12. Державна інноваційна політика та методи її реалізації.

Інноваційна політика держави є сукупністю форм, методів і напрямів дії держави на виробництво з метою випуску нових видів продукції і технології, а також розширення на цій основі ринків збуту вітчизняних товарів.

Основними методами реалізації інноваційної політики держави є:

1. Формування інституційних і нормативно-законодавчих умов для позитивних змін в інноваційній сфері. Масштаби упровадження прогресивних технологій і виробництв наукоємких видів продукції значною мірою визначаються інституційними перетвореннями, що забезпечують розвиток нових прогресивних форм інноваційної діяльності і бізнесу в цій області економіки. У законодавчому плані повинні передбачатися заходи по розробці правових актів.

2. Державна підтримка і стимулювання інвесторів, що вкладають засоби в наукоємке, високотехнологічне виробництво, а також організацій різних форм власності (в період освоєння інновацій) за рахунок упровадження певних податкових пільг, державних гарантій і кредитів.

3. Вдосконалення податкової системи з метою створення вигідних умов для ведення інноваційної діяльності всіма суб'єктами незалежно від форм власності і видів фінансування. У сучасних економічних умовах це, перш за все уточнення бази оподаткування і розробка механізмів стягнення податків, зміна амортизаційної політики з метою забезпечення можливості організаціям збільшувати амортизаційні фонди як джерело інвестицій в інновації.

4 Зовнішньоекономічна підтримка, що передбачає створення умов для формування спільних з іноземними партнерами організацій по випуску вітчизняної продукції і реалізації її на зовнішньому ринку, забезпечення реклами вітчизняних інновацій за рубежем, вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності, входження в міжнародні інформаційні системи для обміну інформацією за інноваційними проектами.

5. Забезпечення в зарубіжних кредитних лініях квот для розвитку інноваційної інфраструктури, закупівлі устаткування з метою реалізації високоефективних інноваційних проектів під гарантії держави, а також ліцензій на високоефективні технології і ноу-хау для освоєння виробництва новітньої продукції.

6. Консолідація зусиль органів державної влади і приватних інвесторів, направлених на організацію взаємодії з країнами-членами ЄС, СНД, іншими державами.

7. Розвиток лізингу наукоємкого унікального устаткування.

8. Участь інноваційно-активних організацій в міжнародних конкурсах.

9. Виділення прямих державних інвестицій для реалізації інноваційних програм і проектів, що мають загальнонаціональний характер, але не привабливих для приватних інвесторів.

13. Сутність і складові елементи інноваційної політики підприємства.

Інновація - основа економічного розвитку системи. Це положення справедливе для систем різних рівнів, до яких належить як суспільство в цілому, окремі держави й їхні провідні галузі, так і підприємства. Аби інновації були ефективними, вони мусять бути керованими, і саме вони є прерогативою інноваційної політики.

На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка відображає ставлення держави до інноваційної діяльності, визначає мету, напрями, форми діяльності органів державної влади в галузі науки, техніки й реалізації їхніх досягнень.

Підприємство формує власну інноваційну політику, орієнтуючись на державну інноваційну політику яка визначає пріоритетні напрямки розвитку НТП й забезпечує їх підтримку, власні інтереси й ресурсні можливості, потреби ринку.

Інноваційна політика підприємства передбачає об’єднання мети технічної політики та політики капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій та видів продукції, її розробка передбачає визначення мети і стратегій його розвитку на найближчу й подальшу перспективи, виходячи з оцінки потенційних можливостей підприємства й забезпеченості його відповідними ресурсами.

Таким чином, основними складовими інноваційної політики підприємства є цілі та стратегії його розвитку. Стратегічні інноваційні цілі, як правило, не мають кількісної характеристики. Вони формулюються у вигляді декларацій про інноваційні наміри, з яких формується підприємницька концепція підприємства, визначаються її базові й функціональні стратегії, що надають змогу її реалізувати, й розробляється формальна система забезпечення оперативних планів. Постановка й формулювання стратегічних цілей є вихідною базою для вибору й розробки стратегій, що забезпечують їх реалізацію.

Стратегія в загальному вигляді - це пошук найбільш результативних варіантів вводу в дію ресурсів (капіталу, робочої сили) відповідно до головних цілей підприємства й з урахуванням ситуації на ринку, як на даний момент, так і очікуваної. Стратегія передбачає розробку обґрунтованих дій і правил (програм, проектів) досягнення поставлених цілей, зважаючи на науково-технічний потенціал підприємства та його ринково-збутові можливості.