12. Поняття та структура об’єктивного фінансового права. Типи доктринальних підходів.

Загальноприйнятим є розгляд права, його галузей у двох розуміннях – об’єктивному та суб’єктивному.

Стосовно об’єктивного ФП слід зазначити, що стосовно його визначення існує 2 підходи – позитивістський та природно-правовий.

Згідно позитивістського підходу об’єктивне ФП визначають в 2 розуміннях – вузькому та широкому. У вузькому розумінні, об’єктивне ФП – це система всіх нормативно-правових актів, які регулюють процес мобілізації, розподілу та використання фондів коштів.

У широкому розумінні об’єктивне ФП – це система всіх існуючих норм права, що врегульовують відносини в сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування (наприклад, норми, створені судовими органами).

Вищезазначений підхід є загальноприйнятим в науці фінансового права України.

Він був сформований ще за радянських часів і як видно з вищевказаного визначення за ним об’єктивне ФП ототожнюється з писаним законодавством, в кращому розумінні з фінансово-правовими нормами.

Таке розуміння усуває можливість сприйняття ФП як ширшого явища, ніж законодавство, фактично ототожнює з ним.

На противагу позитивістському підходу представниками Чернівецької школи фінансового права було розроблене визначення об’єктивного фінансового права  з природно-правової точки зору.

За цим підходом об’єктивне ФП – це система ієрархічно влаштованих елементів, що взаємодіють між собою та зовнішнім середовищем, а саме: начала ФП, природні принципи ФП, конституційні засади ФП, юридичні конструкції та норми ФП. Природно-правове розуміння об’єктивного фінансового права дозволило виявити онтологічну його сутність, а також більш повно розкрити місце та роль фінансового права в суспільстві.

13. Поняття та еволюція категорії «начала» фінансового права.

Основне завдання позитивного права полягає в тому, щоб прийняти у себе зміст природного права, розгорнути його у вигляді ряду правил зовнішньої поведінки, пристосованих до умов даного життя і до потреб відповідного часу, надати цим правилам змістовну форму та смислове закріплення і, дальше, проникнути у свідомість і до волі людей у якості авторитетного пов’язуючого веління. Позитивне право є доцільна форма підтримання природного права.

Принагідно відзначимо, що у «Новому тлумачному словнику української мови» термін начало тлумачиться як: 1. Вихідна точка, початок (про все, що має протяжність); 2. Початок у процесі, розвитку чого-небудь, а також сам відрізок часу, пов’язаний з цим початком; 3. Основа, суть, джерело чого-небудь; 4. Основні положення, принципи; 5. Способи, методи здійснення чого-небудь. Близькі до наведеного тлумачення даного терміну містяться його значення у тлумачних словниках російської мови В.І.Даля та С.І.Ожегова, в тлумачних словниках німецької, французької та англійської мов.

Не випадково філософією категорія начало розглядалася раніше та пояснюється нині як логічно висхідна підстава у всіх значимих філософських системах. Будучи першоосновою, категорія начало не може бути виведена логічно з інших категорій і понять. Остання обставина змушує дослідників виходити за межі науки і виводити теоретичні основи із соціальних умов тієї епохи, відображенням якої вони є. У спеціальній літературі обґрунтовано висновок, що функціональне значення категорії начало у філософських системах полягає в обґрунтуванні суспільних відносин, відображених у субстанціональній теоретичній визначеності.