2

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ КОНФЛІКТІВ………………………………………………………………………..6

1. Сутність інноваційного конфлікту як соціально-економічного явища…...6

2. Функції та наслідки інноваційних конфліктів на підприємстві………….14

3. Класифікація інноваційних конфліктів………………………………….....23

Висновки до розділу 1……………………………………………………….36

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ЗВ’ЯЗКУ З НОВОВВЕДЕННЯМИ……………………………………………………………..38

2.1. Загальна характеристика ТЦ ”Епіцентр-К” в м. Тернопіль……………...38

2.2. Дослідження причин виникнення та способів врегулювання інноваційних

кофліктів на підприємстві…………………………………………………..47

Висновки до розділу 2……………………………………………………….60

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ КОНФЛІКТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ………………………………………….61

3.1. Роль керівника в управлінні інноваційними конфліктами……………….61

3.2. Підготовка персоналу до нововведень на підприємстві………………….66

3.3. Використання регулятивного потенціалу корпоративної культури в

управлінні інноваційними конфліктами…………………………………...75

Висновки до розділу 3……………………………………………………….80

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...81

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….83

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..

3

ВСТУП

Актуальність даної роботи полягає в отриманні максимально повної інформації про виникнення й перебіг інноваційних конфліктів задля пошуку найбільш раціональних способів їхнього вирішення.

У сучасних умовах нестабільності економіки та трансформації суспільних відносин особливої актуальності набувають питання, пов’язані з загостренням конфліктності в колективі під час упровадження й використання нововведень у господарській практиці.

Нововведення – це процес створення, поширення й використання нового практичного засобу (власне нововведення) для нової чи кращого задоволення уже наявної суспільної потреби; це процес сполучених із даним нововведенням змін у тому соціальному й матеріальному середовищі, у якому відбувається його життєвий цикл.

Нововведення суперечливі, оскільки, як правило, немає абсолютної впевненості в тому, що вони виявляться виправданими. Іноді відстрочені негативні наслідки нововведення цілком перекривають його позитивний ефект. Тому інновація нерідко виступає як об’єкт конфлікту.

Імовірність конфлікту під час уведення інновації зростає за таких причин. Масштабні нововведення включають велику кількість людей з різними інтересами в інноваційний процес, що часто спричиняє конфлікти. Радикальність нововведення підвищує ймовірність і гостроту інноваційних конфліктів. Швидкий процес інновації, як правило, супроводжується конфліктогенами. Помітно впливає на інноваційні конфлікти соціально-психологічне, інформаційне та інше забезпечення процесу впровадження, раціональна організація якого сприяє попередженню конфліктів .

Інноваційний конфлікт – можна трактувати як протидію між прихильниками нововведення (новаторами) і супротивниками (консерваторами), що супроводжується переживаннями негативних емоцій стосовно один до одного.

4

Ступінь опрацювання теми. Проблеми інноваційних конфліктів вивчали та досліджували такі вчені: А. Шипилов, О. Анцупов, В. Бріджис, Л. Коетс, Г. Уотсон, Л.М. Ємельяненко, А.Т. Кредісов, С.Д. Максименко, Н.П. Осіпова.

Метою роботи є вивчення особливостей управління конфліктами при реалізації інноваційних проектів.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення низки взаємозалежних завдань:

- вивчити сутність інноваційного конфлікту як соціально-економічного явища;

- дослідити причини виникнення та способи врегулювання інноваційних кофліктів на підприємстві;

- дослідити роль керівника в управлінні інноваційними конфліктами.

Об’єктом дослідження є відносини між суб'єктами, що можуть привести до конфліктної ситуації.

Предметом дослідження виступає інноваційний конфлікт на підприємстві як явище.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, законодавчі та нормативні акти, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених у сфері дослідження проблем інноваційних конфліктів. У процесі дослідження використано методи теоретичного узагальнення, комплексного аналізу (для дослідження сутності поняття «інноваційні конфлікти»), системного аналізу (для розкриття структури інноваційного конфлікту), кореляційно-регресійного аналізу (для вивчення тенденцій і обґрунтування розвитку інноваційних конфліктів).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, статистичні матеріали, звіти гіпермаркету «Епіцентр К» м. Тернополя, результати соціального опитування.

