- •2.Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Типи норм
- •8.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора Комунікативна професіограма фахівця
- •10.Основні ознаки функціональних стилів
- •12. Класифікація документів, Національний стандарт України.
- •14 Поняття про документ, його властивості, вимоги до його оформлення
- •16Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •18Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
- •19Особливості редагування наукового тексту
- •20Оформлювання результатів наукової діяльності
- •Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань
- •22Стаття як самостійний науковий твір
- •Вимоги до наукових статей
- •Вимоги до структурних елементів магістерської роботи
- •27Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
- •28Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності
- •Пароніми
- •Синоніми
- •31Українські слова та слова запозичені з інших мов
- •32Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •35Запозичення та інтернаціоналізми у фахових мовах
- •38Правопис закінчень родового відмінка однини іменників іі відміни
- •39Рід незмінюваних іменників
- •51Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •Типи підготовки до публічного виступу
- •52Розрізняють такі види публічного мовлення:
- •52Презентація як різновид публічного мовлення
- •53 Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Способи впливу на людей під час спілкування
- •58Етикет телефонної розмови
- •59 Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань
- •60Наради, збори, перемовини як форми колективного обговорення
- •61Правопис апострофа
- •62 Вживання м'якого знака
- •75Відмінювання прізвищ
- •77Розділові знаки у простому реченні тире між підметом і присудком
- •Тире на місці пропущеного члена
- •78Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •84Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •Накази щодо особового складу
61Правопис апострофа
В українській мові апостроф пишеться:
1. Після б, п в, м, ф та р перед я, є, ї, наприклад: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ята.
2. Після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук тощо.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний, наприклад, від'їзд, під'їхати, з'єднати.
В українських словах апостроф не пишеться:
1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає кореневий приголосний: цвях, свято, тьмяний.
2. Після букви р, що разом з наступною я, ю, є позначає м'який звук: рюкзак, рясно.
3. Після букв б, п, в, м, ф, що разом з наступними я, ю, є позначають пом'якшені звуки в словах іншомовного походження та російських власних назвах: бязь, пюре.
62 Вживання м'якого знака
|
Найголовніше правило переносу слів – з одного рядка на інший слова переносяться здебільшого по складах. Проте слід уточнити деякі нюанси. 1. Ніколи не розриваються сполучення «йо» та «ьо». Наприклад: па-йок, а не пай-ок; сльо-за. 2. Не розриваються при переносі африкати [д͡ж], [д͡з ]: си-джу, бджо-ла, від-дзер-ка-ли-ти. 3. При співпаданні однакових звуків на межі кореня і суфікса, що позначається на письмі подвоєнням літер, одна з них залишається в попередньому рядку, інша переноситься в наступний: зай-мен-ник, бу-ден-ний. Подовжені приголосні перед «я» мають два способи переносу: знан-ня і зна-ння. Обидва варіанти є правильними. 4. У складних словах не розриваються при переносі однакові приголосні, з яких починається друга частина слова: но-во-вве-ден-ня. 5. Від попереднього голосного ніколи не відривається буква «й»: лій-ка, лі-ній-ка, ко-пій-ка. 6. Не відривається один приголосний від кореня. |
75Відмінювання прізвищ
1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників I відміни, відмінюються як відповідні іменники I відміни, а прізвища із закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:
Майборода — Майбороди, Майбороді, Майбороду й т. д.;
Гмиря — Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею й т. д.;
Гнатюк — Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.;
Заєць — Зайця, Зайцеві (Зайцю) й т. д.;
Іваньо — Іваня, Іваньові (Іваню) й т. д.;
Кривоніс — Кривоноса, Кривоносові (Кривоносу) й т. д.;
Лебідь — Лебедя, Лебедеві (Лебедю) й т. д.;
Панібудьласка — Панібудьласки, Панібудьласці й т. д.;
Симоненко — Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.
Але: Швець — Швеця, Швецеві (Швецю) й т. д.
2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):
Авдієвський — Авдієвського, Авдієвському й т. д.;
Кобилянська — Кобилянської, Кобилянській і т. д.
4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко.Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком
