1.4. Вплив додаткової підгодівлі на організм бджоли

Бджола медоносна, як і будь-яка тварина, вимагає істотних інгредієнтів для виживання і розмноження. Бджолам необхідні вуглеводи (цукру в нектарі або медом), амінокислоти (білки від пилку), ліпіди (жирні кислоти, стерини), вітаміни, мінерали (солі) і води. Крім того, ці поживні речовини повинні бути присутніми в правильному співвідношенні для того, щоб бджолина сім’я могла вижити і процвітати.

Як і інші тварини, бджолам потрібні вуглеводи, як джерело енергії. Всі вуглеводи спочатку перетворюється в глюкозу, яка надходить у цикл Кребса і виробляє АТФ – паливо майже в усіх клітинах, і діоксид вуглецю і воду в якості побічного продукту [*1].

Додаткова підгодівля бджіл цукровим сиропом (50-60%) є популярним прийомом заміни меду в період погіршення медозбору [*2] . Стимулюючі підгодівлі створюють ілюзію медозбору, і бджолина матка посилено відкладає яйця. Так нарощують сильну сім'ї перед зимівлею і створюють передумови для успішного медозбору в наступному році [*3].

Для поповнення кормів бджолам дають великі дози цукрового сиропу. При цьому треба мати на увазі, що переробляючи цукровий сироп, бджоли сильно зношуються. Тому такі підгодівлі потрібно давати в кінці літа – початку осені, використовуючи для переробки сиропу старих бджіл [*3].

Зношування бджіл пов’язане зокрема з надмірним споживанням дисахаридів, що може призводити до виникнення патологічних станів, розвиток яких пов’язують із перевантаженням асиміляційних систем клітини. Інтенсифікація метаболізму та посилення роботи електронно-транспортного ланцюга мітохондрій, у свою чергу, можуть супроводжуватися підвищенням концентрації АФК та ініціювати розвиток оксидативного стресу [*4].

Негативний вплив моносахаридів на організм тварин також пов’язують з їх здатністю неферментативно взаємодіяти з молекулами протеїнів, нуклеїнових кислот та ліпідів у реакціях глікації, спричинюючи втрату нативної структури та порушення функцій біомолекул [*4,*5]. АФК, які можуть утворюватися за взаємодії продуктів глікації, додатково слугують пошкоджуючими агентами макромолекул [*4].

На процеси вільнорадикального окислення впливає форма, у якій глюкоза і фруктоза надходять в організм [*4]. Мед, як природнє джерело їжі, в основному скаладається з суміші глюкози і фруктози (інвертний цукор), а не з сахарози, яку використовують для підгодівлі бджіл. Надмірне харчування медом не викликає зношування робочих бджіл, на відміну від додаткової підгодівлі сахарозою [*3].

Відомо, що плодова мушка Drosophila melanogaster також, як і бджола медоносна харчується продуктами багатими на моноцукри (фруктозу і глюкозу). Припускається, що плодові мушки захищені від окисних пошкоджень біомолекул у разі штучної підгодівлі моноцукрами, оскільки ці умови наближені до природних. По-друге, наявність глікозидного зв’язку між молекулами глюкози і фруктози визначає необхідність додаткового етапу в асиміляції сахарози за участю сахарази [*6]. Для синтезу чи активації цього ензиму, очевидно, необхідні затрати додаткової енергії. Зважаючи на те, що засвоєння вуглеводів на початкових стадіях і так характеризується виснаженням запасів АТФ, можна припустити, що саме нестача енергії спричинює помірний оксидативний стрес у мух, які споживали сахарозу [*4].

Тому, можна припустити, що механізми утворення АФК і відповідно оксидативного стресу у A. mellifera, при харчування сахарозою, можуть бути аналогічним до механізмів у D. melanogaster.