Наукова новизна дипломної роботи полягає у наступному:

5

• Вперше проведено аналіз персоналу та його структури на підприємстві «Епіцентр К»;

• запропоновано основні напрямки управління інноваційними конфліктами.

Практичне значення роботи. Практичне значення дипломної роботи полягає у обґрунтуванні теоретико-методичних основ категорії «інноваційний конфлікт» та виробленню на основі його аналізу конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності формування та використання на підприємстві «Епіцентр К».

Структура роботи. Дипломна робота викладена на 88 сторінках комп’ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел , додатки, містить 1 таблицю, 9 рисунків.

6

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ КОНФЛІКТІВ

1.1. Сутність інноваційного конфлікту як соціально-економічного явища

У теперішніх умовах нестабільної економіки та зміни суспільних відносин великого впливу набувають питання, пов’язані з загостренням конфліктності в групі під час впровадження й використання інновацій у діяльності.

Нововведення – це процес впровадження, розповсюдження й експлуатації сучасного практичного засобу для нової чи кращого використання вже існуючої суспільної потрібності; це процес зіставлених із даними інноваціями змін у матеріальному й соціальному середовищі, у якому проходить його життєвий етап.

Новацією не є те нове, що змінює старе природним, закономірним шляхом. Інноваціями не можна вважати й численні вдосконалення, що завжди вносить у своє існування кожна людина, але які не несуть істотної новизни. Нова ідея є потенційним нововведенням, яка поки що не впроваджується.

Інновації суперечливі, тому що, як правило, немає точної впевненості в тому, що вони будуть виправданими. Часом відстрочені негативні фактори інновацій цілком перекривають їхній позитивний ефект. Тому нововведення часто розглядається як об’єкт конфлікту [4, с. 51-54].

Можливість інноваційного конфлікту під час впровадження новацій збільшується з різних причин. Глобальні нововведення включають велику чисельність людей з різними уподобаннями в інноваційний процес, що в більшості випадків спричиняє конфлікти. Радикальність інновацій спричиняє частоту і гостроту конфліктів. Стрімкий процес нововведення, як правило, супроводжується конфліктами. Великий вплив на інноваційні конфлікти має інформаційне, соціально – психологічне та інше забезпечення процесу впровадження, раціональна організація якого сприяє попередженню конфліктів [5, с. 19-23].

7

Інноваційний конфлікт розглядають як протиставлення між прихильниками нововведення (новаторами) і противниками (консерваторами), яке створює переживання негативних емоцій відносно один одного.

Об’єктивні причини інноваційного конфлікту полягають у природному зіткненні вподобань консерваторів і новаторів. Прихильники й противники інновацій завжди є, були і будуть незалежно від будь яких факторів. Дух новизни та дух консерватизму притаманні особистості, соціальним групам, людству в цілому. Також, глобальні реформи, що проводяться в суспільстві, організації, галузі об’єктивно створюють велику кількість інноваційних конфліктів [6, с. 52-53].

Організаційно – управлінські чинники полягають у поганій налагодженості соціальних, політичних, управлінських важелів безконфліктної оцінки, впровадження й розповсюдження нововведень. За присутності ефективної організації процедури швидкого виявлення, об’єктивної оцінки та впровадження, велика кількість інновацій знайшли б впровадження без конфліктів. Позитивна прихильність керівників до сприйняття новизни, їхня участь в іннова­ційних процесах сприяла б зменшенню чисельності конфліктів.

Інноваційні причини пов’язані з характеристиками самого нововведення. Різні інновації породжують різні за гостротою й чисельністю конфлікти.

Особисті причини полягають в індивідуально-психологічних особливостях інноваційного процесу учасників.

Ситуативні причини полягають у певних особливостях одиничної інноваційної ситуації. Кожна інновація відбувається в умовах конкретних соціальних, соціально-економічних, матеріально-технічних та інших обставин.

Ці обставини можуть спричинити появу інноваційних конфліктів [7, с. 56-59].

Під час впровадження інновацій виникають розбіжності між його супротивниками й прихильниками. Новатори сподіваються на поліпшення роботи підприємства та індивідуальної життєдіяльності в результаті запровадження інновацій. Консерватори бояться того, що робота й життя

8

стануть гіршими. Кожна думка цих сторін може бути досить обґрунтованою. У боротьбі консерваторів і новаторів можуть бути праві як ті, так і інші.

