5.3. Заходи з охорони праці при розробці календарних планів.

а) Технологічна послідовніть робіт, яка забезпечує безпеку праці, просторову жорсткість всієї конструкції, передбачення першочергового виконання робіт підготовчого періоду.

При складанні календарного плану будівництва об’єкта з точки зору техніки безпеки велике значення має послідовність виконання робіт. Широко застосовують потоковий метод ведення робіт. Поєднання спеціалізованих потоків в один об’єктний потік під час зведення будинку з урахуванням безпечного виконання робіт є одним з істотних факторів додержання правил техніки безпеки. У календарному плані розв’язуються питання додержання максимальної послідовності виконання будівельно-монтажних робіт з метою забезпечення надійності елементів споруди і просторової жорсткості всієї конструкції . у календарному плані будівництва об’єкта передбачають насамперед обладнання санітарно-побутових приміщень і забезпечення їх водою, електроенергією, теплом. Ці роботи виконуються у підготовчий період будівництва, тобто до початку ведення основних робіт.

Технологічна карта є основним документом ПВР, де роз’яснюються всі питання безпечної організації праці й усунення джерел можливого травматизму. До таких питань належить: перевірка технологічності монтажу конструкції, у тому числі й виконання засобів механізації, розробка безпечних методів монтажу конструкцій, добір існуючих та розробка нових захисних пристроїв, що виключають небезпеку ураження працюючих електричним струмом, розробка заходів щодо безпечної праці у процесі виконання робіт з використанням токсичних матеріалів, щодо безпечного виконання робіт взимку.

б) Розробка заходів безпеки праці при виконанні всіх будівельних робіт, які включені до календарного плану.

В основі проектування календарного плану виконання робіт по об’єкту вкладено принцип повного забезпечення безпечного ведення робіт на всіх етапах будівництва.

Підготовчий період

При проектуванні робіт підготовчого періоду в першу чергу передбачено будівництво тимчасових будівель та споруд, що дає змогу виконати тимчасові лінії електромереж та водопостачання, влаштувати автомобільні проїзди та пішохідні доріжки, огорожу території із загальним охоронним освітленням.

Основний період

В процесі проектування основного періоду будівництва у календарному плані розробленні такі організаційні заходи:

• Технологічна послідовність виконання будівельно-монтажних робіт забезпечує стійкість елементів будівлі;

• При виконанні робіт декількома бригадами календарний план розробляється з урахуванням одночасного виконання робіт на різних висотах в одні вертикалі, або в одному і тому ж приміщенні. З цією метою прийнято потоковий метод організації праці;

• Враховані додаткові роботи, що викликанні вимогами з техніки безпеки;

• Складаються спеціальні заходи генпідрядника і замовника для провадження робіт на тире торії діючих підприємств, або біля діючих споруд;

• Визначені роботи, що виконуються за нарядом допуском.

При проектуванні календарного плану передбачена необхідність підготовки і надання фронту робіт субпідрядним організаціям в можливо коротші строки.

Підготовка до виконання електромонтажних та сантехнічних робіт виконується в підземній частині, вона починається після влаштування фундаментів на першій захватці і закінчується до початку влаштування бетонної підлоги на другій захватці.

В надземній частині спеціальні роботи починаються після влаштування стін на першій захватці та частково закінчуються до початку штукатурних робіт на останній захватці.

Благоустрій території починається після влаштування покрівлі на першій захватці і закінчується разом з опоряджувальними роботами.

Всі розроблені заходи з техніки безпеки прийняті у відповідності зі СНІП ІІ 1-4.80.

Заходи безпеки при виконанні земляних робіт.

Основними причинами травматизму під час проведення земляних робіт є: відсутність чи недостатнє кріплення грунту; скочування по укосу брил гранту на робітників, які працюють у котлованах чи траншеях; рух транспортних засобів і механізмів у межах призми обвалень; можливість падіння людей по укосу взимку внаслідок його обледеніння.

Земляні роботи виконують відповідно до ПВР і за наявності розро-блених заходів по безпечним умовам праці та письмовий дозвіл від організації, комунікації яких розміщенні в зоні робіт, а також схем з вказівками про розміщення і глибину закладання комунікацій. Земляні роботи повинні бути максимально механізовані. Перед початком їх встановлюють знаки, що показують розміщення підземних комунікацій.

До початку земляних робіт відводять поверхневі та грунтові води. Викинутий з виїмки грунт розміщують не ближче ніж за 0,5м від верхньої бровки котловану. Для спускання і піднімання робітників встановлюють трапи, драбини. Спускання працівників по розпірках кріплень заборонено. Всі виїмки обгороджують на відстані 1м від бровки, а вночі освітлюють, на огорожах встановлюються попереджувальні знаки й написи.

Для переходу через канави будують місточки завширшки 0,6м з поручнями заввишки 1м з бортовою дошкою і освітленням.

Крутість укосів котловану така, що запобігає обвалюванню грунту і визначається з розрахунків. Способи кріплення стінок виїмок обов’язково зазначається у проекті робіт. При механізованому копанні стінки кріплять готовими щитами, не допускаючи пошкоджень кріплень, а також забезпечують машини звуковою сигналізацією.

Земляні роботи виконуються одноківшовим екскаватором, під час руху якого стрілу встановлюють чітко в заданому напрямі, а спорожнений ківш піднімають на 0,5-0,7м від землі. Екскаватор має паспорт, де зазначено найбільший кут похилу, при якому можна провадити його спускання і піднімання.

Під час роботи екскаватора не повинно бути людей під ковшем, а інші роботи можна виконувати на відстані, більшій за радіус дії екскаватора, плюс 5м. Будь-які роботи з боку вибою заборонені, не допускається створення «козирків» з грунту. По закінченню робіт і під час перерви стрілу відводять від забою, а ківш опускають на землю. Під час тривалих перерв екскаватор відводять на 2м від виїмки, а під гусениці з обох боків кладуть підкладки.

Під час роботи бульдозера , відвал його не повинен висуватись на бровку укосу виїмки, щоб бульдозер не перекинувся, а великі камені та пеньки прибирають. При ущільнені грунту катком товщина шару має бути не менше ніж 30см.

Небезпечна зона дії бульдозерів , екскаваторів визначається відстанню від крайніх точок рухомих частин їхніх робочих органів до місця встановлення огорож, але не менше 5м. Для нормальної безпечної роботи крану на гусеничному ходу передбачається необхідна підготовка майданчику: планування укочування грунтової основи. Гусеничні крани транспортують по дорогах на трейлерах.

Заходи безпеки при виконанні монтажних робіт.

Основними причинами травматизму під час монтажу є:

• недотримання технологічної послідовності монтажу збірних конструкцій;

• несправність такелажних пристосувань та неправильне стропування конструкцій;

• відсутність огорож пристроїв і відповідного обладнання для цих робіт;

• відсутність засобів індивідуального захисту та нагляду за їх застосуванням.

Бригадир, який керує монтажем, і всі монтажники ознайомлюються з ПВР та технологічними картами, дотримуються послідовності технологічних операцій застосування допоміжних пристроїв, особливо розчалок, траверс, стропів та засобів стропування. Всі монтажники зобов’язані знати знаки сигналізації на монтажних роботах.

Перед монтажем конструкції та устаткування очищають від бруду, льоду та іржі,намічають осьові лінії та у разі необхідності підсилюють конструкцію накладками. Конструкції без монтажних петель піднімати заборонено.

Щоб запобігти небезпеці, особливу увагу приділяють своєчасному випробуванню, оглядам та ремонту стропів та інших пристроїв і обладнання.

До монтажних робіт на висоти допускаються робітники, які досягли 18років, мають III розряд і веще і стаж роботи більше року. Вони проходять медогляд, вивчають правила техніки безпеки, складають екзамени і отримують посвідчення. Їх забезпечують випробуваними запобіжними поясами, касками, спецвзуттям та спецодягом.

