1. Поняття, ознаки, види юридичних наук

Юридична наука - суспільна наука, система знань про об'єктивні закономірності і випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави в їхній структурній єдності, їхнє місце і роль у суспільному житті.

Ознаки:

1.Це суспільна наука;

2. Наявність об’єкта вивчення, який складають держава і право.

3. Наявність предмету, який складають закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права

4. Наявність методів дослідження, які являють собою засоби юридичного пізнання, об’єднані в систему;

5. Є поліструктурним явищем, що об’єднує різноманітні дисципліни.

6. Забезпечує основу юридичної практики.

Види:

1. Загальнотеоретичні науки - предметом вивчення яких є загальні та спеціальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Це теорія держави й права, історія держави й права, історія політичних і правових навчань.

2. Галузеві - науки, що визначають особливості державно-правового впливу на певну сферу суспільних відносин. Це науки конституційного, цивільного, трудового, адміністративного, кримінального й т.д. права.

3. Спеціально-юридичні науки - забезпечують взаємодію юридичних наук з іншими науками та надають можливість вирішити юридичні питання та справи на основі застосування знань неюридичного характеру, які є обов’язковими для забезпечення ефективності правового регулювання. Це криміналістика, судова медицина, судова психіатрія, судова психологія.

2. Поняття та особливості предмету теорії права

Предмет теорії держави і права - загальні закономірності зародження, виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права.

Оскільки теорія держави і права характеризується як самостійна юридична наука, то її предмету властиві певні особливості, що визначають його своєрідність.

1. Оскільки держава і право функціонують в рамках суспільства і взаємодіють з ним, а суспільство розвивається за певними законами та закономірностями, то предметом теорії є вивчення тих закономірностей суспільного розвитку, що безпосередньо впливають на державу та право.

2. Теорія вивчає закономірності, що мають об'єктивний характер. Вони визначаються впродовж тривалого періоду розвитку державності і залежать від рівня розвитку суспільних відноси.

3. Закономірності, що вивчаються теорією, мають загальний характер. Вони характеризують державу і право як логічно завершені явища, не враховуючи історичних та національних особливостей певної держави.

4. Оскільки основу будь-якого суспільства складають економічні відносини, то предметом теорії є визначення взаємодії державно-правових інститутів та економічних відносин.

5. Окрім держави існує система органів та організацій, що беруть участь у розробці, прийнятті та реалізації політичних рішень. Ці організації складають поняття політичної системи. І предметом теорії є визначення взаємодії держави та інших елементів політичної системи в процесі реалізації владних повноважень.

6. Оскільки держава і право регламентують суспільні відносини як самостійно так і в процесі взаємодії між собою, то закономірності, що вивчаються теорією, можуть бути притаманні як державі і праву одночасно, так і окремо кожній з цих категорій.

7. Регулююча функція держави і права визначає необхідність упорядкування відносин між людьми. Тому предметом теорії держави і права є визначення ступеню впливу державно-правових інститутів на особистість. Саме теорія вивчає такі категорії як закон, законність, правовідносини, громадянство, правосвідомість, правова культура, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність.

8. Оскільки держава і право є динамічними явищами, що постійно розвиваються, то теорія вивчає закономірності та перспективи їх розвитку (правова держава, громадянське суспільство).

3. Поняття, значення та складові методології:

Методологія теорії держави і права — це система принципів, підходів і методів наукового дослідження свого предмета, теорети­чні засади їх використання при вивченні державно-правових явищ.

Значення: На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.

Складові:

1. Філософські підходи. Всі об'єктивні явища навколишньої дійсності, в тому числі держава і право, можуть бути пізнані, досліджені, проаналізовані. У філософії розрізняють два підходи у пізнанні об'єктивної дійсності:

- Емпіричний підхід - базується на безпосередньому вивченні об'єкта, спирається на дані спостереження і експерименту.

- Раціональний підхід - передбачає вивчення вже не самого об'єкта, а абстрактних уявлень про нього, його закономірностей і взаємозв'язків з реальністю. Вивчення держави і права так само спирається на спостереження, узагальнення і виявлення закономірностей їх виникнення, розвитку і функціонування.

2. Методологічні принципи - являють собою вихідні оціночні установки. З метою отримання об'єктивних знань, повноцінної наукової інформації необхідно використовувати цілий ряд наукових принципів. Серед них слід виділити принцип всебічності дослідження держави і права, принцип історизму, принцип комплексності.

Основне значення принципу всебічності полягає в тому, що державно-правові явища повинні досліджуватись в їхніх взаємозв'язках і взаємодії з іншими суспільними явищами і процесами, наприклад політикою, економікою, культурою та ін. Принцип історизму в дослідженнях держави і права означає розгляд державно-правових явищ не лише з огляду на їх нинішній стан, а й з позицій минулого і передбачення їх майбутнього. Принцип комплексності полягає в тому, щоб досліджувати їх не лише з юридичної точки зору, але й враховуючи здобутки інших суспільних наук — філософії, соціології, політології, економічної теорії.

3. Логічні прийоми - являють собою певні операції, засновані на законах логіки, які застосовуються для всебічного теоретичного пізнання державно-правових явищ, відображають вимоги зв'язаного, послідовного, переконливого і точного викладення думок, що в юридичній науці та практиці має неабияке значення. Серед основних прийомів логічного мислення є:

- Аналіз і синтез являють собою процеси уявного або фактичного розкладу цілого на складові і відновлення цілого з його складових.

- Індукція — це інтерпретація фактів шляхом узагальнення від окремо­го до загального.

- Дедукція — перехід від загального до одиничного, часткового.

- Узагальнення— уявний перехід від одних, окремих ду­мок, до інших, загальніших. Процес узагальнення пов'язаний з процесами абстрагування, аналізу, синтезу і порівняння.

- Класифікація — розбиття множини об'єктів на певні підкласи на основі певних ознак.

4. Метод - комплексом засобів і способів пізнання закономірностей виникнення, структурування та функціонування права і держави. Методи теорії держави і права можна поділити на загальнонаукові, часткові, спеціальні, спеціально-юридичні.