2. Специфічні принципи навчання рвд.

Крім загальнодидактичних принципів, які прийнято використовувати в роботі з дітьми, які мають нормальний психофізичний розвиток, і з розумово відсталими школярами використовуються ще такі принципи, як принцип практичної спрямованості навчання і принцип корекції. При цьому позитивні результати у роботі з ними залежать від цілого ряду додаткових фактів.

Головний принцип, який використовується під час організації роботи з ними, – практична спрямованість всього навчально-виховного процесу. Зміст навчально-виховної роботи має сприяти виявленню позитивних можливостей цих дітей для їхньої підготовки до посильних видів праці. Тому вся корекційно-виховна робота з ними повинна включати в себе такі заняття, як самообслуговування, соціально-побутове орієнтування, предметно-практична діяльність і ручна праця у молодших вікових групах, господарсько-побутова і продуктивна праця – в старших.

Така організація навчального і корекційно-виховного процесу в спеціальних закладах дозволяє ввести у роботу з дітьми з розумовою відсталістю два особливі принципи – принцип розширення соціальних зв’язків і комплексності навчання.

Одним з важливих принципів, які використовуються в спеціальному закладі для дітей з інтелектуальними порушеннями, є принцип розширення соціальних зв’язків. Відомо, що ці діти відчувають значні труднощі в процесі пристосування до оточуючого середовища, при засвоєнні загальноприйнятих норм і правил поведінки, при оволодінні навичками спілкування. Тому розширенню соціальних зв’язків повинна сприяти вся корекційно-виховна робота з ними. Безпосередня реалізація такого принципу знаходить своє відображення в такому важливому розділі програми, як „Соціально-побутове орієнтування”, яке було вперше розроблене і введене в практику навчання цих дітей у 1976 році. Ще Л. С. Виготський у своїх працях вказував: „Соціальне виховання глибоко відсталої дитини є єдиним безпосередньо науковим шляхом її виховання”. В наступному ці заняття почали вводитись у практику роботи спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих та інших типів спеціальних шкіл для дітей з особливими потребами. Уроки соціально-побутового орієнтування повинні організовуватись у вигляді класних занять і екскурсій.

На уроках завдяки широкому використанню емоційно-збагачених ситуацій діти отримують необхідні побутові навички, оволодівають загальноприйнятими нормами і правилами соціальної поведінки. Для цього можна також використовувати різні сюжетно-рольові ігри. Формуючи у дітей адекватну поведінку, потрібно враховувати, що вони мають різний тип розвитку емоційно-вольових якостей (емоційно-лабільні, пасивно-індиферентні, агресивно-збудливі). Враховувати це потрібно тому, що при організації будь-якого навчально-виховного і корекційного процесу з ними ми повинні опиратись на збережені або менш ушкоджені психічні ланки та процеси. У дітей з помірною та тяжкою розумовою відсталістю більш збереженою порівняно з пізнавальною є емоційно-вольова сфера. При організації такої роботи педагог не повинен використовувати тривалі розповіді, бесіди, повчання. Потрібно більше опиратися на таку притаманну їм рису, як здатність до наслідування: показувати, як чинити в тих чи інших ситуаціях, як виконувати необхідні дії, дотримуватись правил. Причому показувати це постійно і по можливості в різних ситуаціях для того, щоб не сформувати в дітей стійкого стереотипу: вітатися потрібно лише в класі, в шкільному коридорі, з вчителем, директором, а в інших місцях або з іншими людьми цього робити не потрібно. І лише шляхом використання неодноразових вправ, тренувань, повторень систематично поставленими перед школярами вимогами можна добитись вироблення тих позитивних звичок, які дозволять їм пристосуватись до життя в оточуючому середовищі.

У процесі проведення екскурсій дітей знайомлять з правилами поведінки у транспорті, з роботою магазинів, служби побуту тощо. Вони вчаться платити за дрібні покупки, користуватись діалогічним мовленням, використовувати такі слова мовленнєвого етикету, як „дякую”, „прошу”, „вибачте”, „будь-ласка” тощо. З допомогою педагога вони читають об’яви, вивіски та інші знаки інформації. Потрібно зазначити, що розпізнавання вербальних сигналів не обов'язково передбачає вміння їх читати, оскільки вони часто їх не читають, а впізнають як один цілісний сигнал, який пов'язаний з тим або іншим підкріпленням.