У більшості ситуаціях крайніх виявів інноваційних конфліктів їх результатом може бути повна ліквідація противника (наприклад, практично американські переселенці знищили деякі племена індіанців, що ворогують з ними, або Рим знищив Карфаген). У інноваційних конфліктах з менш насильницьким проявом головна мета конфліктуючих полягає у відстороненні суперників від прогресивної конкуренції шляхом обмеження їх ресурсів, права свободи маневру, в зниженні їх престижу або статусу. Наприклад, конфлікт керуючого з підлеглими у разі перемоги останніх може бути причиною до зниження керуючого в посаді, падінню престижу, обмеженню його прав по відношенню до підлеглих і, нарешті, до його виходу з трудового колективу.

Індивідуальні конфлікти частіше за все пов’язані з емоціями та особистій неприязні, тоді як міжгруповий конфлікт зазвичай має невиражений характер, хоч ймовірні і спалахи особистої неприязні. Складнощі, що трапляються при локалізації і гасінні конфліктів, потребують чіткого аналізу всього конфлікту, встановлення його ймовірних причин і наслідків [8, с. 63-66].

Підприємництво базується на соціальних і економічних теоріях, відповідно з якими зміни є цілком звичайне і природне явище. Головним завданням суспільства і, звичайно, економіки є отримання чогось відмінного, іншого від попереднього, а не в покращенні вже існуючого. Таким чином, для підприємців головною метою є навчитися приймати інноваційні рішення на систематичній основі.

Сутність систематичної інновації полягає в організованому, цілеспрямованому пошуку змін і в систематичному аналізі таких можливостей, які ці зміни можуть дати для соціальних або економічних інновацій.

Виокремлюють наступні зміни, або джерела нововведень:  - раптова подія, яка може бути несподіваним успіхом, несподіваною невдачею;  - зміна потреб трудового процесу;

9

- неспівпадіння між реальністю, такою, якою вона є, і її віддзеркаленням в

думках і в оцінках людей;  - оновлення знань, наукові та ненаукові.

- зміни в структурі ринку або галузі;  - демографічні зміни; 

Конфлікт є явищем соціальним, яке створене самою природою людського життя. Конфлікт безпосередньо висловлює ті чи інші аспекти соціального буття, роль і місце людини в ньому [9, с. 73-75].

Соціальні відносини, властиві людству як складній системі цілісного утворення, мають міцний характер і відроджуються в історичному процесі, переходячи від одного покоління індивідів до іншого. Вони реальні, оскільки застосовуються при спільній роботі в певний час і для реалізації поставлених цілей. Ці відносини й зв'язки встановлюються не з чийогось бажання, а об'єктивно, під тиском тих умов, в яких індивід існує, здійснює вчинки, реалізує себе. Причому ж суспільство не є простою сукупністю людей і їх взаємозв'язків, характеризуючи собою цілісну систему з властивим для неї якісним станом, воно є первинним по відношенню до окремої людини.  Кожна особистість, народжуючись, застає вже існуючу структуру раніше сформованих взаємозв'язків і в певній мірі своєї соціалізації вступає до неї [10, с. 121-123].

Також потрібно враховувати і те, що основним для людини є приналежність до групи собі подібних. Обставини життєвого циклу індивіда з давніх часів створювались таким чином, що йому була вирішена взаємодія з іншими індивідами. Разом з тим у процесі взаємодії людей і ускладнення соціальних зв’язків на певному етапі суспільного розвитку у взаємних відносинах поряд із співпрацею стали виникати такі явища як конкуренція, суперництво, психологічна несумісність, протилежність бажань і вибору методів досягнення цілей. Загострення схожих протиріч, їх ескалація привели в кінцевому результаті до активного протиборства конфліктів. Вчені приходять до висновку,

10

що конфлікт повинен сприйматися цілком природним суспільним явищем, властивим соціальним системам, процесом та способом взаємозв'язку людей. Як і індивід, суспільство за самою своєю сутністю не може абсолютно бути досконалим, безконфліктним, ідеальним.

