МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

Медичний факультет

Кафедра фармацевтичних дисциплін

Тема науково-практичної роботи

« Особливості клінічної фармації в хірургії та анестезіології »

Науково-практична робота

з клінічної фармації

Виконавець:

провізор-інтерн

Глагола Ірина Михайлівна

Керівник:

асист. Стан І.Ю.

Ужгород – 2015

Неінгаляційний наркоз і його види.

Неінгаляційний наркоз залежно від шляхів введення може бути внутрішньовенним, внутрішньом’язовим, підшкірним, внутрішньокістковим, прямокишковим та ін.

Внутрішньовенний наркоз

Внутрішньовенний наркоз використовують головним чином як вступний і базис-наркоз. Для цього використовують тіопентал натрію (натрієва сіль 5 (1-метилбутил)-5-етил-2-тіобарбітурової кислоти) 2-2,5 % розчин. Його вводять повільно, протягом декількох хвилин, при швидкому введенні може настати колапс. Максимальна доза 1000 мг. Наркоз настає через 2-3 хв без стадії збудження. Зникає больова чутливість, хворий непритомніє. Виникає перший рівень ІІІ стадії наркозу. Для підтримання наркозу хворому періодично вводять 10-15 мл того ж розчину. Пробудження настає через 10-15 хв після припинення введеннягексеналу. Антагоністом тіопенталу натрію при передозуванні є бемегрид. Тіопентал натрію протипоказаний при захворюваннях нирок, печінки, серцево-судинної системи. Він може викликати алергічні реакції (висипку, задишку, тахікардію, ларингоспазм), а тому його не рекомендують використовувати у хворих з алергічними станами. Під час операції можливе западання язика й асфіксія.

Для знеболювання при виконанні невеликих оперативних втручань використовують оксибутират натрію, пропофол (діпріван). Ці препарати мають виражену седативну, своєрідну наркотичну і слабку аналгетичну дію. В основному їх використовують для вступного та комбінованого наркозів. Після внутрішньовенного введення оксибутирату натрію в дозі 75-150 мг/кг сон настає через 5-10 хв і триває 30-40 хв, після введення пропофолу в дозі 2-2,5 мг/кг стадія аналгезії виникає через 20-30 с від початку його введення.

Добрим анестезуючим засобом, для внутрішньовенної анестезії  є кетамін (каліпсо, кеталар, кетанест). Цей препарат випускають у вигляді  1 % розчину у флаконах по 20 мл і 5 % − 10 мл. Його використовують при короткочасних невеликих операціях і в комбінації з інтубаційним наркозом. Кетамін створює виражену аналгезію і мінімально впливає на функції головних структур мозку.

Останнім часом препаратом вибору для внутрішньовенної анестезії вважають рекофол (пропофол) – 10 мг/мл. Його дія розпочинається через 30-60 сек. Звичайна доза для введення в анестезію становить 1,5-2,5 мг/кг. Рекофол використовують для введення в загальну анестезію і її підтримування; для седації при проведенні інтенсивної терапії; при здійсненні хірургічних і діагностичних процедур під реґіонарною або місцевою анестезією. Препарат практично не має побічної дії.

Нейролептаналгезія і атаралгезія

Нейролептаналгезія – це своєрідний стан, при якому виникає аналгезія, відчуття байдужості та сонливість. Для цього застосовують наркотичний анальгетик – фентаніл (1 мл – 0,05 мг) і нейролептик – дроперидол (1 мл – 2,5 мг) або суміш фентанілу та дроперидолу під назвою "Таламонал". Використовують два варіанти: нейролептаналгезія зі збереженим диханням і нейролептаналгезія в поєднанні з інтубацією трахеї,  релаксацією та ШВЛ.

Атаралгезія. Поєднання транквілізатора діазепаму або його аналогів з наркотичними анальгетиками – фентанілом або пентазацином, дипідолором та ін.отримало назву атаралгезії. За механізмом дії цей метод знеболювання подібний до нейролептаналгезії.