Накази щодо особового складу

Наказ - це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази щодо особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. У заголовку такого наказу зазначають: "Щодо особового складу". Реквізити наказу такі;

1) назва підприємства або установи, що видає наказ;

2) назва виду документа;

3) назва місця видання наказу;

4) номер;

5) дата підписання;

6) короткий зміст наказу;

7) текст наказу;

8) підстава для складання;

9) підпис керівника підприємства (установи).

Кожний пункт наказу починається з дієслова у наказовій формі (призначити, перевести, звільнити, оголосити),яке пишеться великими літерами. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його складання.

Накази щодо особового складу, за винятком окремих випадків, мають лише розпорядчу частину, починати яку слід із прізвища, ім'я та по батькові працівника. Далі зазначається посада (вчений ступінь, звання, спеціальність), найменування структурного підрозділу, дія, що оголошується наказом.

У наказі щодо групи питань їх викладають у такій послідовності: прийняття на роботу (призначення на посаду); переведення на іншу постійну роботу (на одному й тому самому підприємстві, в установі, організації); звільнення з роботи; надання відпусток; заохочення; стягнення.

Прізвища працівників у кожній групі питань треба подавати в алфавітному порядку.

Є певні вимоги й щодо викладу тексту наказу.

1. У наказах про прийняття на роботу обов'язково зазначають: а) на яку посаду приймається працівник; б) до якого структурного підрозділу; в) з якого числа оформляється на роботу; г) вид прийняття на роботу (постійна, тимчасова, за сумісництвом); г) особливі умови роботи (з прийняттям матеріальної відповідальності, зі скороченим робочим днем); д) умови оплати праці.

2. У наказах про переведення на іншу роботу вказують: а)вид і мотивування переведення (у зв'язку з виробничою потребою, за станом здоров'я, вагітністю або неможливістю виконувати попередню роботу, для заміни відсутнього працівника); б) посаду (спеціальність, кваліфікацію); в) дату і термін переведення (постійно або тимчасово); г) умови оплати праці, пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством.

3. У наказах про надання відпустки зазначають: а) вид відпустки (основна, додаткова, за тривалий стаж роботи на одному підприємстві, навчальна, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, без збереження заробітної плати, за сімейними обставинами); б) загальну кількість робочих днів; в) дату виходу у відпустку і повернення; г) період, за який надано відпустку.

4. У наказах про звільнення працівників вказують: а) дату звільнення; б) мотивування.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання. Начальник відділу кадрів зобов'язаний ознайомити зі змістом наказу всіх згаданих у ньому осіб, які розписуються в оригіналі.

Трудова́ кни́жка — основний документ, що підтверджує трудову діяльність громадян і служить для встановлення загального стажу, безперервного стажу, а також спеціального стажу. Під час оформлення на роботу трудова книжка заповнюється працівниками відділу кадрів у п'ятиденний термін. До неї заносяться відомості про трудову діяльність, переміщення, звільнення, заохочення працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад 5 днів, а також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Зразок трудової книжки встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301. Зберігається трудова книжка у відділі кадрів фірми, підприємства, установи, де її власник працює, і повертається йому у зв'язку зі звільненням, виходом на пенсію. Працівник має право взяти трудову книжку з відділу кадрів на деякий час за заявою. Якщо власник втрачає її, то дублікат видається за останнім місцем роботи на основі особової справи працівника. Трудові книжки оформляються на всіх працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, установ, селянських (фермерських господарств), сезонних і тимчасових працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Трудові книжки не оформлюються на працівників, які працюють за сумісництвом та на умовах трудового договору у підприємців, що не є юридичними особами, а також працівників, які працюють в окремих громадян з їх обслуговування (домашні робітники, няньки, водії, охоронці тЗаповнення трудової книжки[ред. • ред. код]

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською мовою ручкою кульковою або пером чорним, синім чи фіолетовим чорнилом.^[2] Записи про дати прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, присвоєння рангів державних службовців тощо, нагороди, заохочення, звільнення (графа 2) виконується арабськими цифрами (число, місяць - двозначними). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тиждневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення. З кожним записом, що вноситься до трудової книжки, про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення власник трудової книжки повинен ознайомитися під розписку в особовій картці.

