- •1. Поняття, предмет, метод конституційного права України.
- •2. Конституційні механізми «стримування та противаг» в повноваженнях органів державної влади: загальна характеристика та особливості застосування в Україні.
- •3.Конституційно-правовий статус органів парламентського контролю, їх характеристика та повноваження (Рахункова палата, омбудсмен, парламентські комітети).
- •4. Поняття конституційно-правової відповідальності, співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності
- •5. Поняття системи конституційного права, загальна характеристика її елементів
- •6. Верховна Рада України в механізмі державної влади, її ознаки як єдиного законодавчого органу в Україні.
- •7. Особливості конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад та сільського, селищного, міського голови.
- •8. Джерела конституційного права, їх загальна характеристика
- •9. Організаційно-правові засади діяльності Верховної Ради України (порядок роботи).
- •10. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим.
- •11. Особливості Конституції України як Основного Закону держави
- •12. Функції та конституційні повноваження Верховної Ради України.
- •13. Правове регулювання та порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради, сільський, селищний, міський голова, районні області ради)
- •14.Конституційно-правові відносини і їх загальна характеристика.
- •15.Поняття та конституційно-правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні.
- •16.Конституційні засади, порядок формування, склад та повноваження суду присяжних в Україні.
- •17.Парламентсько-президентська форма республіки України: особливості організації та функціонування державної влади.
- •18.Суб'єкти конституційно-правових відносин: загальна характеристика й класифікація.
- •20.Поняття й особливості конституційно-правового статусу біженця та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні.
- •20.Організаційно-правові форми волевиявлення народу, їх загальна характеристика.
- •21.Конституційний закон, звичайні закони та підзаконні акти як джерела конституційного права в Україні.
- •22.Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування.
- •23.Конституційний суд як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.
- •24.Конституційні (юридичні) ознаки унітарної держави
- •25. Поняття й зміст конституційного ладу держави.
- •26. Державні символи України, порядок їх затвердження, правова охорона.
- •27. Адміністративно-територіальний устрій України та порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою.
- •28. Система судів загальної юрисдикції, їх характеристика.
- •29. Правова охорона Конституції: загальна характеристика.
- •30. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як орган конституційного контролю.
- •31. Конституційні засади правосуддя в Україні.
- •32. Підстави набуття громадянства України.
- •33. Дія конституційних норм у часі, просторі та за колом осіб.
- •34. Органи та посадові особи місцевого самоврядування, їх повноваження.
- •35. Конституційний статус Президента України як глави держави.(ст.. 102-112)
- •36. Класифікація норм конституційного права.
- •37. Громадянство: поняття та конституційно-правова природа.
- •38. Поняття державного органу України і його конституційний статус.
- •39. Правовий статус сільського, селищного, міського голови. Порядок дострокового припинення ним своїх повноважень.
- •40. Міжнародно-правові стандарти щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина.
- •41. Конституційні взаємовідносини держави і релігійних організації в Україні
- •42. Поняття інституту конституційного права.
- •43. Гарантії здійснення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.
- •44. Вища Рада юстиції в Україні: поняття, порядок формування, повноваження.
- •45. Громадські об'єднання як інститут громадянського суспільства: поняття, види.
- •46. Підстави та порядок усунення Президента в порядку імпічменту.
- •47. Кабінет Міністрів України: місце в системі органів виконавчої влади, структура, порядок формування, компетенція.
- •48. Політичні партії та їх роль у житті громадянського суспільства.
- •49. Поняття, юридична природа і класифікація конституційних прав, свобод людини і громадянина.
- •50. Засади конституційного ладу в Україні
- •51. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні: загальна характеристика, структура, компетенція.
- •52. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина та його структура.
- •53. Державний лад і форма держави в Україні: поняття і співвідношення.
- •54. Особисті права людини і громадянина: поняття, характеристика, підстави обмеження.
- •55. Форми діяльності народного депутата України, його повноваження, гарантії діяльності.
- •56. Політичні права громадянина: поняття, характеристика, гарантії забезпечення та підстави обмеження.
- •57. Тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України: поняття, порядок формування, повноваження.
- •58. Виборче право і виборча система України: поняття та принципи реалізації.
- •59.Конституційно-правова норма: поняття, структура, особливості, класифікація.
- •63.Функції, завдання, засади діяльності, повноваження органів судової влади.
- •69. Поняття, система, компетенція і завдання органів виконавчої влади.
- •70. Порядок внесення змін до Конституції України.
- •71.Державний, народний, національний суверенітет: поняття, елементи. Ознаки суверенної держави.
- •72. Підстави та порядок дострокового припинення повноважень вру.
- •73. Конституційно-правовий статус суддів України.
- •74. Поняття, значення та класифікація референдумів в Україні.
- •75. Законодавчий процес: поняття та стадії.
- •76. Консультативно-дорадчі органи при Президентові України.
- •78. Характеристика правотворчої функції вру, акти вру.
- •79. Конституційні підстави та порядок припинення повноважень Президента України.
