50. Вкажіть на основні протиріччя між партіями кадетів та октябристів в умовах революції 1905-1907 рр.

Конституційно-Демократична Партія — російська ліберальна партія, з квітня 1906:  — Партія народної свободи. Кадетів ще шанобливо називали «професорської партією», маючи на увазі високий освітній і культурний рівень рядових членів і сузір'я імен в керівництві партії. Конституційні демократи запропонували Росії перевірені конституційні рішення і ліберальні цінності, давно прижились в парламентських державах. Однак ці цінності та ідеали виявилися незатребуваними, що стало трагедією російського лібералізму.

Установчий з'їзд партії відбувся в жовтні 1905 у Москві. Ядро партії складали члени «Союзу Визволення» та «Союзу Земців-Конституціоналістів», нелегальних ліберальних організацій, що існували протягом 1903 — 1905. Остаточно партія конституювалася на другому з'їзді у січні 1906, що проходив у Петербурзі. Були внесені поправки до програми партії та обраний її Центральний Комітет. Друковані органи партії — газета «Речь» (1906 — 1918) і журнал «Вестник Партии Народной Свободи» (1906 — 1908; 1917). Головну роль у керівництві партії відігравали Павло Миколайович Мілюков, В. Маклаков, А. Шингарьов, П. Струве, Й. Гессен, В. Набоков, кн. Д. Шаховской, кн. Павло і Петро Долгорукови, І. Петрункевич та ін.

Головні пункти програми. У політичній частині програма кадетів виступала за перетворення Росії в конституційну і парламентарну монархію зкабінетом міністрів, відповідальним перед двопалатним парламентом, що вибирався на основі всезагальноговиборчого права. Програма партії включала вимоги свободи слова, совісті, зібрань, недоторканості особи та життя тощо У національному питанні кадети визнавали право на розвиток національної культури неросійських народів, але були проти перебудови Росії на засадах автономії чи федерації (автономні права в межах імперії визнавалися лише за Польщею і Фінляндією). На початку 1914 лідер кадетів П. Мілюков виступив на засіданнях Думи проти заборони святкування 100-річчя з дня народження Т. Шевченка. Третина програми партії (19 параграфів із 57) була присвячена соціальній політиці. Її аграрна частина передбачала наділення землею безземельних і малоземельнихселян за рахунок державних, удільних, кабінетських та монастирських земель, а також часткового відчуженняприватновласницьких угідь за умови компенсації їх власникам державою за справедливою, а не ринковою вартістю. У робітничому питанні програма вимагала поширення законодавства на всі види найманої праці, поступового введення 8-годинного робочого дня, права робітників на страйки і утворення організацій, обов'язкового державногострахування тощо. Кадети виступали прихильниками мирного, конституційного розвитку Росії, відмовляючись відрадикальних методів боротьби з урядом.

У 1906 партія налічувала 70-100 тис. членів. У І Державній Думі кадети здобули 179 із 478 депутатських місць і стали керівним центром Думи. Її головою було обрано кадета С. Муромцева. У II Державній Думі партія кадетів одержала 98 із 518 місць, зберігаючи роль «центру». Головою Думи став Ф. Головін. Маючи 54 депутатські мандати у III Державній Думі, кадети перебували в опозиції до уряду. В IV Державній Думі партія була представлена 58 депутатами (всього обрано 438), але значно активізувала свою парламентську діяльність і винесла на розгляд Думи ряд важливих законопроектів — про свободу совісті й преси, недоторканість особи, загальне виборче право та ін. членів.

Союз 17 октября (Спілка 17 жовтня; неофіційно Октябристи) — Разом з торгово-промисловою партією, партією правового порядку та іншими займала конституційно-монархічні позиції.

Октябристи — політична партія в Росії, що представляла праве крило російського лібералізму. Становлення партії відбулося протягом листопада-грудня 1905. Її засновниками і лідерами були О. Гучков, Д. Шипов, П. Гейден, М. Родзянко, М. Стахович, М. Хом'яков та ін. діячі, які представляли вищі прошарки інтелігенції та чиновництва, поміщиків, торгово-промислові кола. Друковані органи партії — газети «Слово» (1905–1906) і «Голос Москви» (1906–1916). В програмі, прийнятій І з'їздом (лютий 1906), були чітко сформульовані ідеї єдності і неподільності Росії, збереження «за її державним устроєм унітарного характеру, що складався історично». Октябристи виступали законституційну монархію з двопалатним представницьким органом, обраним на основі всезагального виборчого права, за надання політичних прав та свобод в рамках Маніфесту 17 жовтня 1905.

В І і II Державних думах діяльність октябристів не була помітною (16 депутатських місць в І і 54 — в II Думі). Зміна виборчого закону 3 червня 1907 дала октябристам значне збільшення депутатських місць в III Державній думі — до 154, Головою думи був обраний М. Хом'яков.