76. Консультативно-дорадчі органи при Президентові України.

Консультативно-дорадчі органи - органи, що утворюються для погодженого вирішення питань реалізації державної політики у певній сфері чи галузі, координації діяльності центральних і місцевих органів державної влади.

Правовою основою утворення та діяльності таких органів є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти. Статус консультативно-дорадчого органу, повноваження, основні напрями і форми діяльності визначаються положенням про конкретний орган чи спеціальним актом відповідного державного органу - постановою, розпорядженням, наказом тощо.

Консультативно-дорадчі органи можуть мати назву комісій, комітетів, рад, робочих груп, служб тощо. Завдання та функції органів, а також порядок їхньої діяльності визначаються в окремому положенні про орган. Персональний склад консультативно-дорадчого органу затверджується головою відповідного органу виконавчої влади.

Метою діяльності консультативно-дорадчих органів є:

· організація виконання актів органів виконавчої влади;

· координація діяльності суб’єктів з питань, вирішення яких входить до їх компетенції;

· виконання конкретних доручень і завдань від органу виконавчої влади.

Національна рада реформ є спеціальним консультативно-дорадчим органом при Президентові України з питань стратегічного планування, узгодження позицій щодо впровадження в Україні єдиної державної політики реформ та їх реалізації.

Головою Національної ради реформ є Президент України.

До складу Національної ради реформ входять: Голова ВРУ (за згодою), Прем'єр-міністр України та інші члени КМУ, які очолюють міністерства, - за погодженням із Прем'єр-міністром України, а також за згодою: Голова Національного банку України, голови комітетів ВРУ, чотири представники від громадських об'єднань, представник Дорадчої ради реформ.

Дорадча міжнародна рада реформ — консультативний орган для напрацювання пропозицій та рекомендацій щодо здійснення та впровадження в Україні реформ на основі міжнародного досвіду. Рада залучатиме іноземних експертів до реформування українського законодавства, а також підвищуватиме рівень міжнародної підтримки України. Створена 13 лютого 2015 Президентом України Петром Порошенком.

Головою ради був призначений Міхеїл Саакашвілі. Сам Саакашвілі сказав, що він буде координувати питання постачання Україні західної зброї.

Положення та склад ради визначатиме її голова. Міжнародна дорадча рада реформ працюватиме у зв'язці з Національною радою реформ, а її голова стане членом Національної ради.

15 травня 2015 року Президент Порошенко своїм указом затвердив склад та положення про дорадчу міжнародну раду реформ. До складу ради увійшли: екс-глава МЗС Швеції, сенатор США, члени Європарламенту, екс-прем'єр Словаччини, екс-прем'єр Литви  і експерт інституту міжнародної економіки США.

Комітет з економічних реформ — утворений 26 лютого 2010 р. з метою впровадження системних економічних реформ, що спрямовані на вихід із фінансової та економічної кризи, забезпечення сталого економічного розвитку України як передумови зростання добробуту її населення. Основними завданнями комітету є:

- опрацювання з урахуванням нинішньої соціально-економічної ситуації в Україні та на основі кращого світового досвіду загальнодержавної стратегії економічних реформ;

- визначення напрямів, пріоритетів, механізмів здійснення необхідних економічних реформ та підготовка відповідних законопроектів для внесення Президентом України на розгляд ВРУ;

- забезпечення проведення громадських обговорень загальнодержавної стратегії економічних реформ.

Координаційний центр з упровадження економічних реформ - Основним завданням Центру на той час було здійснення координації Міністерств та відомств у процесі реалізації реформ, моніторинг виконання Національного плану та проведення адміністративної реформи.

Після зміни влади в Україні, Центр тривалий час був забутий. Більшість працівників працевлаштувалися в різних міжнародних та вітчизняних організаціях. Проте, сьогодні робота Центру відновлюється.

Громадська гуманітарна рада створена з метою:

- врахування суспільно значущих інтересів у вирішенні найважливіших питань гуманітарного розвитку; - підготовки пропозицій щодо забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина у сферах освіти, науки, культури і мистецтва, охорони здоров'я, інтелектуальної та творчої діяльності; - впровадження системних реформ для досягнення відповідності європейським стандартам захисту таких прав.

Національний антикорупційний комітет — консультативно-дорадчий орган при Президентові України, основним завданням якого є забезпечення сприяння Президентові України в реалізації його повноважень. Не працює вже 4 роки.

Колишні консультативно-дорадчі органи при Президентові України:

Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права

Національна рада з питань культури і духовності при Президентові України

Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України

Рада громадськості

77. Конституційна організація місцевого управління й місцевого самоврядування в Україні. Адміністративно-територіальна реформа в Україні.

Місцеве управління – здійснення державою управлінських функцій на місцевому рівні через свої представництва. Місцеве самоврядування – можливість, право територіальної громади самостійно вирішувати економічні, соціальні, політичні питання місцевого характеру.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Формами місцевого самоврядування є збори громадян, референдуми або будь-які інші форми прямої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення, якщо це дозволяється законом.