а ін.)^[1]

Положення ПОЛОЖЕННЯ — правовий акт, що визначає основні пра­вила організації та діяльності державних органів, структур­них підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), які їм підпорядковуються. Положення можуть бути як типовими, так і індивідуаль­ними. Індивідуальні положення для окремих установ, органі­зацій, підприємств складаються на базі типових і затверджу­ються керівниками цих установ. Типові положення розроб­ляються для системи установ підприємств і затверджуються вищими органами управління. Такі правові акти розробляються висококваліфіковани­ми спеціалістами. Цьому передує велика робота з вивчення різноманітних аспектів діяльності підприємства або його структурних підрозділів. Положення мають такі реквізити: 1) Герб; 2) назва відомства, організації, структурного підрозділу; 3) гриф затвердження; 4) назва виду документа (положення); 5) місце видання; 6) дата; 7) індекс; 8) заголовок до тексту; 9) текст; 10) підпис; 11) відмітка про погодження. Текст положення має свою структуру і складається з таких розділів: 1. Загальні положення. 2. Основні завдання. 3. Функції. 4. Права та обов’язки. 5. Керівництво. 6. Взаємовідносини, зв’язок. 7. Майно і кошти. 8. Контроль, перевірка та ревізування діяльності. 9. Реорганізація і ліквідація. У першому розділі визначається мета створення підпри­ємства, установи, організації або їхніх структурних підрозділів, головні завдання, функціональні зв’язки з іншими організа­ціями і т. ін. У другому — наводяться дані про основні та обігові кош­ти, порядок придбання власності, амортизаційні відрахуван­ня та їхнє призначення, прибуток, відрахування на премію­вання робітників і службовців, житловий фонд, службові при­міщення, порядок розпоряджання надлишками невикористовуваних обігових коштів. В останніх розділах регламентується виробничо-господар­ська діяльність підприємства, визначаються завдання щодо якості вироблюваної продукції. Залежно від специфіки діяльності органів можуть відоб­ражатися: хід капітального будівництва, винахідництво і раціоналізаторство; стан матеріально-технічного забезпечен­ня; трудовий режим; порядок розподілу житлової площі; організація соціального страхування; оплата кредитів та ін. Визначається також правовий статус тимчасово створю­ваних комісій, груп, бюро і т. п. 2. Статут СТАТУТ — юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність організацій, установ, товариств, грома­дян, їхні відносини з іншими організаціями та громадянами, права й обов’язки у певній сфері державного управління або господарської діяльності. Статути можуть бути типові та індивідуальні. Типові статути розробляються для певних систем уста­нов чи підприємств і затверджуються вищими органами дер­жавної влади та управління, з’їздами громадських органі­зацій. Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи шляхом конкретизації типових статутів і за­тверджується вищою установою, якій підпорядковується ця організація. Статути після затвердження їх підлягають обов’язковій реєстрації в органах Міністерства фінансів України. Лише після реєстрації новостворена організація може розпочина­ти свою діяльність. Реквізити статуту: 1) гриф затвердження вищою установою чи органом управ­ління; 2) назва виду документа (статут); 3) заголовок; 4) текст; 5) відмітки про погодження та реєстрацію; 6) дата. Статут є основою для розробки положення. Структура тексту статуту: 1. Загальні положення. 2. Мета і завдання діяльності. 3. Функції. 4. Створення й використання коштів. Майно підприєм­ства. 5. Управління. 6. Створення та використання пайового фонду. 7. Членство. Права й обов’язки. 8. Звіт, звітність і контроль. 9. Виробничо-господарська, зовнішньоекономічна діяль­ність. 