‘Охарактеризуйте предмет, основні завдання курсу.

Вивчення „Історії соціальних і демократичних рухів у Східній Європі” введено в програму історичного факультету після розпаду Радянського Союзу в середині 90-х років минулого століття, коли посилилась увага до соціально-економічних проблем порівняно недалекого історичного минулого.

Предметом вивчення даного курсу служать: соціально-історичні процеси та події в яких виявляється соціальний протест народних мас, духовний світ народних мас, При цьому особливо важливо звернути увагу на зсуви у суспільній свідомості пригноблених мас, які є головним суб’єктом соціальних рухів, котрі приймали інколи різні, в тім числі утопічні і релігійні форми.

До основної мети курсу відноситься також вивчення і розкриття взаємної залежності, впливу (прямого і зворотного* зв’язку між соціальними діями експлуатованих і експлуататорів і усвідомлення цих дій, не дивлячись на те, які б не були їх конкретні прояви і глибина на кожному відрізку історії, які б не були круті шляхи їх з’ясування, з однієї сторони самими учасниками соціальних битв, а з іншої – представниками і ідеологами інших (в тім числі і правлячих суспільних класів і груп.

В даному курсі особливу увагу звертатимемо на форми соціальних рухів (діяльність окремих осіб по обмеженню самодержавної влади, бунти страйки, повстання, революції*, їх соціально-економічні, політичні і ідеологічні аспекти.

Зрозуміло, що найвищим проявом соціального руху є соціальна революція, яка проводить корінні якісні зміни у всіх сферах суспільного життя, забезпечує прогресивний розвиток.

Серед всіх питань соціальної революції головним є питання про владу. Чому? Становище класів і соціальних груп залежить від їх відношення до засобів виробництва. Пануючі класи намагаються зберегти існуючу форму власності і своє місце в суспільстві. В ході боротьби кожний клас використовує могутні сили і засоби для отримання перемоги.

Могутнім  засобом в руках панівних класів є держава з усіма її органами насилля (поліція, армія) і засобами ідеологічного впливу (преса, радіо, телебачення та Інтернет).

За своїм типом соціальні революції поділяються на рабовласницькі, феодальні, буржуазні, соціалістичні.

Визначають ще і форму революції – це сукупність засобів, способів, методів, прийомів боротьби, здійснення політичного перевороту, технічних, економічних, культурних перетворень, переконання і примус. Аналіз форм революції показує як проходила революція, як здійснювались перетворення, вирішувались завдання революції.

В курсі історії соціально-демократичних рухів вивчатимемо не тільки політичні і громадські організації але і надпартійні утворення. Зокрема масонство.

Революції одного і того ж типу може здійснюватися в різних формах. Революція може поєднуватися з повстанням , початися з повстання (соціалістична революція в Росії, Куба). Але повстання не вирішує соціальних і економічних завдань революції.

Революція може на одному із своїх етапів вилитись у громадянську війну, якщо скинені нею пануючі класи виявляють організований опір (Росія).

Єдність змісту і форми визначає різновидність розвитку характерів  революції одного типу. Так серед всіх революцій буржуазного типу за характером розрізняють буржуазні, буржуазно-демократичні, антифашистські, народно-демократичні, антиімперіалістичні, національно-демократичні.

ХХ соліття справедливо називають віком демократичних рухів .в боротьбу за мир, демократію, соціальний прогрес включаються все більш широкі верстви населення. ця тенденція знаходить чіткий прояв в активізації демократичних рухів, які перетворилися у важливий фактор суспільно-політичного життя багатьох сучасних держав.

В їх структурі слід виділити такі форми соціальної активності: громадські ініціативи, рух за альтернативний образ життя, екологічний рух, жіночий рух, пацифістський рух тощо. Показово, що більшість сьогоднішніх масових демократичних рухів появилася на суспільно-політичній арені ще в кінці 60-х – поч.70-х років ХХ століття.

На рубежі 50-60-х років виникає дисидентський рух спрямований проти засилля бюрократії, за дотримання конституційних норм, за демократію, за права людини. У цьому русі брали участь представники інтелігенції, які добре розуміли суть того що відбувалося і своїми діями намагались привести суспільне життя у відповідність з конституційними нормами.

Таким чином, даним курсом передбачається ознайомлення студентів з комплексом соціальних і демократичних рухів у східній Європі, причинами їх виникнення, діяльності і наслідків.

1. Розкрийте зміст революційної та антиреволюційної суті лібералізму…(??)

Ми обов’язково розглянемо поряд із революційною стороною соціального руху і еволюційну його сторону, яка представлена у всьому світі ліберальним рухом, який проявився перш за все в лібералізмі (від лат. Лібералус – вільний*. У вузькому змісті цього слова – ідеологія і політика ліберальних партій, що орієнтуються на створення механізмів ринкового господарства і вільної конкуренції за умов мінімально регулюючої ролі держави, помірного соціального реформізму, що забезпечують міжнародну безпеку і розвиток інтеграційних процесів.

В широкому розумінні лібералізм – це інтелектуальна і моральна установка на таку організацію суспільного життя, яка побудована на визнанні політичних і економічних прав індивіда в межах дії законів, що розуміються як узагальнення природних потреб нормальних цивілізованих людей. Лібералізм втілився в структурних характеристиках і принципах функціонування найважливіших політичних інститутів і отримав специфічний прояв в основних ідейно-політичних течіях сучасного Заходу – від консерватизму до соціал-демократії. Та й у Східній Європі дореволюційній і пострадянській ліберальні ідеї, ліберальний рух мав і має місце у суспільному житті країн, що стали на шлях будівництва громадянського суспільства.

2. Кажіть на особливості ліберальної програми та ідей економічного лібералізму у планах Катерини іі.

Плани реформ Катерини ІІ, навпаки, ґрунтуються на принципах західноєвропейського лібералізму і перш за все на ідеях Монтескє. Будучи обізнаною людиною вона прагнула:

- дати законне обґрунтування релігійної терпимості;

- зробити кримінальне право більш гуманним;

- відкрити шляхи для приватної ініціативи в економічному житті;

- зміцнити шляхом законів особисту свободу дворян;

- розширити право власності дворян і міст, і захистити їх від можливості порушення з боку держави.

Крім того, вона ставила собі за мету:

- полегшити становище селянства;

- посилити роль органів самоуправління окремих станів при влаштуванні і розвитку всієї адміністративної системи.

- а також повністю провести в життя принцип розподілу влади при устрої місцевого управління чи самоврядування.

Власне це і була широка ліберальна програма, котра викладена була в першу чергу в Наказі, складеному імператрицею до початку 1767 р. для скликаної нею Законодавчої комісії. Крім того, ліберальна програма знайшла відображення в цілому ряді інших документів, котрі були складені нею самою або за її бажанням.

Управляли в цих общинах вибрані старости, соцькі і т.п., яких вибирала сама община. Виборні були відповідальні за те, щоб община вчасно і повністю все сплачувала і здавала. Більше того, Указ Катерини від 19 травня 1769 р. говорив про те, що „на випадок несплати селянами в річний термі подушного податку, забирати в міста старост і виборних, тримати під караулом, використовувати їх на тяжких міських роботах без виплати зароблених грошей до тих пір, поки весь податок не буде заплачений”.

Не дивлячись на ліберальний характер Катерини ІІ цього часу, реформи її відносно державних селян носять не ліберальний характер. Вони засновані на посилці – самій по собі вірній – що згідно тодішньому праву земля належить не общині селян, а державі і тому виходять переважно із міркувань економічної користі держави.