7.3 Програма надзвичайних заходів по стабілізації економіки України і виходу її з кризового стану (1991 р.)

Програма надзвичайних заходів по стабілізації економіки України і виходу її з кризового стану (далі — Програма) була розроблена в 1991 р. у період загострення кризових явищ у СРСР.

Радянський Союз агонізував у 1991 р. як тоталітарна держава. У його склад, як відомо, входили 15 союзних республік, у тому числі Українська Радянська Соціалістична Республіка. Частка продукції УРСР у внутрішньому валовому продукті СРСР складала більш 40 % при питомій вазі населення УРСР, рівному 17 % загальної чисельності жителів СРСР. Протедоходи, що приходилися на один жителя УРСР, були приблизно однаковими в порівнянні з доходами жителів інших регіонів СРСР, незважаючи на те що в Україні вироблялося продукції приблизно в 3,5 рази більше на один жителя, чим у середньому по СРСР.

Наприкінці 80-х років у СРСР повною мірою проявився комплекс неурегульованих кризових явищ, описаних вище.

Уряду союзних республік, що входять у СРСР, у 1990 р. шукали вихід із кризового стану. Насамперед республіки намагалися локалізувати кризові явища, характерні для тоталітарної держави, яким був СРСР, шляхом досягнення реального суверенітету.

Однак центральні органи СРСР усіляко протидіяли досягненню реального суверенітету держав, що входять у СРСР.

Прикладом спроби стабілізації економіки України і виходу її з кризи була розробка Кабінетом Міністрів УРСР у першому півріччі 1991 р. Програми, що була затверджена 4 липня 1991 р. Постановою Верховної Ради Української РСР (див. дод. 1).

Одночасно Верховна Рада УРСР Постановою №1292-ХН від 4 липня 1991 р. призупинила дію окремих законодавчих актів СРСР і УРСР, що протидіяли впровадженню Програми.

Основною метою Програми було створення механізмів протидії процесам дестабілізації економіки України, які б дозволили забезпечити збільшення обсягів виробництва, знизити інфляцію і призупинити зниження життєвого рівня населення.

Одним з найважливіших механізмів подолання кризових явищ, відповідно до Програми, був розвиток і стимулювання розвитку ринкових відносин і підприємницької діяльності.

Вона була розрахована на два роки і містила наступні розділи:

I. Регулювання   і   стимулювання   приросту   обсягів   виробництва   і   стабілізації господарських зв'язків.

II.           Розвиток підприємництва і його державне регулювання.

III.       Демонополізація виробництва, роздержавлення і приватизація власності.

IV.       Створення державного валютного фонду і зовнішньоекономічна діяльність.

V.           Грошовий обіг і впровадження спеціальних грошових знаків на території України.

VI.       Надзвичайні заходи для виконання бюджету республіки.

VII.   Регулювання і стимулювання виробництва продовольства.

VIII.   Науково-технічний прогрес, пріоритети в структурній перебудові економіки, зрушення в інвестиційній діяльності.

IX. Соціальні гарантії захисту і життєзабезпечення населення у перехідний період.

Наявність Програми і її зміст свідчили про наявні кризові явища в тоталітарній державі, що функціонувало більш 70 років і виявилася недієздатним у сучасних умовах. Проте в надрах тоталітарної системи виросли сили, що розуміли необхідність зміни системи керування на всіх рівнях, що знайшло відображення в Програмі.

Приведена Програма — перший офіційний документ, у якому визнається наявність кризових явищ в Україні і початі спроби використання ринкових механізмів для виходу з економічної кризи в 1991—1993 р.

З погляду дослідника кінця 90-х років багато заходів Програми не були досить обґрунтованими. Наступні події розвалу системи державного керування, включаючи ліквідацію СРСР, підтвердили неспроможність Програми. Основною причиною цього є поставлена мета: зберегти виробництво неконкурентоспроможної продукції.

Відсутність менеджерів вищої кваліфікації на державному рівні, здатних створити антикризове керування, привело до того, що ні дана Програма, ні розроблені протягом 1994—1998 р. програми надзвичайних заходів не були виконані.

Пропонуємо читачам самостійно ознайомитися з першою українською Програмою надзвичайних заходів по виходу з кризового стану, проаналізувати її зміст із погляду сучасних методів і технологій управління, виявити її негативні і позитивні аспекти.