78. Характеристика правотворчої функції вру, акти вру.

Правотворчість — форма владної діяльності уповноважених суб'єктів (перш за все держави), спрямованої на утворення нормативно-правових актів, за допомогою яких у чинну юридичну систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються правові норми. Це діяльність компетентних суб'єктів щодо видання норм права, а також результат такої діяльності, який виражений у вигляді юридичного документа, закону тощо.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Правотворча функція ВРУ - напрям діяльності ВРУ, який полягає у прийнятті, зміні, скасуванні або призупиненні НПА.

Пріоритетною функцією ВРУ вважається законодавча. Загалом вона являє собою передбачений Конституцією напрям діяльності ВРУ, який полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, (скасуванні) або в призупиненні їх дії.

Складовою частиною цієї функції Верховної Ради є також законопроектна робота, внесення законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення.

Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським референдумом та належать до повноважень інших органів державної влади.

Акти ВРУ. Закон - нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави, який регулює найбільш важливі суспільні відносини.

види законів:

* конституційні - Конституція України; закони, які припиняють чинність певних конституційних положень або вносять зміни до тексту КУ. Ці закони приймаються конституційною більшістю голосів (щонайменше 300) народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України;

* органічні - закони, прийняття яких передбачено конституційною нормою. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні";

* звичайні - закони, які прийняті парламентом України у порядку загальної законодавчої процедури. Такі закони приймаються простою більшістю голосів (226) народних депутатів України від конституційного складу ВРУ;

* забезпечуючі - закони, що приймаються для введення в дію інших законів з метою ратифікації міжнародних договорів;

* загальні - закони, що приймаються для регулювання певної сфери суспільних відносин.

Постанови - це нормативно-правові акти, які приймаються на виконання та на підставі Конституції і законів України і можуть бути як нормативними, так і індивідуально-владними. Постанови є підзаконними правовими актами. За допомогою постанов ВРУ вирішує низку важливих питань внутрішньо-організаційного характеру. Так, постановою призначаються на посади Голова ВРУ і його заступники, затверджується персональний склад, перелік комітетів і комісій парламенту.

Декларація - це нормативно-правовий акт, що регламентує урегулювання найбільш загальних суспільних відносин. Декларація - назва окремих політико-правових актів, яким властива відповідна урочистість та особлива значущість для розвитку суспільства і держави загалом. Декларації становлять переважно принципи, а не конкретні норми права, тому їх положення потребують додаткового законодавчого врегулювання. Наприклад, Декларація "Про державний суверенітет України" від 16 липня 1990 року визначила основні напрями розвитку України.

Звернення - індивідуально-владні акти, які адресуються конкретним суб'єктам з приводу особливих подій.

- «Звернення ВРУ до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації та Президента Російської Федерації щодо звільнення української льотчиці Надії Савченко»

- «Звернення ВРУ до ООН, ЄвроПарламенту, Ради Європи, НАТО, ОБСЄ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором»

- «Звернення ВРУ до ООН, ЄвроПарламенту про порушення прав і свобод людини в АР Крим та місті Севастополі»

- «Звернення до українського народу щодо вшанування пам'яті жертв голодомору».

Регламент - це нормативно-процесуальний акт, що приймається ВРУ, який визначає режим її діяльності (встановлює порядок та періодичність скликання і проведення сесій, засідань), процедуру створення та діяльність окремих її органів і посадових осіб. 

Заява - це офіційне ненормативне звернення ВРУ до інших органів державної влади, ОМС, посадових осіб, а також парламентів інших держав чи міжнародних органів з відповідною інформацією чи обставинами, які мають юридичне значення.

Органи та посадові особи Верховної Ради України уповноважені приймати власні правові акти. Наприклад, розпорядження приймає Голова ВРУ та його заступники, а рішення, висновки та рекомендації - комітети українського парламенту. Отже, правові акти Верховної Ради України відіграють роль найважливіших регуляторів суспільних відносин і поділяються як на нормативно-правові, так і на індивідуально-владні акти.