Наступний принцип, спеціально впроваджений в спеціальному закладі для дітей з розумовою відсталістю, – принцип організації комплексного навчання. Комплексна побудова навчання цих вихованців визначається необхідністю ширше вивчати з ними предмети і явища оточуючої дійсності, використовувати для цього різні аналізаторні системи, включаючи їх у якомога різноманітніше коло різних видів діяльності. Ця необхідність викликається обмеженістю їхнього особистого досвіду, недосконалістю, неадекватністю, обмеженістю їхнього сприймання, невмінням встановлювати відповідні зв’язки між предметами і явищами.

Таке навчання передбачає одночасне вивчення тих самих тем на різних заняттях з допомогою використання різноманітних засобів і методів. Наприклад, на предметних заняттях і екскурсіях діти знайомляться з певним явищем навколишньої дійсності, на цьому ж матеріалі проводиться розвиток усного мовлення і його ж беруть за основу на заняттях ручної праці і малювання.

Принцип комплексності навчання передбачає, що на різних заняттях відбувається не лише одночасна робота над тією чи іншою темою, але проходить тренування в різних видах діяльності, якими повинні оволодіти ці діти. Вправи з розвитку загальної моторики проводяться на заняттях фізичної культури, предметно-практичної діяльності, малювання, письма. Вимоги до організації рухів на цих заняттях мають бути однаковими. Вправи на розвиток зорового та слухового сприймання готують вихованців до навчання читання, письма і повинні чітко узгоджуватись з пропедевтикою читання. Міжпредметні зв’язки при організації таким чином навчально-виховного процесу виступають на перший план.

Отже, реалізація основних принципів під час навчання дітей з розумовою відсталістю дозволяє певною мірою розвинути їхню пізнавальну діяльність, прищепити їм навички трудової діяльності, деякою мірою соціально адаптувати.

Класифікація методів, що застосовуються при вивченні курсу СПО.

Найбільш прийнятною класифікацією методів навчання соціально-побутової діяльності є класифікація за джерелом знань учнів, яка відповідає групам методів:

• словесні;

• наочні;

• трактичні.

Цей поділ є умовним, оскільки в процесі навчання вони не використовуються окремо. Так усний виклад, як правило супроводжується демонстрацією різних зразків, виконанням вправ. Наочні методи навчання неможливо використовувати без пояснення, бесіди, спостережень.

Тому ефективність навчання і корекційної роботи з розумово відсталими учнями залежить від органічного сполучення всіх трьох методів.

В процесі роботи вчитель повинен використовувати ті методи, які найбільшим чином сприяють розвитку і корекції пізнавальних здібностей дітей, їх фізичному розвитку.

Словесні методи навчання.

До словесних методів навчання відносяться: розповідь, бесіда, пояснення. На уроках СПО, як правило, застосовуються бесіди і пояснення.

Одним з основних методів навчання СПО є бесіда.

Бесіда на уроках СПО використовується з метою активізувати досвід дітей, набутий раніше. Бесіда триває 5-7 хвилин. Але не залежно від тривалості, бесіда не повинна бути єдиним методом на уроці.

Бесіда застосовується в процесі пояснення нового матеріалу, поглиблення та систематизації знань учнів, бесіда може супроводжувати екскурсію.

За допомогою бесіда учитель:

• встановлює зв'язок між новим матеріалом і вченням на попередніх уроках.

• проводить з метою повторення навчального матеріалу,

• з'ясування отриманих учнями знань.

• при вивченні нового матеріалу, то в процесі бесіди учитель з'ясовує, що учні знають про досліджуваний матеріал.

• допомагає узагальнити знання розумово відсталих дітей,

• доповнити новими відомостями,

• узагальнити і систематизувати досліджуваний матеріал.

• використовується в процесі сюжетів-рольових ігор,

• при виконанні вправ, практичної роботи, записах в зошитах певних правил, замальовок і ін.

