наливайко, 1594-1596 pp., Павлюга, 1637 p., Тарас Трясило, 1630 р.

Страшне, тотальне знищення прав народу в Т. Шевченка промовляє, якими героїчними мають бути його дії у відстоюванні самодостатності. Впадає у вічі, що Т. Шевченко немовби виставляє Тараса Трясила сам на сам із ворогом:

Вже не три дні, не три ночі Б'ється пан Трясило.

Од Лиману до Трубайла Трупом поле крилось...

Це - концептуальний момент у зображенні в історіософських поемах Тараса Шевченка - взаємин між козацтвом і отаманом: так поет виявляє не просто цілковите розуміння між ними, а лютування одного в однім. Не "ляшки - панки", а народ може тапер "панувати". У Т. Шевченка "панувати" означає розкрити для себе свободу, що, вказує А. Шопенгауер, за І. Кантом "є здатністю починати низку змін", жити за законами свободи. Єдиним показником того, що вчинки були героїчним і єдиним їхнім результатом є у Т. Шевченка слава - тобто, згадка про події, що залишається з народом не на роки і не на віки, а назавжди:

Тії слави козацької Повік не забудем!

Т. Шевченко у поемі розгортає зображення своєю позицією у ставленні до цього поняття. Поет вважає, що народові, людям потрібна слава предків: слава - це той авторитет, спираючись на який народ постає в колі інших -як упосліджений або рівний; слава - це моральне здоров'я самої нації, у якої є за плечима великі події, врешті, козацька слава для письменника - це і докір своїм сучасникам у занепаді. Так, "слава здорового кричить" - скаже митець за іншої нагоди.