1.Підприємство та його місце в системі ринкових відносин, напрямки діяльності підприємства

П-во – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який володіє правами юрид. особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку.

П-ву властиві 2 найважливіші ознаки: 1. ведення госп. діяльності з метою отримання прибутку та задоволення потреб сусп-ва; 2. статус юр. особи.

Мета діяльності будь-якого п-ва – це отримання прибутку. Однак п-во не може вважатися успішним якщо його не оцінює сус-во (споживачі, фін. установи, держ. органи, партнери, постачальники сировини і звсобів в-ва.

У структурі національної економіки п-во є первинною ланкою. Саме тут безпосередньо поєднуються різноманітні фактори виробництва для створення матеріальних благ та надання послуг, реалізуються особисті та колективні Інтереси. Упорядкована сукупність підприємств та їх об'єднань утворює економічну систему країни.

У ринковій економіці підприємство самостійно планує основні напрямки та умови своєї діяльності, розпоряджається трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Воно саме вибирає ділових партнерів, вступає в договірні відносини з ними, здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Організаційні форми управління також визначаються підприємством. Воно вільне у виборі видів господарської діяльності та реалізує останню в межах чинного законодавства.

Головні напрями діяльності підприємства:

-виробнича: організація та регулювання процесу виробництва продукції у часі і просторі;

-комерційна: реклама, організація збуту та постачання;

-економічна: облік і звітність, стратегічне та поточне планування, ціноутворення, ресурси забезпечення, фінансування, зовнішньо-економічна діяльність;

-дослідження зовнішнього середовища: ринку збуту товарів, робіт і послуг, ринку факторів в-ва, інструментів держ регулювання бізнесу, конкурентів;

-інноваційна діяльність: здійснення науково-технічних розробок, технологічна та конструкторська підготовка в-ва, досягнення і впровадження технологічного прогресу, формування інвестиційної політики;

-після реалізаційний сервіс товару: гарантійне обслуговування, пусконалагоджувальні роботи, забезпечення зон частинами, сервісне обслуговування клієнтів;

-управління персоналом та організація стимулювання праці: професійна підготовка кадрів, створення належних умов праці та відпочинку працівників, охороні праці, надання матеріальної допомоги працівникам.

2. Правові основи функціонування підприємства

Правові засади функціонування підприємства — це сукупність законодавчих, нормативних, директивних та інших документів, що регулюють права і обов'язки суб'єкта господарювання,. Поділяються на: • зовнішні та внутрішні; • директивні та індикативні; • нормативні акти; • організаційно-розпорядчі; • консультаційні; • інформаційні. Зовнішні документи — це сукупність законодавчих, нормативних і директивних актів, що регламентують основні відносин між підприємством і державою, підприємством та іншими юридичними і фізичними особами. Внутрішні документи — це сукупність документів внутрішнього характеру, що розробляються самим підприємством для внутрішнього користування. ' Директивні документи — це сукупність актів обов'язкового характеру, невиконання яких карається на регіональному, галузевому чи державному рівні. Індикативні документи — це сукупність документів рекомендаційного характеру, виконання яких не є| обов'язковим. Здебільшого такі документи відображають бажані норми господарського життя підприємства. Нормативні акти —| документи, що відображають обов'язкові норми поведінки працівників підприємства, учасників добровільних об'єднань, максимально допустимі межі витрат ресурсів тощо. Організаційно-розпорядчі документи — це здебільшого документи внутрішнього характеру, до яких належать, зокрема, накази керівництва. Консультаційні документи — документи, що розробляються з метою надання допомоги працівникам різних рівнів у вирішенні проблем поточної та перспективної діяльності. Інформаційні документи — це сукупність документів довідкового характеру, основною метою яких є інформування відповідальних осіб з того чи іншого приводу.