Позитивною стороною бесіди є те, що використання даного методу активізує увагу та участь більшості учнів. При цьому вчитель не тільки з'ясовує, що знають учні з досліджуваної теми, а й отримує можливість систематизувати знання учнів по заданому питанню.

Підбираючи матеріал до уроку, учитель визначає місце і обсяг відомостей, які будуть повідомлені на занятті, орієнтується на вимоги до знань, вмінням учнів за відповідним розділом програми При цьому він враховує, що з року в рік складність матеріалу зростає. Це, в свою чергу, визначає вибір методів, прийомів і засобів у навчанні.

Пояснення - як метод використовується майже на кожному етапі уроку. Наприклад, учитель пояснює як організувати робоче місце, пристрій побутових приладів, правило користування ножем, виделкою, серветкою, спеціальну термінологію, робочу позу, правила ТБ.

На уроках СПО пояснення можна називати інструктажем.

Інструктаж проводитися з метою:

• пояснення і показу трудових дій, направлених на формування уявлень про безпечні і раціональних прийомах роботи,

• на корекцію практичної діяльності розумово відсталих учнів.

Залежно від індивідуальних особливостей учнів, складності завдання, року і класу навчання, інструктаж можна викладати повністю або частинами, поступово, по ходу виконання роботи.

Інструктаж включає питання, з якими вчитель звертається до учнів з метою активізувати їх розумову діяльність. Питання можна задавати в ході аналізу об'єкта, виконання доцільних прийомів роботи, вибору матеріалів, інструментів. Наприклад, в ході ремонту одягу, інструктаж використовується при поясненні і показі способу виконання ручних швів, при ознайомленні учнів з правилами ТБ роботи з голкою, ножицями.

В окремих випадках інструктаж можна зводити тільки до словесних поясненням учителя. Наприклад, перед екскурсією (в магазин, аптеку, на пошту) учитель інструктує учнів як треба вести себе в дорозі, транспорті, аптеці, на що звернути увагу під час екскурсії, що робити після її закінчення.

Слід зазначити, що інструктаж, як метод вимагає від розумово відсталих учнів значного зорового, розумового і слухового напруги. Під час інструктажу учень одночасно спостерігає за дією вчителя, за тим як він користується інструментами, пристроями та слухає його пояснення. З огляду на це, вчитель має продумувати кожен інструктаж, щоб він був доступним РВ. дітям.

Під час проведення інструктажу, учитель повинен тримати в полі зору весь клас, перевірити, як учні сприймають його пояснення, чи правильно засвоюють операції, прийоми та інші дії. Щоб переконатися, що учні правильно зрозуміли інструкцію, перед початком роботи вчитель повинен повторити її.

Інструктаж може бути вступний, поточний і підсумковий.

Вступний проводитися перед початком роботи. Його завдання - підготувати учнів до початку роботи. Вступний інструктаж частіше буває фронтальний, коли вчитель дає пояснення всьому класу.

Поточний. Може бути фронтальним та індивідуальним. Його проводять у тих випадках, коли учні не зрозуміли завдання і допускають помилки. Учитель повинен зупинити роботу, вказати на помилки, пояснити причину помилок, продемонструвати правильний прийом, потім учень, який допустив помилку, повторює його. Тільки тоді учні продовжують роботу.

Підсумковий проводиться після закінчення роботи. Учитель підводить підсумок уроку, він демонструє кращі роботи, відзначає позитивні сторони роботи і недоліки. Аналізує помилки. Мета інструктажу - попередження помилок.

Розповідь - коротке послідовний виклад матеріалу.

На уроках СПО учитель використовує метод розповіді при знайомстві з різними видами домашнього господарства (прибирання, прання), формуванні навичок самообслуговування (чистка зубів, умивання, прийом їжі), культури поведінки. В ході розповіді учні знайомляться з о службою побуту, організаціями та підприємствами, в які учням доводиться звертатися в процесі життя (пошта, магазин, лікарня).

До розповіді пред'являється ряд вимог:

- Розповідь повинна бути простим, коротким і змістовним;

- Повинен тривати не більше 5-8 хвилин;

- Повинен відповідати програмі, містити найбільш важливий матеріал, типовий для даної теми;

- В оповіданні потрібно підкреслити положення, які мають пізнавальне і виховне значення;

- Повинен бути науковим, відповідати освітнім, виховним і корекційним задачам.

