90. Політична відповідальність уряду України.

Починаючи з 1991 р. в Україні послідовно змінилося кілька моделей політичної відповідальності уряду перед главою держави. У 1991–1995 рр. діяла парламентська модель: як Кабінет Міністрів України, так і окремі міністри відповідали лише перед Верховною Радою України. З 1995 р. почала діяти модель подвійної відповідальності уряду. До набуття чинності останньою редакцією Конституції України можна виділити 2 етапи розвитку інституту політичної відповідальності уряду перед Главою держави.

1995–1996 рр. Згідно з Конституційним Договором було встановлено модель подвійної відповідальності уряду, характерну для президентських республік: закріплення на рівні конституційної норми відповідальності Кабінету Міністрів України лише перед Президентом України, але з правом Верховної Ради України висловлювати недовіру уряду в цілому або окремим його членам, що тягло за собою їх відставку. Механізмом політичної відповідальності уряду перед Президентом України було рішення останнього щодо персональної відставки Прем’єр-міністра або будь-якого іншого члена уряду;

1996–2005 рр. У Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року було закріплено подвійну відповідальність Кабінету Міністрів України перед Президентом України та Верховною Радою України. Президент отримав дискреційне повноваження звільняти з посади Прем’єр-міністра України, що автоматично означало відставку Кабінету Міністрів, та окремих міністрів, а Верховна Рада мала право висловлювати недовіру уряду, що тягло за собою його відставку.

Протягом першого із вказаних періодів за рішенням Президента України був відправлений у відставку один Прем’єр-міністр – Є. Марчук (1996 р.). Протягом другого періоду Президент України двічі задіяв механізм політичної відповідальності Кабінету Міністрів України через звільнення з посади Прем’єр-міністра (2002 р. – А. Кінах та 2005 р. – Ю. Тимошенко). Щодо одного зі складів уряду було задіяно механізм політичної відповідальності уряду перед парламентом (2001 р. – висловлення недовіри Кабінетові Міністрів України на чолі з В. Ющенком). Три рази протягом цього ж періоду відставка Кабінету Міністрів відбувалася з причини добровільної відставки Прем’єр-міністра України (у 1996 та 1997 рр. – П. Лазаренка, у 2005 р. – В. Януковича), один раз – у результаті складення повноважень перед новообраним Президентом (Кабінет Міністрів України на чолі з В. Пустовойтенком у 1999 р.).

Після набуття у 2006 р. чинності змінами до Конституції України Президент України був позбавлений права самостійно ухвалювати рішення щодо відставки Кабінету Міністрів України або окремих його членів. Натомість залишилися лише непрямі механізми політичної відповідальності уряду перед главою держави – право ініціювання Президентом України:

·  солідарної відповідальності уряду перед парламентом – право Президента України вносити проект постанови про висловлення недовіри Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 87 Конституції України);

·  індивідуальної відповідальності членів уряду – право Президента України вносити до Верховної Ради України подання щодо звільнення з посад міністрів оборони та закордонних справ (п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

З одного боку, наявність конституційної норми щодо відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України є природно обумовленою наявним розподілом повноважень між главою держави і урядом у межах чинної форми правління, зокрема, широкими повноваженнями Президента України у сферах національної безпеки і оборони та зовнішньополітичної діяльності порівняно з іншими галузями державної політики (пп. 1 і 3 ст. 106 Конституції України) та участю Президента України у формуванні складу Кабінету Міністрів України (міністри оборони та закордонних справ призначаються за поданням Президента).

З іншого боку, реалізація конституційної норми щодо відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України практично неможлива, оскільки цілковито залежить від позиції парламентської більшості. Подання Президента України щодо висловлення недовіри Кабінету Міністрів України можуть бути результативними лише за умови наявності пропрезидентської більшості у Верховній Раді. За наявності опозиційної Президенту парламентської більшості – період коабітації – конституційна норма щодо відповідальності уряду перед Президентом по суті не діє.

У проекті Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (реєстр. № 4290 від 31.03.09), внесеному до Верховної Ради України Президентом України, пропонується вилучити з Конституції норму щодо політичної відповідальності Кабінету Міністрів України перед Президентом України і взагалі чітко не визначати об’єкт політичної відповідальності уряду (ст. 126). Натомість пропонується запровадити механізм політичної відповідальності парламенту перед Президентом України, надавши йому право розпуску нижньої палати парламенту – Палати депутатів – без спеціальних підстав (ст. 103), «з політичних мотивів», зі збереженням механізму політичної відповідальності уряду перед парламентом (ст. 99).