Висновки до другого розділу

В якості детермінант батьківського ставлення до дитини поряд з клініко - психологічними особливостями дитини, соціокультурними і сімейними традиціями, етіологічним чинником раннього контакту дитини з матір'ю, особливостями спілкування дорослих членів сім'ї більшість авторів також виділяють індивідуально-психологічні особливості особистості, риси та якості особистості батьків; мотиви, принципи, переконання; сфера діяльності, рід занять, соціальний статус батьків; фізичні, психологічні, статеві особливості дитини; особливості подружніх взаємин та багато інших. (Адлер А., Боулбі Д., Варга А.Я., Захаров А.И., Орвашел Г., Шефер І).

Це дає змогу характеризувати батьківське ставлення як складне психологічне утворення, яке підпадає під вплив багатьох факторів, що дають нам можливість висунути концептуальну гіпотезу про зв'язок гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини та, в свою чергу, сформулювати ряд емпіричних гіпотез:

1. існує зв'язок між маскулінними та фемінними рисами батьків та їх контролем за поведінкою дитини: «Чим вищі показники за шкалою маскулінності-фемінності, тим вищі показники за шкалою авторитарної гіперсоціалізації»;

2. існує зв'язок між чоловічими нормативними установками та встановленням дистанції між батьками та дитиною: «Чим вищі показники за шкалою чоловічих нормативних установок, тим вищі показники за шкалою симбіозу»;

3. існує зв’язок між гендерними стереотипами батьків та позитивним (прийняття) або негативним (відкидання) ставленням до дитини: «Чим вищі показники рівня гендерних стереотипів у респондентів, тим вище показники за шкалою прийняття-відкидання».

Для перевірки гіпотез дослідження нами були обрані та застосовані такі психодіагностичні засоби як методика діагностики батьківського ставлення (ОРО) А.Я. Варги, В.В. Століна, статево-рольовий опитувальник С. Бем BSRI (основний та модифікований варіант) та методика «Чоловічі нормативні установки» Р. Луйт (адаптована І.С. Кльоциною та Є.В. Іоффе в 2013 р.) та математичні методи обробки експериментальних даних – кореляційний аналіз за допомогою критерія Пірсона (для опрацювання отриманих даних, встановлення кількісних залежностей між явищами та процесами).

Розділ 3 емпіричне дослідження зв’язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини

3.1. Цілі, задачі та організація емпіричного дослідження

Проведений аналіз наукових робіт дозволив визначити мету експериментального дослідження, яка полягає у спробі теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити характер зв’язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини.

В якості детермінант батьківського ставлення до дитини поряд з клініко – психологічними особливостями дитини, соціокультурними і сімейними традиціями, особливостями спілкування дорослих членів родини були виділені наступні чинники батьківського ставлення до дитини, такі як індивідуально-психологічні особливості особистості, риси характеру, тип темпераменту, якості батьків; мотиви, принципи, переконання; сфера діяльності, рід занять, соціальний статус батьків; фізичні, психологічні, статеві особливості дитини; особливості подружніх взаємин та багато інших, серед яких також зазнаються і гендерні характеристики особистості, як один із факторів вибору батьками певного стилю ставлення до дитини. (Адлер А., Боулбі Д., Варга А.Я., Захаров А.И., Орвашел Г., Шефер І).

В якості об'єкта дослідження виступають гендерні характеристики особистості як комплексне утворення, а предметом дослідження є характер зв'язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини.

Концептуальною гіпотезою дослідження є припущення, про те що існує зв'язок між гендерними характеристиками батьків та їх ставленням до дитини. У відповідності до концептуальної гіпотези, висунуто низку емпіричних гіпотез:

4. існує зв'язок між маскулінними та фемінними рисами батьків та їх контролем за поведінкою дитини: «Чим вищі показники за шкалою маскулінності-фемінності, тим вищі показники за шкалою авторитарної гіперсоціалізації»;

5. існує зв'язок між чоловічими нормативними установками та встановленням дистанції між батьками та дитиною: «Чим вищі показники за шкалою чоловічих нормативних установок, тим вищі показники за шкалою симбіозу»;

6. існує зв’язок між гендерними стереотипами батьків та позитивним (прийняття) або негативним (відкидання) ставленням до дитини: «Чим вищі показники рівня гендерних стереотипів у респондентів, тим вище показники за шкалою прийняття-відкидання».

Відповідно до поставленої мети нами були розроблені наступні завдання емпіричного дослідження:

1. добір методик з метою перевірки гіпотез;

2. якісний і кількісний аналіз отриманих даних емпіричного дослідження;

3. обговорення отриманих результатів і формулювання висновків за підсумками дослідження;

4. визначення подальших перспектив розробки заявленої проблематики.