На жаль розповідь, як метод має недоліки:

- Під час розповіді учні пасивні:

- У них слабо розвивається мислення.

Завдяки розповіді розум. від. учні дізнаються призначення різних видів соціально-побутової діяльності: виконання санігарно-гігієнічних норм, правил раціонального харчування, відносин між юнаком і дівчиною, вміння скласти бюджет і ін.

В процесі розповіді учні вчаться правильно виконувати завдання практичного характеру: здійснити прибирання приміщення, приготувати їжу, доглядати за новонародженим, оформляти різні бланки і папери.

Тому на уроках СПО розповідь доцільно використовувати спільно з елементами бесіди.

Наочні методи навчання на уроках СПО.

На уроках СПО наочні засоби займають важливе місце і виконують пізнавальну та корекційну функції. За джерела інформації та способам її отримання наочні методи діляться на 2 види:

1. Методи, які засновані на сприйнятті учнями предметів і явищ (показ, ілюстрація, демонстрація).

2. Методи, що включають власний перцептивний досвід учнів (спостереження, обстеження, досліди).

За цілями використання засобу наочності можна розділити на кілька груп:

1. Наочні засоби, які пояснюють кінцеву мету роботи (заповнений бланк, сервірований стіл, інтер'єр кімнати при вивченні розділу "Раціональне розташування меблів", лялька яку попередньо сповиє (догляд за немовлям і т.д.).

2. Наочні методи, що відображають хід виконання завдання (предметні карти, плани-плакати, покажчики на упаковці, що пояснюють послідовність використання даної упаковки, наприклад, приготування страв, лікарського відвару).

3. Наочні засоби, що демонструють виконання прийомів роботи (макети, фотографії та малюнки відображають виконання прийому: наприклад, різання, пришивання ґудзика, правильне користування електричними та побутовими приладами та ін.)

4. Наочні засоби ілюстративного характеру (гербарій лікарських трав, план розташування місць в театрі і кінотеатрі, діафільми, довідники, квитки, таблиці, ілюстрації та ін.

До наочних методів навчання на заняттях СПО відносяться: демонстрація, спостереження і досліди.

Демонстрація як метод навчання на уроках СПО застосовується в ході знайомства учнів з інструментами, приладами, обладнанням, прийомами виконання окремих операцій (різання, прання, прасування, прибирання, виведення плям і ін.). Кожен демонстрований інструмент або інший об'єкт учні вивчають за допомогою зору. Але кожна демонстрація супроводжується також словом учителя.

Наприклад, при знайомстві учнів з ножем, учитель демонструє класу різні ножі: столовий, кухонний для оброблення м'яса з гострим кінцем, хлібопилка з тупим кінцем, ніж для нарізування сиру, масла (фігурне лезо), для обробки риби та інші і розповідає про їх відмінностях. Учні спільно встановлюють, що у них спільне (ручка і лезо). Учитель пояснює, що лезо має 3 частини: середня частина, робоча, служить для нарізування хліба, овочів і ін. Гостра частина ножа, служить для обробки продуктів.

Учитель демонструє правильну хватку ножа, безпечне положення лівої руки при різанні, прийоми різання ножем.

Характерним для методу демонстрації на уроках СПО є те, що вчитель демонструє не тільки зразки, інструменти, таблиці, але і дії з виконання тієї чи іншої операції.

Показ може бути фронтальним (для всього класу) та індивідуальний (для 1-2 учнів). При навчанні розумово відсталих дітей спочатку учитель демонструє виконання прийому в повільному темпі, розчленовуючи трудовий процес на окремі операції; Потім повторює прийом в звичайному темпі.

В ході демонстрації наочних посібників, інструментів, прийомів роботи вчитель повинен враховувати, що розумово відсталим учням важко розглядати об'єкти і уважно слухати вчителя. Тому слід виділити час, щоб учні могли розглянути демонстрований об'єкт. Щоб переконатися в тому, що учні правильно зрозуміли матеріал, після пояснення слід викликати 2-3 учні, щоб вони повторили матеріал.