Для зручності елементи каркаса складають у штабелі з прокладками, що дає змогу підводити стропи під елемент, не кантуючи і не піднімаючи їх. Не можна гнути монтажні петлі, які виготовляються з гарячекатаної арматурної сталі і мають потрійний запас міцності, до встановлення елемента в проектне положення. Забороняється монтувати елемент наступного поверху, не закінчивши роботу на нижньому, а також роботи, пов’язані з закріпленням і зварюванням вузлів і стиків. Блоки сходових маршів встановлюють одночасно та обладнують їх поручнями.

Знімати стропи з кроквяних балок можна тільки після їх тимчасового кріплення розтяжкам або кондукторами.

Зовнішні стінові панелі розстроповують лише після встановлення їх у проектне положення та закріплення спеціальними тимчасовими пристроями. Ці роботи виконують з рухомих драбин або столиків. Користуватись приставними драбинами заборонено.

У комплекс вантажозахватних, монтажних і такелажних пристроїв входять стропи, сталеві й прядивя'яльні канати, траверси і різні захватки, гаки. При використанні вантажопіднімальних механізмів застосовують сталеві канати, які повинні мати сертифікат про випробування і місце виготовлення. Без цих даних використовувати канати заборонено. Гаки виготовляють кованими або штампованими з мартенівської сталі спокійного плавлення. На гаку вказують його номер за стандартом, назву заводу-виготовлювача і дату випуску. Найпоширенішими вантажозахватними пристроями є стропи – універсальні, спеціальні і напівавтоматичні, які бувають гнучкої і жорсткої конструкції. Для монтажу збірних залізобетонних балок використовують траверси

Усі стропи випробують перед початком роботи на навантаження, які в 1,25 разу більші за розрахункові. Випробування проводять навантаженням протягом 10хв. В процесі експлуатації вантажозахватні пристрої оглядає особа, яка відповідає за їх стан:траверси через 6місяців, стропи – через 10днів, а ніші захватки – через місяць. Наслідки огляду заносять в журнал.

Заходи безпеки при виконанні бетонних робіт

Бетоні та залізобетонні роботи проводять відповідно до затвердже-ного ПВР. Матеріали, що використовуються для приготування бето-нних сумішей, шкідливо діють на організм людини, спричиняючи захворювання шкіри. Крім того, при обробці і транспортуванні цементу та інших в’яжучих створюється значна кількість пилу, що небезпечно діє на органи дихання. Окремі механізми для цих робіт створюють значний шум, який негативно впливає на органи слуху і нервову систему працюючих.

Збагачення інертних матеріалів та приготування бетонних сумішей нині проводять в основному механізовано на центральних бетонних заводах. Проте на деяких будовах суміші готують на при об’єктних механізованих бетонозмішувальних установках.

Робітників, які виконують бетонні роботи, забезпечують спецодягом, окулярами і респіраторами.

Заходи безпеки при виконанні опоряджувальних роботах

Під час виконання штукатурних робіт причинами нещасних випадків є: падіння робітників з риштувань, колисок, а також предметів з висоти; бризки окропу частинок негашеного вапна або хімічних речовин, які застосовують взимку; несправність будівельних механізмів; недостатня кваліфікація робітників; неправильні прийоми роботи.

Внутрішні штукатурні роботи починають після влаштування перекриттів, встановлення перегородок, віконних та дверних коробок, вентиляційних коробів тощо. Виконують ці роботи з інвентарних помостів, а також з пересувних столиків, які обгороджуються з боків. Суцільні або стрічкові помости повинні мати поручні по всьому периметру. Штукатур повинен працювати в комбінезоні, а для насікання поверхні мати захисні окуляри із скельцями, які не б’ються, і рукавиці.

Зовнішні штукатурні роботи виконують із інвентарних риштувань чи пересувних баштових помостів. Сходову клітку штукатурять із спеціальних помостів, у яких одна пере стояків коротша за другу. Як правило, транспортування розчину і пристосування механізоване. Якщо ж обсяг робіт невеликий, то користуються драбинами. Настили виконують завширшки не менш як 1,5 м, завтовшки 40 мм. Зовнішні малярні роботи виконують з риштувань або колисок.

