ЛЕКЦІЯ № 1

ТЕМА: Значення образотворчої діяльності в системі корекційного навчання і виховання дітей з інтелектуальними вадами.

ПЛАН:

1. Образотворча діяльність як засіб корекції розвитку дітей з інтелектуальними вадами,

2. Образотворча діяльність як додатковий засіб діагностики інтелектуальної недостатності

3. Образотворча діяльність як метод вивчення і навчання дітей.

1. Образотворча діяльність як засіб корекції розвитку дітей з інтелектуальними вадами

Серед різноманітних видів діяльності (навчальна, трудова, ігрова) розумово відсталі школярі виокремлюють образотворчу діяльність і надають їй перевагу, як найбільш цікавій. Найбільш любимим заняттям є малювання, завдяки своїй доступності, наочності і конкретності вираження воно наближається до гри.

Невипадково малювання оцінювалось вже у початковий період становлення науки про виховання та навчання дітей з недоліками розумового розвитку. Воно розглядалось дослідниками у різних аспектах:

• як засіб педагогічного впливу,

• як засіб психолого – педагогічного вивчення дитини,

• як засіб визначення ступеня розумової відсталості.

Заняття малюванням слугує важливим засобом всебічного розвитку учнів і досить ефективним засобом корекції відхилень розвитку.

Образотворча діяльність знаходиться у тісній взаємодії із загальним розвитком дитини, оскільки у процесі зображення приймають участь не та чи інша окрема функція, а їх комплекс у цілому.

Під впливом правильно організованого навчання удосконалюються пізнавальні процеси:

• диференціюється сприймання,

• збагачуються уявлення,

• розвиваються спостережливість та довільна увага,

• відбуваються позитивні зрушення у виконанні розумових операцій.

• удосконалюється емоційно – вольова та рухово – моторна сфери.

• збагачується та розвивається мови дітей.

• виступає засобом соціальної та трудової адаптації учнів.

Своєрідність діяльності дітей – олігофренів чітко проявляється у різних видах малювання (декоративне, тематичне, з натури). Аналіз процесу зображувальної діяльності і продуктів цієї діяльності дозволяють виявити характерні для учнів спец шкіл риси, що полягають у:

• Недостатньому попередньому осмисленні особливостей об’єкта, що наочно сприймається, відсутність вміння належним чином встановити певні зв’язки і відносини між його окремими частинами;

• Недостатньо розвинутому вмінні використовувати зразок як опору при виконанні завдання і обумовлені цим недоліки планування при побудові малюнку;

• Слабо розвинутому вмінні виправляти свої дії у відповідності до вимог зображувальної задачі з-за порушення самоконтролю;

• Механічне (шаблонне) використання раніше засвоєного способу виконання малюнку при виконанні нового завдання;

• Сильно обмеженій здатності малювати за уявою предмети та явища, що раніше не зображувались;

Корекційно – розвивальний вплив зображувальної діяльності на особистість дитини може здійснюватись при дотриманні наступних психолого – дидактичних положень:

• Систематичне дотримання принципу корекційної направленості навчання на всіх етапах роботи над малюнком;

• Облік особливостей різних груп розумово відсталих, що дозволяє організувати диференційований педагогічний вплив; навіть приблизний поділ учнів класу на декілька груп у відповідності з їх пізнавальними та графічними можливостями може слугувати ряду практичних цілей;

• Мобілізація здорових та збережених можливостей учнів з метою поглибленого аналізу предмету і його правильного відображення у малюнку;

• Активізація інтелектуальної діяльності учнів в процесі їх роботи над малюнком; в ході такої активізації вчитель спонукає дітей до попереднього осмислення структури об’єкта зображення, визначенню послідовності побудови малюнку, співставлення малюнку з об’єктом, здійснення контролю за виконанням графічних дій і т.д.

• Спонукання учнів до словесного позначення дій, що виконуються та їх результату

• Словесне позначення (вчителем) зразку, що демонструється; і процесу створення (у дидактичних цілях) малюнку;

• Формування інтересу до малювання та підвищення мотивації зображувальної діяльності.

• Організація пропедевтичного періоду навчання; у цей період закладаються основи перцептивних дій, тобто формується вміння досліджувати предмети та їх властивості (форма, розмір, колір, просторові відношення);

Принципово важливе значення у здійсненні ціле направленого навчально виховного процесу має зміст навчання. Ефективність корекційної роботи на уроках малювання підвищується, якщо завдання, що виконуються :

• Активно впливають на сенсорні процеси, пізнавальну діяльність, емоційно – вольову та рухово – моторну сфери;

• Відповідають можливостям розумово відсталих дітей (цим можливостям повинні відповідати структура об’єкта зображення, кількість предметів, що зображуються, під час тематичного малювання дітям необхідно пропонувати зображувати достатньо конкретні предмети та явища);

• Активізують та стимулюють інтелектуальну та практичну діяльність;

• Дозволяють формувати та закріплювати графічні вміння та навички(володіння олівцем та пензлем, регулювання рухів у відповідності до завдань зображення, правильне відтворення просторових властивостей предметів);

• Передбачають закріплення знайомих дій на різному по змісту матеріалі;

• Сприяють всебічному розвиткові;

• Мають практичне та суспільне значення;

• Приносять радість та відчуття задоволення;

• Можуть бути виконані (як правило ) протягом одного уроку.