- •1. Поняття, предмет, метод конституційного права України.
- •2. Конституційні механізми «стримування та противаг» в повноваженнях органів державної влади: загальна характеристика та особливості застосування в Україні.
- •3.Конституційно-правовий статус органів парламентського контролю, їх характеристика та повноваження (Рахункова палата, омбудсмен, парламентські комітети).
- •4. Поняття конституційно-правової відповідальності, співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності
- •5. Поняття системи конституційного права, загальна характеристика її елементів
- •6. Верховна Рада України в механізмі державної влади, її ознаки як єдиного законодавчого органу в Україні.
- •7. Особливості конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад та сільського, селищного, міського голови.
- •8. Джерела конституційного права, їх загальна характеристика
- •9. Організаційно-правові засади діяльності Верховної Ради України (порядок роботи).
- •10. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим.
- •11. Особливості Конституції України як Основного Закону держави
- •12. Функції та конституційні повноваження Верховної Ради України.
- •13. Правове регулювання та порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради, сільський, селищний, міський голова, районні області ради)
- •14.Конституційно-правові відносини і їх загальна характеристика.
- •15.Поняття та конституційно-правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні.
- •16.Конституційні засади, порядок формування, склад та повноваження суду присяжних в Україні.
- •17.Парламентсько-президентська форма республіки України: особливості організації та функціонування державної влади.
- •18.Суб'єкти конституційно-правових відносин: загальна характеристика й класифікація.
- •20.Поняття й особливості конституційно-правового статусу біженця та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні.
- •20.Організаційно-правові форми волевиявлення народу, їх загальна характеристика.
- •21.Конституційний закон, звичайні закони та підзаконні акти як джерела конституційного права в Україні.
- •22.Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування.
- •23.Конституційний суд як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.
- •24.Конституційні (юридичні) ознаки унітарної держави
- •25. Поняття й зміст конституційного ладу держави.
- •26. Державні символи України, порядок їх затвердження, правова охорона.
- •27. Адміністративно-територіальний устрій України та порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою.
- •28. Система судів загальної юрисдикції, їх характеристика.
- •29. Правова охорона Конституції: загальна характеристика.
- •30. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як орган конституційного контролю.
- •31. Конституційні засади правосуддя в Україні.
- •32. Підстави набуття громадянства України.
- •33. Дія конституційних норм у часі, просторі та за колом осіб.
- •34. Органи та посадові особи місцевого самоврядування, їх повноваження.
- •35. Конституційний статус Президента України як глави держави.(ст.. 102-112)
- •36. Класифікація норм конституційного права.
- •37. Громадянство: поняття та конституційно-правова природа.
- •38. Поняття державного органу України і його конституційний статус.
- •39. Правовий статус сільського, селищного, міського голови. Порядок дострокового припинення ним своїх повноважень.
- •40. Міжнародно-правові стандарти щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина.
- •41. Конституційні взаємовідносини держави і релігійних організації в Україні
- •42. Поняття інституту конституційного права.
- •43. Гарантії здійснення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.
- •44. Вища Рада юстиції в Україні: поняття, порядок формування, повноваження.
- •45. Громадські об'єднання як інститут громадянського суспільства: поняття, види.
- •46. Підстави та порядок усунення Президента в порядку імпічменту.
- •47. Кабінет Міністрів України: місце в системі органів виконавчої влади, структура, порядок формування, компетенція.
- •48. Політичні партії та їх роль у житті громадянського суспільства.
- •49. Поняття, юридична природа і класифікація конституційних прав, свобод людини і громадянина.
- •50. Засади конституційного ладу в Україні
- •51. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні: загальна характеристика, структура, компетенція.
- •52. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина та його структура.
- •53. Державний лад і форма держави в Україні: поняття і співвідношення.
- •54. Особисті права людини і громадянина: поняття, характеристика, підстави обмеження.
- •55. Форми діяльності народного депутата України, його повноваження, гарантії діяльності.
- •56. Політичні права громадянина: поняття, характеристика, гарантії забезпечення та підстави обмеження.
- •57. Тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України: поняття, порядок формування, повноваження.
- •58. Виборче право і виборча система України: поняття та принципи реалізації.
- •59.Конституційно-правова норма: поняття, структура, особливості, класифікація.
- •63.Функції, завдання, засади діяльності, повноваження органів судової влади.
- •69. Поняття, система, компетенція і завдання органів виконавчої влади.
- •70. Порядок внесення змін до Конституції України.
- •71.Державний, народний, національний суверенітет: поняття, елементи. Ознаки суверенної держави.
