Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори холод 1-84.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.07 Mб
Скачать

80. Вкажіть на особливості дисидентського руху в Закавказзі та Середній Азії.

Були окремі люди-дисиденти, але організованого руху як такого не було. Основна причина: відставання від європейських республік. Була представлена націоналістична течія.

На більшому рівні було диссиденство Грузії і Вірменії. У 1976 році в Грузії було створено «Гельсінкську групу». У 1989 році група була перейменована в «Гельсінська Спілка», в який входили: Звіад Гамсахурдіа, Мераб Костава, Віктор Рцхіладзе, Бего Бежуашвілі та інші. У 1976 році «Гельсінкська група» Грузії випустила перший номер журналу «Сакартвелос Моамбе» під редакцією Звіада Гамсахурдіа. Надалі група випустила рукописні журнали «Золоте руно», «Богословський збірник» та ін. Статті грузинських дисидентів друкувалися в російських дисидентських виданнях і в зарубіжній пресі. У зазначених виданнях «Гельсінкська група» викривала антинаціональні дії радянського керівництва, захищала інтереси грузинського народу, його мову, культурні пам'ятки, а також права біженців та політв'язнів. Діяльність Гельсінкської групи викликала різку критику з боку уряду. У 1978 році Звіад Гамсахурдіа і Мераб Костава були заарештовані і віддані суду. Грузинська Гельсінкська група була першою легальною опозиційною організацією в Грузії. Незважаючи на те, що вона була нечисленною, її діяльність мала значний вплив на суспільне життя Грузії. Дисидентський рух особливо впливав на свідомість і національно-політичні погляди грузинської інтелігенції та студентської молоді.

Подібна ситуація була й в Вірменії. В національному русі Грузії домінували мовні і культурні питання, головним акцентом у вірменському національному русі було територіальне питання і ідея об'єднання всіх вірмен в національній державі. Збереження ісламського способу життя і етнокультурний і соціокультурний конфлікт місцевого населення з культурою радянського зразка і комуністичним режимом були важливими складовими в національних рухах республік Середньої Азії, Казахстану та Азербайджану. Ці національні рухи відрізнялися відсутністю організаційних форм і низьким участю в них національної інтелігенції. Боротьба за повернення колишніх політичних, правових, культурних прав; повернення на батьківщину чи не всієї нації, також легальний і мирний по суті характер боротьби мали місце в національних рухах депортованих народів(інгуші). Стимулюючий вплив на них надавало уявлення ряду репресованих народів автономії, що символізувало реальність досягнення мети. Національні рухи Середньої Азії і Казахстану знаходилися на нижчій стадії розвитку, відрізняючись своєю політичною незрілістю, відсутністю організаційних форм і низьким участю в них національної інтелігенції. Під впливом посилення репресивної політики держави в 70-і роки, практично всі національні рухи помітно радикалізувалися (наприклад, вірменський національний рух) у порівнянні з 50-першої половиною 60-х років. Хоча при цьому переважання в загальній масі легальних конституційних форм боротьби над нелегальними і екстремістськими в цілому збереглося.

Вперше про існування національного питання заговорили після подій в Алма-Аті (Казахстан) у грудні 1987 р., ноли на вулиці міста з масовими акціями протесту вийшла казахська молодь. Вона протестувала проти призначення росіянина керівником республіки. Виступ було придушено силою. Наступного року заявила про себе ще одна національна проблема. 20 лютого обласна рада Нагорного Карабаху (автономна область у складі Азербайджану, на 98% заселена вірменами) звернулась з проханням передати її до складу Вірменії. Це рішення було підтримане масовими мітингами і страйками населення НКАО. У відповідь азербайджанці вчинили погроми вірменського населення на території Азербайджану, центром погромів стало місто Сумгаїт. За наказом Горбачова до міста було введено війська. Життя вимагало негайної зміни національної політики на загальнодержавному рівні, але центр не поспішав робити цього. У квітні 1989 р в Тбілісі силами армії було жорстоко розігнано демонстрацію національно-демократичних сил, пролилась кров.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]