До демонстрації об'єктів пред'являється ряд вимог:

Об'єкт (а це може бути посуд, засіб для прання, упаковка з подарунком) повинен бути реалістичним, акуратним, привертати увагу РВ учнів, мати естетичний вигляд, викликати в учнів бажання працювати.

Використовувані на уроці зразки об'єкта допомагають розумово відсталим учням краще зрозуміти кінцеву мету завдання : зміст майбутньої роботи, порівняти свою роботу зі зразком.

Щоб з'ясувати певне призначення предмета, його особливості, складові частини, слід проводити його детальний аналіз.

• Спочатку навчання аналіз об'єкта проводить учитель.

• Потім предмет аналізують учні по навідним питань учителя.

• Наступним етапом є аналізуюча діяльність учнів з частковою допомогою вчителя.

• І, нарешті, учні самостійно аналізують об'єкт майбутньої роботи.

Дана послідовність формування вміння проводити аналіз зразка на уроці СБО допомагає коригувати такі недоліки РВ учнів, як невміння орієнтуватися на зразок готового об'єкта, стереотипне, механічне виконання подальших дій, невміння виділити головне і виключити несуттєві ознаки

Логічним продовженням аналізу зразка є планування майбутньої роботи. Саме планування майбутньої діяльності та виконання роботи за наміченим планом і є основною ознакою осмисленого і самостійного виконання роботи.

Дослідженні доводять (Н. П. Павлова, Г. Н. Мерсіянова), що РВ учням для детального планування майбутнього трудового завдання необхідні певні орієнтири, які допомагають їм упорядкувати окремі дії операції, розташувати їх в логічній послідовності.

Такими орієнтирами можуть бути:

• написана інструкція (рецепт приготування страви, лікарського відвару, способу прання);

• малюнки, технологічні карти, що відображають послідовність виконання завдання (прасування білизни, оформлення бутерброда, кондитерська виробів).

• Технологічна карта - дозволяє активізувати і направляти практичне мислення школярів. Це посібник відображає основні етапи виготовлення завдання або виконання комплексу завдань.

Вона складається із запропонованих зразків окремих операцій. У всіх операціях предметна технологічна карга містить зразок вихідного кінцевого результату праці. Число зразків між, першої та кінцевою операцією, може бути різною.

Наприклад, 5 клас, розділ "Харчування", темі "Заварювання чаю" *

Технологічна карта відображає наступні операції:

1-я операція: виголити вид або сорт чаю;

2-я операція: закип'ятити в чайнику воду;

3-тя операція: сполоснути заварний чайник окропом;

4-я операція: всипати чай і залити його окропом на 1/3 обсягу;

5-я операція: прикрити чайник серветкою і дати постояти 5 хвилин;

б-я операція: залити заварений чай в чашку (стакан) на 1/4 обсягу;

7-я операція: долити окріп так, щоб рівень чаю доходив до краю на 1см.

Предметна технологічна карта може бути використана

• як для пояснення послідовності виконання операції,

• при перевірці знань учнів про порядок виконання майбутньої роботи.

• можна застосовувати для надання індивідуальної допомоги учням, якщо вони відчувають утруднення при виконанні окремих операцій.

• учитель навчає учнів правильно називати технологічні операції, трудові прийоми, деталі, предмети і т.д.

Спостереження і досліди проводяться на заняттях СПО у тісному зв'язку з практичною роботою. В процесі дослідів і спостережень учні безпосередньо вивчають особливості предметів і матеріалів, які використовуються в роботі.

В ході спостережень і дослідів розумово відсталі учні привчаються детально розглядати предмети і явища, вчаться робити правильно причинно-наслідкові висновки. При цьому підвищується активність учнів, виховується наполегливість, формуються вміння доводити розпочату роботу до кінця. Іноді використовувані засоби наочності передують практичній роботі, допомагають зрозуміти завдання, пояснюють, чому потрібно працювати так, а не інакше.

наприклад; учитель може запитати в учнів, '

1. Чи правильно буде показувати термометр температуру людини, якщо перед його використанням не збити ртутний стовпчик?

2. Чому макаронні вироби ми засипаємо в окріп, а йотом промиваємо холодною кип'яченою водою?

3. Що буде, якщо при прасуванні вовняних речей, ми не будемо використовувати спеціальну х / б тканину?