Робітники, які фарбують металоконструкції чи світлові ліхтарі на висоті, повинні користуватись запобіжними поясами. Внутрішні малярні роботи виконують з інвентарних помостів.

Застосовуючи фарби, що виділяють шкідливі ари, у будівлях потрібно відчиняти вікна, забезпечити добру вентиляцію або наскрізне провітрювання приміщень. Під час роботи з нітрофарбами користуються респіраторами, після її закінчення миють руки теплою водою з милом. Категорично заборонено курити. Перебування людей у пофарбованих приміщеннях не повинно перевищувати 4 год. Робітники, які працюють з небезпечними речовинами, через кожні 3 міс. проходять медогляд. Їх обов’язково забезпечують ізолюючими пристосуваннями та теплою водою для миття рук. Виконуючи малярні роботи розпилюванням фарб, треба вжити заходів проти пожеж та вибухів парів. При фарбуванні внутрішніх поверхонь цистерн застосовують переносні вентилятори. Роботи з нітрофарбами виконують надворі або в приміщенні, де є припливно-витяжна вентиляція. Фарбуючи покрівлю, користуються запобіжними поясами, страхувальними мотузками і м’яким нековзним взуттям. Очі захищають від пилу, пари, фарбового аерозолю захисними окулярами, а шкіру – спеціальними пастами та мазями, які після роботи насухо витираються; тіло миють теплою водою з милом.

Під час проведення лицювальних робіт потрібно вжити загальних заходів з техніки безпеки. Насікаючи бетонні, залізобетонні і цегляні поверхні, а також обробляючи камінь, робітники повинні користуватися захисними окулярами і рукавицями. Відколюють, підрізають і свердлять камінь і плитку справними інструментами і пристроями. Глазуровані і метлаські плитки ріжуть спеціальними різцями з твердих сплавів. Щоб зменшити шкідливу дію синтетичних матеріалів, особливо при влаштуванні лінолеум них та пластикових підлог, застосовують захисні засоби ( респіратори, противогази, захисні окуляри, рукавиці), а також захисні мастила і пасти. Робітники, які працюють з хлорвінілом, смолами, дихлоретаном, проходять медогляд раз в 6 міс., а із стиролом, полістиролом, дивінілом і розчинниками ( бензолом, толуолом, ксилолом і складними спиртами ) - раз на рік. Приміщення, де ведуться ці роботи, забезпечують не менш ніж двократним обміном повітря на годину; робітники повинні мати захисні окуляри, респіратори, а в деяких випадках - респіратори.

Заходи безпеки при виконанні покрівельних робіт

Основними причинами травматизму покрівельників є падіння з висоти, опіки гарячою смолою, порізи рук покрівельною сталлю, удари по руках молотком. Виконувати ці роботи можна лише після перевірки виконробом, майстром разом з бригадиром надійності несучих конструкцій покрівлі і огорож. Розміщувати матеріали на покрівлі можно тільки у відведених проектом місця, для чого призначенні переносні майданчики.

Під час перерв інструменти та матеріали закріплюють або прибирають з покрівель. Елементи покрівлі і окремі деталі подають вже заготовленими. Не можна працювати на даху під час голо льоду, туманів, грози і вітрі швидкістю понад 15 м∕с. При виконанні робіт на м’яких покрівлях з рулонних матеріалів на мастиках та ізоляційних робіт покрівельників захищають від дії шкідливих речовин, а також від опіків.

Особливу увагу приділять вимогам безпеки праці під час приготування бітумних мастик і доставляння їх на робоче місце. Котли повинні бути справними,щільно закриватись кришками, що не горять, і мати прилади для замірювання температури. Не можна використовувати в роботі бітумні мастики з температурою, вищою 180°С. Котли встановлюють з невеликим похилому бік, протилежний топці, на відведених для цього майданчиках.

Завантажувати котел більш ніж на ⅔ об’єму забороняється. Відстань до найближчих будівель та складів повинна бути не меншою ніж 30 м, а побутових приміщень – 15 м. Біля кожного котла постійно має бути комплект протипожежних засобів. Сировину й паливо розміщують на відстані, не меншій ніж 5 м від котла.