Загалом, до складу вибірки увійшло 80 осіб, з них 40 жінки – матері та 40 чоловіки – батьки, віком 25 – 35 років, що представляють собою повні родини, що мають одну дитину 4 – 5 років. Дослідження проведене на базі дошкільного навчального закладу № 14 «Струмочок» міста Новомосковська Дніпропетровської області. Кількість досліджуваних (вісімдесят осіб) обумовлюється обмеженням статистичного критерію для пошуку зв’язку між показниками групи.

За останні роки помітно збільшився суспільний інтерес до гендерної проблематики в цілому. Цікавою є проблема вивчення гендерних характеристик дітей дошкільного віку та чинники їх формування. Цей період є сенситивним для засвоєння моделей статево-рольової поведінки та формування гендерних уявлень, оскільки саме тепер інтенсивно формується гендерна самосвідомість, відбувається первинна, а також частково і вторинна ідентифікація.

Найважливішим механізмом, завдяки якому формуються гендерні характеристики особистості, є механізм ідентифікації. За його допомогою дитина ототожнює себе з відповідною своїй статі гендерною моделлю, яка є для неї взірцем статево-відповідної поведінки і завдяки якій формуються еталони чоловіка чи жінки, тобто гендерні уявлення (Л. Попова, Ю. Савченко, Н. Городнова, П. Горностай).

Гендерною моделлю виступають батьки, які відіграють провідну роль у розвитку особистості дитини, навчають дитину правил та норм поведінки, пред'являють вимоги, оцінюють вчинки [І. Кон, Н. Обозова]. “Сім’я є найпершим і найважливішим інститутом статевої соціалізації дитини. Роль батьків у формуванні статево-рольової ідентичності є визначальною, оскільки вони є основними та взаємодоповнюючими взірцями для наслідування” [Малкович, с. 291].

На ряду із індивідуально-психологічними особливостями батьків, їх вихованням, принципами та переконаннями, світоглядом, сферою діяльності, соціальним статусом, соціокультурними і сімейними традиціями, що склалися у родині, гендерна ідентичність, гендерні ролі, стереотипи та установки, як складові гендерних характеристик особистості, в свою чергу також орієнтують батьків на те, яким повинен бути хлопчик і якою повинна бути дівчинка.

Для емпіричного дослідження було обрано наступні психодіагностичні засоби:

1. Методика діагностики батьківського ставлення (ОРО) А.Я. Варги, В.В. Століна;

2. Статево-рольовий опитувальник С. Бем BSRI (основний та модифікований варіант);

3. Методика «Чоловічі нормативні установки» Р. Луйт (адаптована І.С. Кльоциною та Є.В. Іоффе, 2013 р.).

Методика діагностики батьківського ставлення (ОРО) А.Я. Варги, В.В. Століна. Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних почуттів і вчинків дорослих людей по відношенню до дітей. З психологічної точки зору батьківське ставлення – це педагогічна соціальна установка по відношенню до дітей, що включає в себе раціональний, емоційний і поведінковий компоненти. Всі вони в тій чи іншій мірі оцінюються за допомогою опитувальника, що становить основу даної методики.

61 питання опитувальника становить п'ять наступних шкал, що виражають собою ті чи інші аспекти батьківського ставлення:

• Прийняття – відкидання дитини. Ця шкала висловлює собою загальне емоційно позитивне (прийняття) або емоційно негативне (відкидання) ставлення до дитини.

• Кооперація. Ця шкала висловлює прагнення дорослих до співпраці з дитиною, прояв з їх боку щирої зацікавленості, інтересу та участі у справах дитини.

• Симбіоз. Питання цієї шкали орієнтовані на те, щоб з'ясувати, чи прагне дорослий до єднання з дитиною або, навпаки, намагається зберегти між дитиною і собою психологічну дистанцію. Це – своєрідна контактність дитини і дорослої людини.

• Контроль. Дана шкала характеризує те, як дорослі контролюють поведінку дитини, наскільки вони демократичні або авторитарні у відносинах з нею.

• Ставлення до невдач дитини. Ця, остання шкала показує, як дорослі ставляться до здібностей дитини, до її переваг і недоліків, успіхів і невдач.

За кожну відповідь типу «так» випробуваний одержує 1 бал, а за кожну відповідь типу «ні» - 0 балів. Високі бали свідчать про значну розвиненості зазначених вище видів батьківських відносин, а низькі бали - про те, що вони порівняно слабко розвинені.

Статево-рольовий опитувальник С. Бем (BSRI) (основний варіант). Методика була запропонована для діагностики психологічної статі і визначає ступінь андрогінності, маскулінності і фемінності особистості. Опитувальник містить 60 тверджень (якостей), на кожне з яких випробовуваний відповідає «так» чи «ні», оцінюючи тим самим наявність або відсутність у себе названих якостей, після чого дії психолога полягають у підрахунку балів, накопичених опитуваним, згідно зі стандартизованими шкалами «маскулінності» та «фемінінності» і визначенні на їх основі типу статевої ролі: маскулінної, фемінінної, андрогінної чи недиференційованої.