Досліди і спостереження намічаються учителем заздалегідь, при складанні календарного плану.

Якщо вчитель з якої-небудь причини не може організувати спостереження для учнів, то він повинен продемонструвати досвід перед класом.

Перед початком спостереженні учням ставляться питання, на які вони в ході досвіду повинні отримати відповіді. Потім учитель детально пояснює завдання. Приступаючи до досвіду, учні повинні розуміти, в чому вони повинні переконатися, щоб отримати відповідь на поставлене запитання (наприклад, досвід з термометром).

Але, перш, ніж запропонувати дітям роботу, вчитель має сам заздалегідь, напередодні виконати всі досліди. Це дасть можливість уникнути тих труднощів, з якими учні можуть зустрітися в процесі роботи, а також врахувати, скільки часу буде витрачено на проведення досвіду. Досвід діти повинні закінчувати одночасно і отримувати однакові висновки.

Практичні методи навчання та особливості їх використання на заняттях СПО.

Практичні методи навчання посідають одне з провідних місць в процесі навчання учнів допоміжної школи

Практична діяльність школярів з особливими потребами спрямована на формування у них знань і умінь, які сприяють практичній підготовці їх до самостійного життя та праці, розширенню та активізації у них соціального досвіду, адаптації та найбільш успішної інтеграції в суспільство,

Ще Е. Сеген, приділяючи важливе значення трудовому навчанню і вихованню розумово відсталих дітей, наказував працю навіть тим ідіотам, чиє забезпечене становище дозволяло вести їм святкую життя; "Прищепити розумово відсталій дитині нормальні звички, здатність до фізичному і розумовому праці, - значить дати йому якомога більше схожості з нормальним, обдарованим і добре вихованою дитиною".

В процесі виконання різних видів наочно-практичної діяльності в учнів формуються навички самостійного абстрактно-логічного мислення. Це проявляється в умінні самостійно мислити, орієнтуватися в новій ситуації, знайти рішення завдання.

Виконання трудового завдання передбачає не тільки засвоєння операційних навичок, а й уміння виробляти розумові дії (орієнтуватися в завданні, попередньо спланувати хід його виконання, виконувати різні обчислення, контрольні дії, користуватися різними інструкціями, технологічними картами), тобто визначити технологічний процес виконання завдань, встановлювати причинні залежності в ході його виконання,

Предметно-практична діяльність, на уроках СПО, створює умови для формування у розумово відсталих учнів умінь аналізувати, синтезувати, узагальнювати встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Все це сприяє корекції недоліків пізнавальної діяльності розумово відсталих школярів.

Організація і методика проведення практичних робіт.

До практичних методів навчання, які використовуються на заняттях СПО відносяться: спеціальні вправи і практичне виконання трудових завдань.

Вправи - це багаторазове повторення навчальних дій з метою вироблення умінь і навичок.

На уроках СПО вправи проводяться з метою виконання невеликих завдань, Ця вправа для вироблення правильної постави у положенні сидячи і стоячи, чистка зубів, розчісування волосся, вправи в нарізці ручним способом.

Наприклад, 1, При навчанні учнів практичних дій (нарізці овочів) учитель спочатку показує як виконується прийом в робочому темпі, потім в уповільненому, і врешті знову в робочому. Виконуючи руху прийому в уповільненому темпі учитель пояснює як здійснюється кожне робоче рух. Він показує якою частиною ножа краще різати, яка хватка ручки ножа і безпечне положення лівої руки, що тримає овочі, демонструє виконання прийому.

2. Щоб учні краще зрозуміли різний ілюстративний матеріал пояснюючи учням як правильно чистити зуби, учитель демонструє досвід з гребінцем, на зубцях якій закріплена вата. Учитель показує, як за допомогою щітки вата з гребінця повністю забирається. Перед виконанням вправи учитель вказує школярам на що слід звернути особливу увагу при відпрацюванні трудових дій.

3. Коли учні виконують тренувальні вправи особливо важливо відзначити характерні помилки в їхніх діях. Щоб у учнів не виробився неправильний прийом, помітивши характерну помилку, учитель зупиняє роботу класу, знову пояснює і показує рухову програму, тобто як потрібно тримати інструмент (щітку), переміщати її робочу частину.