Дисгармонія, конфлікти, протиріччя – повсякденні та неминучі складові важелі суспільного розвитку. Кожна особистість наділена специфічною якістю – свідомістю, здатністю відображати реально існуючий світ. .   Свідомість в її громадській та особистій формах являє собою цілісність ідей та почуттів, поглядів, звичаїв і звичок. Вона охоплює всі надбання духовності – тієї «другої природи», що сотворена індивідами [11, с. 54-57]. Тому інноваційний конфлікт розглядається як усвідомлення на рівні окремої особистості, соціальної групи або більш ширшої спільності суперечливості процесу відносин і взаємодії, відмінностей, а то й несумісності бажань, ціннісних оцінок і цілей, як усвідомленим протистоянням.

Конфліктні ситуації торкаються всіх сфер суспільного життя – будь то політика, економіка, культура чи побут. Вони є неминучими як невід'ємна складова еволюції суспільства та самої особистості [12, с. 26-30].

Будь-який інноваційний конфлікт має складну внутрішню структуру.

Аналіз особливостей і змісту протікання соціального конфлікту варто проводити по трьох основних етапах:

1) передконфліктна ситуація;

2) безпосередньо конфлікт;

3) стадія вирішення конфлікту.

Передконфліктна ситуація.

Ніколи інноваційний конфлікт не утворюється миттєво. Емоційне роздратування, напруження і злість звісно нагромаджуються протягом деякого часу, передконфліктна стадія інколи затягується настільки, що забувається першопричина конфлікту.

Передконфліктна стадія – це етап, коли конфліктуючі сторони аналізують свої ресурси, перш ніж відступити або зважитись на агресивні дії. Насамперед

11

кожна з конфліктуючих сторін шукає шляхи для реалізації своїх цілей та ухилення від фрустрації без впливу на конкурента. Цей час в

передконфліктному етапі називається ідентифікацією. Передконфліктна стадія особлива також формуванням у кожної з конфліктуючих сторін стратегії або декількох стратегій [13, с. 41-43].

Безпосередньо конфлікт.

Цей етап характерний, передусім, присутністю інциденту, тобто соціальних дій, спрямованих на зміну поведінки конкурента. Це активна, діяльна частина конфлікту.

Дії, що утворюють інцидент, можуть відрізнятися. Їх можна поділити на дві категорії, кожна з яких має в своїй основі унікальну поведінку індивідів.

До першої категорії відносяться дії конкурентів в конфлікті, що має відкритий характер (фізичний вплив, словесні дебати, економічні санкції, політична боротьба і т.п.).

До другої категорії відносять таємні дії конкурентів в конфлікті.  Головним завданням дії у внутрішньому прихованому конфлікті є управління, яке є рефлексивним. Це такий метод управління, коли підстави для ухвалення цього рішення передаються однією з дійових осіб іншій. Один з конкурентів намагається впровадити і передати в свідомість іншого таку інформацію, яка би змушувала цього іншого діяти так, як вигідно тому, хто передав дану інформацію [14, с. 63-64].

Стадія вирішення конфлікту.

Зовнішньою особливістю врегулювання інноваційного конфлікту може бути закінчення конфлікту. Саме закінчення, а не тимчасове призупинення. Припинення, усунення конфлікту – важлива, але недостатня вимога погашення інциденту. Вирішити інноваційний конфлікт можливо лише при зміні конфліктної ситуації. Ця зміна може набувати різних форм. Але найбільш результативною зміною конфліктної ситуації, яка дозволяє припинити конфлікт, вважається ліквідація причин конфлікту.

12

Також можливо вирішення інноваційного конфлікту шляхом зміни умов однієї з сторін: конкурент йде на поступки і змінює цілі своєї поведінки в конфлікті.

Інноваційні конфлікти можуть набувати найрізноманітніших форм – від простої суперечки двох осіб до масштабного політичного або військового зіткнення з участю мільйонів.

Всім інноваційним конфліктам притаманні чотири головні властивості:

1) гострота конфлікту;

2) тривалість конфлікту;

3) причини конфлікту;

4) наслідки конфлікту . [15, с. 92-95]

Приводом інноваційного конфлікту є те місце, навкруги якого розгортається конфліктна ситуація.

Виокремлюють такі наступні типи причин:

1. Присутність різних орієнтацій.