Обєктом МС є частина публічних справ, яку становлять питання місцевого значення, тобто такі, що мають локально-територіальний характер і виникають в процесі функціонування територіальної громади, задоволення потреб її членів. Ці питання носять комплексний характер, оскільки пов’язані з реалізацією інтересів членів громади в усіх сферах місцевого життя: економіка, освіта, культура, громадський порядок. Виступаючи, як окремий спосіб здійснення народом належної йому влади, як форма народовладдя, місцеве самоврядування є однією з підвалин сучасної демократичної системи управління, вагомим засобом оптимізації державного управління, забезпечуючи можливість самостійного функціонування, без втручання органів державної влади, спираючись на самоорганізацію і самофінансування.

Місцеве самоврядування має самостійність, яка знаходить свій вияв у організаційній і матеріально-фінансовій відокремленості, самостійному вирішенні місцевих справ у рамках компетенції, закріпленої законодавством, самостійній відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Принципи місцевого самоврядування: = народовладдя; законності; гласності; колегіальності; = поєднання місцевих І державних інтересів; = виборності; = правової, матеріально-фінансової та організаційної самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; = підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; = державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; = судового захисту прав місцевого самоврядування.

Гарантоване державою право на місцеве самоврядування означає, що повноваження територіальних громад мають бути захищені державою від їх порушення, в тому числі і заходами державного впливу аж до легального примусу. Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, строку проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

Правовий статус місцевого самоврядування у містах Києві та Севастополі, а також в АРК визначається Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ЗУ "Про столицю України - місто-герой Київ" та ін.

Адміністративно-територіальна реформа в Україні. Розпорядження КМУ «Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні» від 01.04.2014

Від часу прийняття Конституції України розвиток місцевого самоврядування фактично здійснювався лише на рівні територіальних громад міст обласного значення, оскільки переважна більшість територіальних громад через їх надмірну подрібненість та надзвичайно слабку матеріально-фінансову базу виявилися неспроможними виконувати всі повноваження ОМС.

Система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства. Функціонування ОМС у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню високоякісних і доступних адміністративних, соціальних та інших послуг на відповідних територіях.

На даний час ефективного та швидкого розв’язання потребують такі проблеми:

- погіршення якості та доступності публічних послуг внаслідок ресурсної неспроможності переважної більшості ОМС здійснювати власні і делеговані повноваження;

- зношеність теплових, каналізаційних, водопостачальних мереж і житлового фонду та ризик виникнення техногенних катастроф в умовах обмеженості фінансових ресурсів МС;

- складна демографічна ситуація у більшості територіальних громад (старіння населення, знелюднення сільських територій та монофункціональних міст);

- неузгодженість місцевої політики щодо соціально-економічного розвитку з реальними інтересами територіальних громад;

- нерозвиненість форм прямого народовладдя, неспроможність членів громад до солідарних дій, спрямованих на захист своїх прав та інтересів, у співпраці з ОМС;

- зниження рівня професіоналізму посадових осіб МС, зниження рівня престижності посад, що призводить до низької ефективності управлінських рішень;

- корпоратизація ОМС, закритість і непрозорість їх діяльності, високий рівень корупції, що призводить до зниження ефективності використання ресурсів, погіршення інвестиційної привабливості територій, зростання соціальної напруги;

- надмірна централізація повноважень органів виконавчої влади та фінансово-матеріальних ресурсів;

- відсторонення МС від вирішення питань у сфері земельних відносин, посилення соціальної напруги серед сільського населення внаслідок відсутності повсюдності місцевого самоврядування.

Завдання реформи:

- Забезпечення доступності та якості публічних послуг;

- Досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади;

- Створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень.

Мета влади – це дати місцевому самоврядуванню більше повноважень та фінансів, але для цього потрібно провести адміністративно-територіальну реформу. Громадам хочуть передати повноваження щодо розробки генерального плану розвитку їх місцевості, розпорядження землею, будівництва, благоустрою територій, житлово-комунальних послуг, місцевих доріг, комунального транспорту, початкової освіти дітей, охорони здоров’я первинного рівня, організації догляду за інвалідами та пристарілими, інфраструктури культурного і спортивного розвитку, пожежної та громадської безпеки громадян.

«Сьогодні в Україні 11,5 тис. суб’єктів місцевого самоврядування і 10 278 – це сільські ради. Фактично більшість сільських рад має населення не більше 500 мешканців. Така адміністративно-територіальна одиниця не може прийняти більшість тих адміністративних повноважень, які влада хоче їм передати. Зрозуміло, що у громадах по 500 мешканців виконання усіх цих повноважень просто не є можливим, тому й має відбутися адміністративно-територіальна реформа – замість 11,5 тис. суб’єктів місцевого самоврядування в Україні має бути 1400», – розповів голова правління Центру політико-правових реформ.

Під час реформи також планується укрупнити 490 районів. Зараз точаться суперечки, скільки їх точно повинно бути. У кожному селі буде посадова особа, яка представлятиме інтереси односельчан. У менших селах цю роботу людина виконуватиме на громадських засадах, у більших – передбачається окрема посада.

Після реалізації цієї частини проекту планується прийняття державного рішення про новий адміністративно-територіальний поділ.