На цьому етапі вчитель проводить аналіз характерних помилок не тільки на об'єктах роботи учнів, але і за допомогою наочних посібників, що відбивають правильні і неправильні виконання прийомів.

В ході відпрацювання тренувальних вправ учитель повинен прагнути до того, щоб учні виконували прийом усвідомлено, тобто могли дати а словесний звіт про його виконання.

4 При організації вправ необхідно використовувати предмети та пристосування, які допоможуть учням краще засвоїти матеріал. Так, тренування в правильній поставі, сидінні, стоянні, ходьбі найбільш результативно проходить перед дзеркалом, в якому учні бачать свої пози і рухається.

Практична робота.

У більшості розділів курсу СПО передбачено виконання практичних робіт. Кожен учень, незалежно від його інтелектуальних і фізичних можливостей повинен оволодіти основними способами догляду за одягом, приготування їжі, навчитись складати ділові папери, заповнювати різного роду бланки, надавати першу медичну допомогу, доглядати за житлом і т.д.

Перед виконанням роботи, учні повинні обов'язково з'ясувати мету роботи, її зміст, способи досягнення результату.

Таким чином навчання учнів виконувати практичне трудове завдання припускає:

• Формування в учнів умінь орієнтуватися в трудовій діяльності (вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати);

• навчання учнів плануванню практичної діяльності;

• Розвиток в учнів уміння здійснювати самоконтроль при виконанні практичних завдань;

• формування в учнів умінь застосовувати знання на практиці.

• Орієнтування в завданні,

Важливим моментом підготовки учнів до майбутнього виконанню практичного завдання є попереднє ознайомлений їх із змістом діяльності. Учні повинні знати, що вони виготовлятимуть, з чого, які матеріали та інструменти будуть використовуватися, яким способом будуть виконуватися завдання, ніж керуватися (планом, малюнком, картою інструкції, зразком), з чим порівнювати свою роботу.

Таким чином, основною умовою інтелектуалізації практичної діяльності учнів є:

• цілеспрямована підготовка їх до виконання майбутнього завдання,

• ознайомлення їх із змістом майбутньої діяльності,

• актуалізація необхідних знань, умінь і навичок.

Орієнтування в завданні передбачає аналіз об'єкта (визначення його складових частин, форм, кольору, матеріалів, інструментів, за допомогою яких виконується завдання, з чого слід починати роботу, як продовжувати, яка кінцева мета).

Наприклад, при вивченні теми "Перша допомога при травмах (ранах)" 7 клас, розділ медична допомога. Учні знають, що рана - це пошкодження шкірних покривів і слизової оболонки, що супроводжується кровотечами. Рани бувають: різані, колоті, рвані, укушені, рубані, забиті, вогнепальні. Всі рани є інфікованими. Інфекція потрапляє через землю, одяг, брудні руки. Мікроби можуть викликати ускладнення: запалення, гангрену, правець. Щоб уникнути ускладнень, рану необхідно обробити, зупинити кровотечу, накласти стерильну пов'язку. Пов'язку накладають залежно від того, де розташована рана. Щоб обробити рану, необхідно мати такі кошти для надання медичної допомоги; стерильну марлю, вату, дезінфікуючий розчин, бинт, який накладається на рану в наступній послідовності: 1бинт 2 вата 3. марлева серветка.

Планування майбутньої роботи.

Після того, як учні засвоїли кінцеву мету своїх трудових дій, вони приступають до складання плану своєї роботи, що включає послідовність і зміст усіх етапів роботи. Уміння планувати свою роботу і виконувати її за складеним планом, є одним з найбільш істотних ознак свідомого виконання роботи, характерним показником ступеня самостійності працюючого.

Так, для того, щоб правильно перев'язати рану, необхідно:

• ретельно вимити руки;

• обробити рану дезинфікуючим розчином (розчин марганцю, перекис);

• змастити край рани йодом (ці кошти вбивають мікроби);

• покласти стерильну пов'язку (індивідуальний пакет), не торкаючись руками до внутрішньої поверхні;

• закріпити її бинтом (як показано на таблиці).

