Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори холод 1-84.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.07 Mб
Скачать

37. Розкрийте програмні вимоги та основні етапи діяльності партії есерів.

Партія соціалістів-революціонерів (есери) була утворена в 1901 р. ( і діяла до 1923р.) на базі саратовського гуртка, який виник у 1894 р. і був тісно пов'язаний із діяльнстю групи народовців «Летучий лист». Партія есерів входила до ІІ Інтернаціоналу.

Проект партії було опубліковано в травні 1904 р. в №46 «Революційної Росії». Проект із незначними змінами було затверджено у якості програми партії на її першому з`їзді на початку 1906р. Основним автором програми був теоретик партії Віктор Чернов.

Основні вимоги:

  • ліквідація самодержавства;

  • демократична республіка;

  • права і свободи;

  • 8-год. робочий день;

  • соціалізація землі.

Використовувала різні методи боротьби – від легальних до збройного повстання, в тактиці значне місце відводила терору.

Лідери есерів: В.М. Чернов, А.Р. Гоц, Н.Д. Авксентьєв та ін. Друковані органи – журнал «Вісник революції», газета «Революційна Росія», «Стяг праці».

Вищий орган – З`їзд партії есерів, Виконавчий орган – ЦК партії есерів і Рада партії есерів.

У період революції 1905-1907 рр. есери брали участь у ряді збройних повстань. У 1906р. від партії відокремились максималісти; партія переживала ідейну та організаційну кризу.

4 .02.1905р. терорист Іван Каляєв взірвав карету з великим князем Сергієм Олександровичем, дядьком імператора.

Маніфест 17.10.1905р. розколов партію на 2 табори. Більшість (Азеф) висловлювались за припинення терору і розпуск бойової організації. Меншість (Савінков) – за посилення терору, щоб добити царизм.

Есери активно брали участь у підготовці і проведенні революційних виступів у місті і селі, в армії і на флоті (московське грудневе збройне повстання, виступи в Кронштадті і Свеаборзі влітку 1906р.).

Цитаделлю есерівського впливу серед робітників була московська текстильна фабрика – Прохорівська мануфактура.

Під час Першої світової війни в партії співіснували центристська і інтернаціоналістська течії (остання потім перетворилася в радикальну партію лівих есерів, керівником яких була Марія Спиридонова, пізніше долучилися до більшовиків).

Партія есерів активно брала участь у політичному житті після Лютневої революції 1917 р. блокувалася із меншовиками-оборонцями і стала найбільшою партією цього періоду. Есери увійшли до коаліційного Тимчасового уряду, членами партії есерів були: Олександр Керенський (міністр юстиції ТУ, військовий міністр, пізніше – премєр-міністр); Віктор Чернов – міністр землеробства; Микола Авксент`єв – міністр ВС, голова Передпарламенту.

Після Жовтневої революції брали участь в антибільшовистських виступах. Фракція есерів пішла з ІІ з`їзду Ради робітничих і солдатських депутатів, заявивши, що захоплення влади більшовиками є злочином перед батьківщиною і революцією. Для координації дій антибільшовистських демократичних сил було стоврено Комітет порятунку Батькіщини і революції на чолі з Абрамом Гоцем. Але, ліві есери підтримали більшовиків і увійшли до складу Раднаркому.

У 1922 р. було заарештовано 47 керівників партії. У червні відбувся судовий процес, на якому 14 підсудних було засуджено до смертної кари (виконання вироку було відкладено). Більшість есерів було репресовано та знищено.

Початок есерівської еміграції поклав відїзд Русанова і Сухомлина в березні-квітні 1918 р. у Стокгольм, де вони заснували Закородонну Делегацію ПСР. Не дивлячись на те, що керівництво ПСР вкрай негативно ставилось до існування значної есерівської еміграції, за кордоном опинилося досить багато діячів ПСР, у т.ч., В.М. Чернов, Авксент`єв, Брешко-Брешковська, М.Вишняк, Лазарев та ін.

Центрами есерівської еміграції стали Париж, Берлін і Прага.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]