10. Реорганізація та ліквідація. Статути є основою діяльності керівних громадських, коопе­ративних організацій, спортивних добровільних товариств, радгоспів, колгоспів. Статути господарських організацій мають свої особливості. В цих статутах визначаються порядок вступу в організацію, права та обов’язки її членів, органи управління, порядок ви­борів, оплати членських внесків та ін. Статут орендного підприємства визначає: мету і зав­дання підприємства, виробничо-господарську діяльність, утво­рення і використання коштів, створення і використання пайового фонду, членство у підприємстві, відповідальність пра­цівників, органи самоврядування, права й обов’язки загаль­них зборів орендарів, права й обов’язки дирекції, права й обо­в’язки директора, відповідальність органів самоврядування і їхніх членів, прийняття ухвал і передавання повноважень. Статут про заснування малого підприємства визначає: засновників — юридичних осіб, громадян, із зазначенням, чи підприємство є заново створеним, чи виділеним із складу дію­чого; завдання і функції підприємства; майно підприємства; управління підприємством; організацію і оплату праці; звіт, звітність і контроль; зовнішньоекономічну діяльність: реор­ганізацію і припинення діяльності підприємства. Статут колективного підприємства, статут товариства з обмеженою відповідальністю, статут акціонерного товариства складаються за тією самою схемою, що й попередні. Гриф "ПОГОДЖЕНО" пишуть у лівому куті документа великими літерами, великими літерами у правому куті пишуть і слова 3. Інструкція ІНСТРУКЦІЯ — документ, у якому викладають правила, що регулюють спеціальні сторони діяльності і стосунки установ чи поведінку працівників при виконанні службових обов’язків; це зведення правил, детальні настанови, приписи керівного органу чи особи службовим особам або органам, обов’язкові для виконання. Розрізняють відомчі й міжвідомчі інструкції. До відомчих належать інструкції, обов’язкові для системи одного відомства (міністерства). Смотрите описание шины для грузовых авто тут. Міжвідомчими на­зивають інструкції, які видаються спільно двома або кілько­ма організаціями різних систем. Такі інструкціїобов’язкові для організацій і підприємств цих систем. Відомчі інструкції бувають: 1) посадові; 2) з техніки безпеки; 3) з експлуатації обладнання та ін. Інструкція затверджується вищими органами або керів­никами організацій (чи їхнім наказом із зазначенням но­мера та дати видання). На інструкції може бути помітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа. При за­твердженні інструкції розпорядчим документом у ньому встановлюється термін введення інструкції, зазначаються відповідальні виконавці. Інструкція містить спеціальні розділи за групами певних операцій. Розділ у свою чергу складається з окремих пунктів із зазначенням способів та порядку виконання тих чи інших видів робіт (відхилення від дій, передбачених пунктами інструкції, не дозволяються й кваліфікуються як порушення дисципліни). Реквізити інструкції: 1) назва виду документа (інструкція); 2) гриф затвердження; 3) заголовок; 4) дата, індекс, місце видання; 5) текст; 6) підпис; 7) види погодження. Текст викладається у вказівно-наказовому стилі із фор­мулюваннями на зразок "повинен, слід, необхідно, не дозво­лено". Текст документа має бути стислим, точним, зрозумілим, оскільки він призначений для постійного користування. Зміст викладається від 2-ї, 3-ї особи, рідше — у безособовій формі. Структура тексту інструкції: 1. Загальні положення (основні завдання працівника; порядок посідання посади; професійні вимоги; кому підпо­рядковується; основні керівні документи). 2. Функції (предмет, зміст, перелік видів робіт). 3. Права. 4. Посадові обов’язки. 5. Відповідальність. 6. Взаємини (зв’язки за посадою). Окрему групу становлять посадові інструкції. Посадова інструкція — це документ, що визначає органі­заційно-правове становище працівника у структурному під­розділі і забезпечує умови для його ефективної праці. Посадова інструкція складається з таких розділів: загаль­на частина; функції; обов’язки; права; взаємовідносини; відпо­відальність працівника; оцінка працівника.