- •80. Основні інститути громадянського суспільства та конституційні засоби забезпечення їх функціонування.
- •81. Поняття Конституційного Суду України та порядок його формування. Вимоги, що висуваються до судді Конституційного Суду України.
- •83. Поняття та принципи територіального устрою України.
- •84. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •85. Поняття території України та державного кордону, охорона державного кордону.
- •86. Взаємодія Президента України з Верховною Радою України.
- •87. Судова влада і судові органи: поняття, структура і принципи функціонування.
- •88. Принципи громадянства за законодавством України.
- •89. Підстави та порядок припинення громадянства України
- •90. Політична відповідальність уряду України.
90. Політична відповідальність уряду України.
Починаючи з 1991 р. в Україні послідовно змінилося кілька моделей політичної відповідальності уряду перед главою держави. У 1991–1995 рр. діяла парламентська модель: як Кабінет Міністрів України, так і окремі міністри відповідали лише перед Верховною Радою України. З 1995 р. почала діяти модель подвійної відповідальності уряду. До набуття чинності останньою редакцією Конституції України можна виділити 2 етапи розвитку інституту політичної відповідальності уряду перед Главою держави.
1995–1996 рр. Згідно з Конституційним Договором було встановлено модель подвійної відповідальності уряду, характерну для президентських республік: закріплення на рівні конституційної норми відповідальності Кабінету Міністрів України лише перед Президентом України, але з правом Верховної Ради України висловлювати недовіру уряду в цілому або окремим його членам, що тягло за собою їх відставку. Механізмом політичної відповідальності уряду перед Президентом України було рішення останнього щодо персональної відставки Прем’єр-міністра або будь-якого іншого члена уряду;
1996–2005 рр. У Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року було закріплено подвійну відповідальність Кабінету Міністрів України перед Президентом України та Верховною Радою України. Президент отримав дискреційне повноваження звільняти з посади Прем’єр-міністра України, що автоматично означало відставку Кабінету Міністрів, та окремих міністрів, а Верховна Рада мала право висловлювати недовіру уряду, що тягло за собою його відставку.
Протягом першого із вказаних періодів за рішенням Президента України був відправлений у відставку один Прем’єр-міністр – Є. Марчук (1996 р.). Протягом другого періоду Президент України двічі задіяв механізм політичної відповідальності Кабінету Міністрів України через звільнення з посади Прем’єр-міністра (2002 р. – А. Кінах та 2005 р. – Ю. Тимошенко). Щодо одного зі складів уряду було задіяно механізм політичної відповідальності уряду перед парламентом (2001 р. – висловлення недовіри Кабінетові Міністрів України на чолі з В. Ющенком). Три рази протягом цього ж періоду відставка Кабінету Міністрів відбувалася з причини добровільної відставки Прем’єр-міністра України (у 1996 та 1997 рр. – П. Лазаренка, у 2005 р. – В. Януковича), один раз – у результаті складення повноважень перед новообраним Президентом (Кабінет Міністрів України на чолі з В. Пустовойтенком у 1999 р.).
Після набуття у 2006 р. чинності змінами до Конституції України Президент України був позбавлений права самостійно ухвалювати рішення щодо відставки Кабінету Міністрів України або окремих його членів. Натомість залишилися лише непрямі механізми політичної відповідальності уряду перед главою держави – право ініціювання Президентом України:
· солідарної відповідальності уряду перед парламентом – право Президента України вносити проект постанови про висловлення недовіри Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 87 Конституції України);
· індивідуальної відповідальності членів уряду – право Президента України вносити до Верховної Ради України подання щодо звільнення з посад міністрів оборони та закордонних справ (п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
З одного боку, наявність конституційної норми щодо відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України є природно обумовленою наявним розподілом повноважень між главою держави і урядом у межах чинної форми правління, зокрема, широкими повноваженнями Президента України у сферах національної безпеки і оборони та зовнішньополітичної діяльності порівняно з іншими галузями державної політики (пп. 1 і 3 ст. 106 Конституції України) та участю Президента України у формуванні складу Кабінету Міністрів України (міністри оборони та закордонних справ призначаються за поданням Президента).
З іншого боку, реалізація конституційної норми щодо відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України практично неможлива, оскільки цілковито залежить від позиції парламентської більшості. Подання Президента України щодо висловлення недовіри Кабінету Міністрів України можуть бути результативними лише за умови наявності пропрезидентської більшості у Верховній Раді. За наявності опозиційної Президенту парламентської більшості – період коабітації – конституційна норма щодо відповідальності уряду перед Президентом по суті не діє.
У проекті Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (реєстр. № 4290 від 31.03.09), внесеному до Верховної Ради України Президентом України, пропонується вилучити з Конституції норму щодо політичної відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України і взагалі чітко не визначати об’єкт політичної відповідальності уряду (ст. 126). Натомість пропонується запровадити механізм політичної відповідальності парламенту перед Президентом України, надавши йому право розпуску нижньої палати парламенту – Палати депутатів – без спеціальних підстав (ст. 103), «з політичних мотивів», зі збереженням механізму політичної відповідальності уряду перед парламентом (ст. 99).