Людина, що набрала найбільшу кількість балів як за шкалою мужності, так і за шкалою жіночності, вважається андрогінною; той, хто набрав найвищий бал за шкалою жіночності, але низький за шкалою мужності, вважається жіночним; той же, чий бал за шкалою мужності набагато перевищує результати за шкалою жіночності, вважається мужнім. Терміном «недиференційований» в цьому опитувальнику позначаються ті, хто набрав однаково низькі бали як за шкалою мужності, так і за шкалою жіночності [С. Бем, с. 197-200].

Модифікований варіант статево-рольового опитувальника С. Бем (BSRI), адаптований І. С. Кльоциною, може бути використаний для вивчення схильності особистості стереотипам маскулінності-фемінності. Гендерні стереотипи, як і будь-які інші соціальні стереотипи, грають істотну роль в оцінці людиною навколишнього світу і себе зокрема. Опитувальник також містить 60 тверджень (якостей), на кожне з яких випробовуваний відповідає «так» чи «ні», однак оцінює тим самим наявність або відсутність у більшості жінок (чоловіків) названих якостей. Текст опитувальника залишається незмінним, змінюється тільки інструкція.

Робити висновок про схильність стереотипам можна, якщо у випробуваного в образі чоловіка домінують маскулінні якості, а фемінні характеристики представлені в незначній мірі (в образі жінки навпаки). Якщо в образах чоловіків і жінок приблизно рівною мірою представлені і маскулінні і фемінні характеристики, то можна говорити про те, що особистість не схильна стереотипам маскулінності-фемінності. Можливі варіанти, коли один з образів (чоловічий чи жіночий) виявиться стереотипним, а інший ні. Тоді можна припустити, що людина сприймає стереотипно тільки одну з груп (групу чоловіків або жінок). Для перевірки поставлених нами емпіричних гіпотез ми використовували як основний так і модифікований варіанти методики.

Статево-рольовий опитувальник С.Бем (BSRI 1974 р.) – це найбільш широко використовуваний інструмент для вимірювання того, як доросла людина оцінює себе з погляду гендеру.

Методика «Чоловічі нормативні установки» Р. Луйт (адаптована І.С. Кльоциною та Є.В. Іоффе, 2013 р.) призначена для психологічної діагностики суб'єктивного поняття "мужності", що спирається на загальноприйняті соціальні уявлення про певне явище. Поняття "маскулінність" розглядається як:

• сукупність соціальних уявлень і установок (розповсюджених у суспільній свідомості) з приводу якостей особистості, приписуваних чоловікам;      

• система приписів, що мають на увазі не середньостатистичного, а ідеального, "справжнього" чоловіка, нормативний еталон;      

• сукупність психологічних рис і особливостей поведінки, об'єктивно притаманних чоловікам на відміну від жінок.       

Опитувальник включає п'ять шкал: «жорсткість, твердість», «опора на власні сили», «орієнтація на здобутки та високий статус», «гомофобія» і «прийняття безособової сексуальності». Респондент повинен оцінити свою згоду з твердженнями за п'ятипозиційною шкалою («абсолютно не згоден», «не згоден», «важко сказати», «згоден», «цілком згоден»), що дозволяє виявляти вираженість установки і порівнювати установки різних людей за ступенем їх інтенсивності як показник наявності або відсутності прихильності нормам традиційної маскулінної ідеології. Всі разом шкали утворюють «Тотальну шкалу традиційної ідеології маскулінності», що відображає ступінь «нормативності» установок респондентів по відношенню до поведінки чоловіків (тобто інтегральний показник за шкалою в цілому).

Важливо зазначити, що певні теоретичні положення, що лежать в основі даної методики, відображають один з найбільш негативних гендерно-рольових стереотипів про те, що проявляти емоційність, ніжність і турботу природно тільки для жінок. Дослідження показали, що реалізація нормативного ідеалу маскулінності породжує численні негативні якості (агресивність, емоційну скутість, відсутність здатності до співпереживання та ін.). З'ясувалося, що чоловіки переживають стрес не тільки тоді, коли вважають себе нездатними здійснити вимоги своєї чоловічої ролі (наприклад, зробити успішну кар'єру), але і коли ситуація вимагає від них «нечоловічої» поведінки (наприклад, необхідність доглядати за маленькою дитиною). Саме тому дана методика привернула увагу в контексті нашого емпіричного дослідження, так як ми вивчаємо установки чоловіків на батьківство та вибір ними певного стилю батьківського ставлення до дитини.