52Розрізняють такі види публічного мовлення:

1) соціально-політичне (політична доповідь, промова, політичний огляд, ділова доповідь, промова);

2) академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії);

3) судове (звинувачувальна та захисна промова);

4) урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);

5) церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви).

У професійному спілкуванні залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування виділяють такі найпоширеніші жанри публічних виступів: доповідь, промова, лекція, виступ у дискусії.

Доповідь- це значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов’язково містить певні висновки і пропозиції. У доповіді наявний значний фактичний матеріал (тому її тези часто пропонують слухачам заздалегідь); вона, як правило, розрахована на підготовлену аудиторію. Текст доповіді може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо.

Різновиди доповіді:

· Ділова – це офіційне повідомлення про шляхи вирішення окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.

· Політична – у ній з’ясовується сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

· Звітна – у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

· Наукова – яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень.

Промова - це невеликий (до 10-15 хв) усний виступ, звернений до широкого загалу, що має на меті висвітлення певної інформації, вплив не тільки на розум, а й на волю й почуття слухачів. Давньоримська схема: що, для чого, у який спосіб - і зараз актуальна для промовця. Промова повинна бути логічно струнка, переконлива, емоційно насичена.

 

Основні різновиди промов:

· інформаційна

· розважальна

· агітаційна

· вітальна (ВІДЕО 1хв. - Святослав Вакарчук вітає студентів)

Виступ у дискусії - це лаконічний (до 2-5 хв.), чітко аргументований виклад певного погляду на проблему. Виступ найчастіше не готується завчасно і є спонтанною мовною реакцією на щойно почуте на зборах, нараді, семінарі, науковій конференції тощо.

Основні риси виступу:

· полемічність (який синонім до слова полеміка? дискусія)

· стислість (стислість – ознака високої культури. Факти з цього приводу: 1. Жителі одного з племен Індонезіїдозволяють оратору говорити стільки, скільки він простоїть на одній нозі. 2. У Древній Греції на столі голови стояв водяний годинник. З останньою краплею промова голови завершувалася. 3. У парламенті Данії стіл голови обладнано кнопкою: якщо оратор переступав регламент, голова натискав кнопку і кафедра з оратором поволі опускалася під підлогу. А українська народна мудрість каже «Хто багато говорить, той врешті скаже дурість»).

· точність і чіткість формулювань.

Особливості публічного мовлення пов’язані насамперед з тим, що звернення до великої аудиторії створює специфічну атмосферу - атмосферу офіційності й особливої відповідальності за сказане. Ми повинні пам’ятати, що впливає на слухачів не лише зміст промови, але й психологічний образ самого оратора. Його інтелект, освіченість, духовність, емоційна сфера. В ораторі поєднуються якості вченого, актора, громадського діяча, педагога, ділової людини. Оратор-підприємець повинен уміти сказати:

· Про гарне – із захопленням.

· Про щастя – з радістю.

· Про мужність – із захватом.

· Про горе – співчутливо.

· Про негідне – з обуренням.

· Про справу – з розумінням.

Так виступити оратор зможе, якщо він «панує на трьох плацдармах».

· Перший плацдарм – володіння матеріалом.

· Другий плацдарм – володіння аудиторією.

· Третій плацдарм (як ви думаєте? Який?) – найскладніший - володіння самим собою.

Промовець повинен дотримуватися ряду вимог, зокрема пов’язаних із його поведінкою:

- природність, позбавлена штучності;

- доброзичливість, повага, теплота у ставленні до слухачів;

- зосередженість, серйозність оратора;

- глибока внутрішня переконаність;

- відповідна інтонація, міміка, жести. До речі, чим талановитіший оратор, тим стриманіші його жести.

- Доречне застосування гумору, адже мова без гумору, що їжа без солі.