У кожної людини і соціальної групи є особливий набір ціннісних орієнтирів щодо найбільш важливих сторін соціального життя. Всі вони різні і, звичайно,

протилежні. У час прагнення до задоволення потреби, за присутності заблокованих цілей, досягти яких намагаються кілька людей або груп, протилежні ціннісні орієнтації переходять в зіткнення і можуть стати наслідком виникнення конфліктів. Інноваційні конфлікти через протилежні ціннісні орієнтації надто різноманітні. Найбільш загостренні конфлікти з’являються там, де існують розбіжності в культурі, сприйнятті статусу, ситуації або престижу [16, с. 18-19].

Інноваційні конфлікти, приводом яких служать різні орієнтації, можуть відбуватись у сферах політичних, соціально – психологічних, економічних та інших ціннісних орієнтацій.

2. Ідеологічні причини.

Інноваційні конфлікти, що зароджуються на ґрунті ідеологічних відмінностей, є окремою випадковістю конфлікту протилежності орієнтацій.

13

Відмінність між ними зводиться до того, що ідеологічний привід конфлікту полягає в різних відношеннях до системи ідей, які узаконюють і виправдовують

відносини субординації, домінування і основоположні світогляди в різних груп суспільства.

3. Причини інноваційного конфлікту, що існують в різних формах соціальної і економічної нерівності.

Цей вид причин зумовлений значними розбіжностями в розподілі цінностей між людьми чи угрупуваннями. Різниця в розподілі цінностей існує всюди, але конфлікт утворюється тільки при такій величині нерівності, яка оцінюється як дуже значна [17, с. 87-89].

4. Інноваційні конфлікти виникають внаслідок різного місця, яке займають структурні елементи в суспільстві, підприємстві або впорядкованої соціальної групи.

Конфлікт з цієї причини може бути пов'язаний: по-перше, з різними цілями, переслідуваними окремими елементами; по-друге, конфлікт з цієї причини може бути пов'язаний з прагненням того чи іншого структурного елемента зайняти вище місце в ієрархічній структурі.

Кожна з перерахованих причин може бути поштовхом, першим етапом інноваційного конфлікту тільки при наявності певних зовнішніх умов. Що ж повинно трапитись, щоб утворився інноваційний конфлікт, щоб актуалізувалася відповідна причина? [18, с. 72-73].

Зрозуміло, що крім існування причини конфлікту навколо неї повинні скластися певні умови, що послужать живильним середовищем для конфлікту.

Коли говорять про гостроту інноваційного конфлікту, то, перш за все, мають на увазі конфлікт з високою інтенсивністю соціальних зіткнень, внаслідок яких в короткий проміжок часу витрачається багато матеріальних і психологічних ресурсів. Для гострого інноваційного конфлікту властиві, в основному, відкриті зіткнення. Гострота конфлікту в найбільшій мірі залежить від соціально- психологічних характеристик протиборчих сторін, а також від ситуації, що вимагає негайних дій. Забираючи енергію ззовні, конфліктна ситуація

14

примушує учасників діяти негайно, вкладаючи в зіткнення всю свою енергію [19, с. 40-41].

Двоїстість в оцінці людьми наслідків конфлікту призвела до того, що соціологи, що вивчають теорію конфліктів, або, як ще кажуть, конфліктологію,

не прийшли до спільної позиції з приводу того, корисні чи шкідливі конфлікти для суспільства. Тому багато хто вважає, що суспільство і окремі його складові частини розвиваються внаслідок еволюційних змін, і внаслідок цього передбачають, що соціальний конфлікт може носити тільки негативний, руйнівний характер. Але існує група вчених, прихильників діалектичного методу. Вони визнають конструктивний, корисний зміст всякого конфлікту, оскільки в результаті конфліктів з’являється нова якісна визначеність. [20, с. 121-123]

Уявимо, що в кожному конфлікті можливі як дезінтегративні, руйнівні, так і інтегративні, творчі моменти. Конфлікт здатний руйнувати соціальну спільність. Крім того, внутрішній конфлікт руйнує групову єдність.

Говорячи про позитивні сторони конфлікту, потрібно зазначити, що обмеженим, приватним наслідком конфлікту може з'явитися посилення групової взаємодії. Конфлікт може виявитися єдиним виходом із напруженої ситуації [21, с. 45-47].