- •1. Поняття, ознаки, види юридичних наук
- •2. Поняття та особливості предмету теорії права
- •4. Державна та політична влада: співвідношення.
- •5. Поняття та ознаки держави
- •6. Поняття та елементи форми держави.
- •7. Функції та завдання держави: співвідношення.
- •8. Органи держави та місцевого самоврядування.
- •9. Поняття та ознаки правової держави.
- •10. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •Норми права та інші засоби соціального регулювання.
- •Поняття та види функцій права.
- •Природно-правовий тип праворозуміння.
- •Юридичний позитивізм як тип праворозуміння.
- •15.Форма та джерело права: співвідношення понять.
- •16.Поняття, ознаки та види нормативно-правових актів.
- •17.Норма права: поняття та ознаки.
- •18.Структура системи права.
- •Поняття та структура законодавства.
- •20.Поняття, ознаки та види правовідносин.
- •21. Поняття та види юридичних фактів.
- •22. Основні форми реалізації права.
- •23. Поняття, ознаки та види тлумачення норм права.
- •2) Застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:
- •24. Структура та функції правової свідомості.
- •25. Поняття та функції правової культури.
- •26. Правова поведінка: поняття та види.
- •27. Правопорушення: ознаки та склад.
- •28. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види.
- •29. Законність як багатоаспектна категорія.
- •30. Поняття, ознаки та функції правопорядку.
27. Правопорушення: ознаки та склад.
Правопорушення — це суспільно небезпечне винне протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність. До основних ознак правопорушення належать:
1) суспільна небезпечність (шкідливість), тобто спричинення шкідливих наслідків чи загроза спричинення таких наслідків законним інтересам особи, суспільства, держави, які охороняються законом (шкода може бути моральною, матеріальною та фізичною);
2) правопорушенням може бути тільки діяння — тобто у вигляді активної дії (наприклад, вчинення крадіжки) або у формі бездіяльності — коли норми права зобов'язують особу зробити певні дії, а особа їх не виконує (наприклад, ненадання допомоги);
3) протиправність діяння, тобто це діяння повинно безпосередньо порушувати вимоги конкретної норми права. Діяння, не врегульовані чинним законодавством не вважаються правопорушенням;
4) винність діяння, тобто внутрішнє ставлення особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу чи необережності. Про винність йде мова тоді, коли особа повинна була обрати варіант поведінки, але вчинила дії всупереч правовим нормам;
5) деліктоздатність суб'єкта, яка вчинила правопорушення, тобто особа за віком і станом психічного здоров'я усвідомлює характер своїх дій, керує ними та передбачає їх наслідки, а також може нести юридичну відповідальність за їх здійснення. Особа повинна усвідомлювати, що вона діє протиправно, якщо вона цього не усвідомлює (через малоліття, неосудність або інші обставини), то не буде і правопорушення;
6) юридичне карне діяння, тобто за його вчинення передбачається певні вид і міра юридичної відповідальності у вигляді втрат особистого, майнового, організаційного чи матеріального характеру;
7) причинний зв'язок між діянням і соціально небезпечними наслідками, що наступили, тобто такі наслідки зумовлені саме цим діянням, а не іншими причинами.
Склад правопорушення — це сукупність закріплених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких, суспільно небезпечне винне протиправне діяння визнається конкретним правопорушенням. Склад правопорушення включає чотири елементи: 1) об’єкт; 2) об'єктивну сторону; 3) суб’єкт; 4) суб'єктивну сторону.
Об'єкт правопорушення — це суспільні відносини, які охороняються нормами права та на які посягає конкретне правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення — це зовнішнє вираження протиправного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Тобто об'єктивна сторона описує як здійснене правопорушення.
Суб'єкт правопорушення — це фізична чи юридична особа, яка вчинила правопорушення. Не кожна особа визнається правопорушником, а лише та, що є деліктоздатною, тобто спроможна відповідати за свої діяння.
Суб'єктивна сторона правопорушення — це внутрішнє психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння та його негативних наслідків. Тобто суб'єктивна сторона описує, чому вчинене правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета. Вина може існувати у формі умислу або необережності. Факультативними ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є мотив — тобто внутрішнє спонукання особи до вчинення правопорушення, а також мета — тобто уявлення особи про бажаний результат, до якого вона прагне, вчиняючи протиправне діяння.