89Оголошення (рос. объявление) - офіційне повідомлення, оповіщення, інформація про масовий захід: про час і зміст проведення нарад, засідань, зборів; про виконання роботи; про можливість посісти вакантну посаду шляхом участі у конкурсі; про час проведення концерту, конкурсу, цікавої чи важливої зустрічі; про захист курсової, дипломної роботи чи дисертації на здобуття наукового ступеня; про підприємницьку діяльність тощо.

Текст оголошення формулюється коротко й точно в усній (по радіо, телебаченню) чи письмовій формах. В оголошенні обов'язково зазначається, хто й про що повідомляє; дата виділяється іншим шрифтом; формулювання в тексті стислі.

За формою оголошення бувають писані, мальовані, друковані в газетах, журналах, на окремих аркушах. До останніх належать афіші, які рекламують вистави, кінофільми, концерти тощо.

В оголошеннях, крім чіткої мови, важливості теми, цікавості змісту, велике значення має оформлення; написання слів більшими й меншими літерами, добір кольорів, симетричність розташування повідомлень, а по радіо й телебаченню - час повідомлення, чіткість вимови, оригінальність композиції тексту.

Оголошення складають як окремі організації, підприємства, державні установи, навчальні заклади, так і приватні особи. Реквізити оголошення:

1. Назва виду документа.

2. Час проведення заходу.

3. Дата й місце проведення заходу.

4. Назва заходу.

5. Порядок денний (якщо це засідання) або тематика секційних засідань (якщо це конференція).

6. Адреса, способи проїзду.

Реквізити № 1-4 пишуть суцільним текстом, № 5-6 - з абзацу.

Зразки оголошень

ОГОЛОШЕННЯ

9 березня 2008 року о 15.00 в актовій залі Національного університету харчових технологій відбудеться літературний вечір, присвячений 190-й річниці з дня народження Тараса Шевченка.

Участь у вечорі беруть: Наталія Петренко, Валерія Смілянська, Анатолій Мойсієнко.

ОГОЛОШЕННЯ

Поліграфічна фірма "Світ" оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:

Укладач текстів Вимоги до кандидатів: вища філологічна освіта, досвід роботи в рекламі, власні розроблення в галузі написання рекламних текстів.

Художник-дизайнер Вимоги до кандидатів: вища художня освіта, досвід роботи в галузі поліграфи не менш ніж 1 рік.

Контактні телефони: 446-2196,446-9124.

Резюме надсилати на адресу: svit@polygraphknyga.com.ua

до 25 березня 2008 року

ОГОЛОШЕННЯ

ФАКУЛЬТЕТ ДОУНІВЕРСИТЕТСЬКОІ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НУХТ оголошує набір на підготовчі курси для вступу на факультети:

o технології цукристих речовин та функціональних харчових продуктів;

o технології бродильних та хлібопекарських виробництв]

o технології м'ясо-молочних виробництв;

o енергетичний;

o автоматизації та комп 'ютерних систем;

o механічний;

o економіки і менеджменту,

o обліку, фінансів та підприємницької діяльності. Заняття розпочинаються з 21.02.2004 р.; з 21 .03.2004 р.; з

21.06.2004 р. (інтенсивні перед вступними іспитами).

Умови зарахування та додаткова інформація за адресою: Київ-33, вул. Володимирська, 68, корпус Б, кімната 207.

Телефони для довідок: 221 -4094,221 -4095,221 -4096 (щодня, крім суботи та неділі) з 13.00 до 19.00.

Адміністрація

Запрошення (рос. приглашение) -документ, який адресується конкретній особі й містить пропозиції взяти участь у події або заході. За змістом і формуляром запрошення подібне до службового листа й оголошення про майбутню подію. Оформлюється цей документ на окремих бланках із цупкого паперу або картону.

Запрошення бувають іменні (вони потребують пред'явлення документа, який засвідчує особу) та неіменні - офіційна листівка (запрошення) є вхідною перепусткою на урочисті збори, засідання з певного приводу, наукову конференцію, святкову подію, на концерт або вечір відпочинку.

Реквізити запрошеннях

1. Назва виду документа.

2. Звертання до адресата.

8. Текст, у якому зазначаються:

а) дата й час події;

б) місце події;

в) порядок денний, тематика події;

г) прізвища доповідачів з кожного питання;

д) прізвище й телефон відповідальної особи;

е) маршрут проїзду.

4. Підпис.

5, Печатка (за потреби).

Запрошення підписується головою колегіального органу або керівником установи. Обсяг запрошення може бути різним. Якщо запрошуються шановні, вищі за службовим становищем особи, в тексті вживають формули ввічливості та подяки за увагу.

Повідомлення - це різновид службового листа, в якому викладено запрошення взяти участь в якійсь нараді, конференції, зборах. У повідомленні повинні бути такі реквізити:

1. Дата й час засідання.

2. Місце засідання.

3. Його назва (тематика).

4. Порядок денний.

5. Прізвища доповідачів з кожного питання.

6. Прізвище й телефон відповідальної особи.

7. Спосіб проїзду до місця засідання.