Навчання учнів складати план виконання практичного завдання є одним з найважливіших умов підготовки їх до самостійної практичної діяльності.

У спеціальній літературі планування трудової діяльності розглядається з точки зору особливостей мисленнєвої діяльності, а процес навчання плануванню з точки зору його корекційної спрямованості. Навчання плануванню включає наступні етапи:

• на початку навчання учні виконують завдання за планом, запропонованим учителем. На цьому етапі вчитель не тільки пояснює послідовність і зміст роботи, але і повністю її практично показує;

• на наступному етапі учні складають план в ході колективної бесіди;

• наступним етапом навчання плануванню є планування майбутньої роботи з частковою допомогою вчителя;

• заключним етапом вміння складати план є самостійне планування роботи.

Значну допомогу в складанні плану роботи надають наочні посібники, які активізують практичне мислення учнів. Це предметні технологічні карти, що відображають вироби на різних етапах його виготовлення. Технологічна карта включає зображення трудових прийомів, деталі вироби, способи їх з'єднання, знаряддя праці.

Ефективним методом формування у школярів уміння планувати роботу, є складання письмових планів.

Самоконтроль.

Самоконтроль - найважливіший показник самостійності учнів в процесі виконання практичного завдання. Розрізняють два види самоконтролю:

• Опосередкований, який здійснюється за допомогою контрольно-вимірювальних інструментів;

• безпосередній, здійснюється за допомогою аналізаторів (зору, слуху, відчуття, нюху). Цей вид контролю найчастіше використовується на заняттях СПО.

Колективні та індивідуальні форми роботи на уроках СПО.

Як правило, практична робота на уроках СПО організується з використанням бригадної форми навчання. На перших уроках учитель ділить учнів на бригади (по 4-5 осіб). Для того, щоб пояснити, що повинен робити бригадир, учитель виступає в ролі бригадира однієї з бригад. Решта бригадири, призначені з числа учнів, виконують інструкції вчителя, організовуючи роботу своїх бригад. Для успішного проведення перших занять, бригадирів необхідно вчасно і детально проінструктувати щодо їх обов'язків.

В ході практичної роботи бригадир повинен виконати частину спільного завдання.

Учитель керує не тільки бригадами. В процесі виконання завдання він пояснює і дає вказівки окремим учням, допомагає їм, стежить за виконанням санітарно-гігієнічних правил і технікою безпеки.

Учитель повинен прагнути до того, щоб кожен учень засвоїв весь хід виконання завдання і побував в ролі бригадира. Наприклад, якщо ні одному занятті учень мив і чистив овочі для супу, то на іншому - він пасерує овочі або заправляє перші страви.

Бригадна форма роботи може бути використана і при виконанні однакових завдань (штопання, чистка, миття посуду).

Учитель повинен підтримувати в кожному учні бажання стати бригадиром. При цьому велике виховне значення має вимога, яка полягає в тому, що бригадиром може стати старанний, акуратний, учень, який успішно справляється із завданням.

Учні, які з труднощами виконують завдання, можуть призначатися бригадиром при виконанні дуже простих або аналогічних завдань.

Для активізації учнів та оцінки їх знань і умінь доцільно організувати змагання бригад або індивідуальні змагання. Результати учитель повинен підвести і повідомити в кінці уроку.

Індивідуально учні виконують завдання при вивченні таких розділів, як "Особиста гігієна", "Одяг, взуття", "Бюджет сім'ї". Це вироблення правильної постави, чистка зубів, заповнення бланків, оформлення документації.

Виконання санітарно-гігієнічних норм і правил техніки безпеки в процесі виконання практичних робіт.

Значне місце на уроках СПО відводиться вивченню правил техніки безпеки, формуванню вміння користуватися нагрівальними приладами та пристроями, колючими і ріжучими предметами, окропом.

Під час виконання практичних робіт необхідно постійно привчати дітей до дотримання санітарно-гігієнічних норм.

До дотримання цих правил учитель звертається на всіх етапах уроку: перед початком виконання практичного завдання, доцільно повторити правила техніки безпеки та дотримання санітарно-гігієнічних норм (або окремих пунктів) в процесі практичної роботи, на заключному етапі уроку, при підведенні підсумків.