- •72. Підстави та порядок дострокового припинення повноважень вру.
- •73. Конституційно-правовий статус суддів України.
- •74. Поняття, значення та класифікація референдумів в Україні.
- •75. Законодавчий процес: поняття та стадії.
- •76. Консультативно-дорадчі органи при Президентові України.
- •78. Характеристика правотворчої функції вру, акти вру.
- •79. Конституційні підстави та порядок припинення повноважень Президента України.
- •80. Основні інститути громадянського суспільства та конституційні засоби забезпечення їх функціонування.
- •81. Поняття Конституційного Суду України та порядок його формування. Вимоги, що висуваються до судді Конституційного Суду України.
- •83. Поняття та принципи територіального устрою України.
- •84. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •85. Поняття території України та державного кордону, охорона державного кордону.
- •86. Взаємодія Президента України з Верховною Радою України.
- •87. Судова влада і судові органи: поняття, структура і принципи функціонування.
- •88. Принципи громадянства за законодавством України.
- •89. Підстави та порядок припинення громадянства України
- •90. Політична відповідальність уряду України.
88. Принципи громадянства за законодавством України.
Принципи громадянства України - це вихідні засади, керівні ідеї, що знайшли своє закріплення в законодавстві та у відносинах між державою та особою.
Ці принципи втілені в Конституції України, у Декларації про державний суверенітет України, у Декларації прав національностей, в Законі України "Про національні меншини в Україні", в Законі України "Про громадянство України".
Розрізняють загальні та спеціальні принципи громадянства. Так, загальними є ті принципи, які властиві не тільки інституту громадянства, а й іншим правовим, політичним, соціальним інститутам. До них належать принципи: демократизму, інтернаціоналізму, втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави, поєднання інтересів суспільства, держави, особи, поваги до норм міжнародного права тощо.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про громадянство України" законодавство України про громадянство грунтується на таких принципах (це спеціальні принципи).
1. Принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, Який закріплений також у ст. 4 Конституції України та передбачає існування двох аспектів:
виключення можливості існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України, що є умовою існування унітарної держави, якою є Україна;
заборона існування подвійного громадянства (біпатризму) в Україні, оскільки якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. По суті зміст цього принципу зводиться лише до невизнання правових наслідків біпатризму.
Заборона біпатризму в Україні відповідає існуючій щодо цього питання світовій практиці, яка виходить із того, що подвійне громадянство (у розумінні існування громадянства кількох держав, а не громадянства федерації та її суб'єкта або громадянства держави і громадянства міжнародного утворення) створює значні труднощі як для держав, так і для осіб, які є носіями подвійного громадянства (зокрема, стосовно виконання обов'язків тощо). З огляду на це держави укладають угоди про запобігання випадкам подвійного громадянства, зобов'язуючи осіб, які мають громадянство обох сторін угоди, обрати одне з них і тим самим припинити інше. У деяких державах особи, які мають подвійне громадянство, обмежуються в окремих правах (Румунія). Хоча є держави, які через низку причин (переважно історичного характеру) дозволяють існування подвійного громадянства (Іспанія, Австрія)
2. Принцип запобігання виникненню випадків безгромадянства. Цей принцип спрямований на те, щоб особа, яка подала заяву про набуття українського громадянства або про вихід з нього, не втратила громадянства взагалі, тобто не стала апатридом - особою, права якої не захищає жодна держава. Так, наприклад, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про громадянство України" однією з умов прийняття до громадянства України іноземців є взяття ними зобов'язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України.
3. Принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства України Закріплений також у ч. 1 ст. 25 Конституції України. Закріплення цього принципу відповідає світовим стандартам, зокрема ст. 15 Загальної декларації прав людини. При цьому втілення такого принципу є порівняно новим явищем для законодавства України, оскільки всі закони про громадянство СРСР аж до закону 1991 р. закріплювали таку форму втрати громадянства, як позбавлення громадянства, що здійснювалося за ініціативою держави, в односторонньому порядку і не передбачало згоди громадянина. Як правило, позбавлення громадянства застосовувалося як форма репресії.
Отже, позбавлення громадянства розглядається як небажане явище. Так, ч. 2 ст. 15 Загальної декларації прав людини, Європейська конвенція про громадянство 1997 р. містять заборону на позбавлення громадянства, виходячи з того, що громадянство є двостороннім, постійним зв'язком держави і особи, який не може бути довільно розірваний державою. Відповідно до норм міжнародного права є неприпустимим позбавлення громадянства цілих груп осіб, позбавлення громадянства за етнічними або расовими ознаками.
.
