- •Поняття, правова природа та види публічних фінансів.
- •Співвідношення поглядів на сутність фінансового права вітчизняних юристів-фінансистів у дореволюційний та радянський період розвитку науки фінансового права.
- •Пострадянська доктрина фінансового права.
- •Поняття та об’єктивна зумовленість предмету фінансового права постсоціалістичної держави.
- •Місце фінансового права у системі права України.
- •Поняття та ознаки методу фінансового права.
- •Позитивний обов’язок, дозволи та погодження у фінансовому праві.
- •Договірно-правовий метод регулювання правовідносин з приводу публічних фінансів.
- •Заборони, рекомендації та заохочення у фінансовому праві.
- •Поняття та еволюція науки фінансового права.
- •Поняття та структура об’єктивного фінансового права. Типи доктринальних підходів.
- •Поняття та еволюція категорії «начала» фінансового права.
- •Сучасні підходи до розуміння начал фінансового права.
- •Субстанціональні якості фінансового права.
- •Місце начал в ієрархічній структурі фінансового права.
- •Основоположні принципи фінансового права: поняття, правова природа.
- •Конституційна природа фінансового права.
- •Поняття конституційних засад фінансового права.
- •Види (зовнішні форми) конституційних засад фінансового права.
- •21. Субстанціональні якості (виміри) конституційних засад фінансового права.
- •22. Поняття та природа типової юридичної конструкції у фп.
- •23. Види юридичних конструкцій фп.
- •24. Субстанціональні якості юридичних конструкцій фінансового права.
- •25. Поняття та особливості фінансово-правової норми (фпн). Особливості фінансово-правової норми. Типи доктринальних підходів до розуміння фпн.
- •26. Структура фінансово-правової норми. Особливості гіпотези, диспозиції і санкції фінансово-правової норми (фпн).
- •27. Види фінансово-правових норм
- •29. Способи реалізації фінансово-правових норм (фпн): здійснення, виконання, дотримання та застосування.
- •30. Поняття та об’єктивна зумовленість системи фінансового права. Типи доктринальних підходів.
- •31. Радянські концепції системи фінансового права.
Договірно-правовий метод регулювання правовідносин з приводу публічних фінансів.
Даний спосіб найбільш розповсюджений у цивільному праві. Проте розповсюдження договірних форм та методів на сферу державного управління неоспорюється.
Хоча останнім часом у фінансово-правовому регулюванні використовуються засоби, властиві цивільно-правовому регулюванню, зокрема укладення договору (Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) надаються з одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.)
Договір являє собою юридичний факт, що виступає підставою виникнення, зміни, припинення фінансових правовідносин.
До суттєвих ознак фінансово-правових договорів можна віднести наступні:
1) фінансові договори можуть бути укладені між учасниками фінансових відносин, причому на стороні одного з них завжди виступає орган держави (місцевого самоврядування), наділений владно-фінансовими повноваженнями.
2) предмет фінансових договорів повинен відповідати предмету регулювання ФП.
3) фінансові договори направлені на одну з трьох основних цілей – збирання, розподіл чи використання грошових коштів держави, територіальних громад.
4) підставою для укладення фінансового договору є, як правило, нормативний припис державного органу, наділеного відповідною владно-фінансовою компетенцією.
Фінансово-правові договори відносяться до числа публічно-правових договорів, оскільки відповідають всім юридичним ознакам останніх; принципово відрізняються від подібних публічно-правових договорів, які використовуються іншими галузями права, своїм предметом і характером обов’язків сторін; мають специфічні правові особливості, які відокремлюють їх в окрему групу – фінансово-правових договорів чи фінансових публічно-правових договорів.
Можна виділити 4 групи фінансово-правових договорів.
1) безпосередньо цивільно-правові договори “вплетені” в тканину фінансових правовідносин. Наприклад, договір податкової поруки, який міг укладатися між платником податків та банком та виступав одним з способів забезпечення виконання податкового зобов’язання до 2011 року.
2) договори, що поєднують в собі елементи цивільно-правових принципів побудови відносин та одночасно достатньо детально врегульовані фінансовими нормами. На думку вчених, до такої групи договорів слід відносити: відносини по зворотному бюджетному фінансуванню, з інвестиційного податкового кредиту, цільових податкових пільг.
3) компетенційно - розмежувальні договори та угоди про делегування повноважень, які укладаються між різними рівнями та гілками влади. Досить поширеною є така група договорів у складних (федеративних)державах, наприклад РФ.
4) міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування. Міжнародне подвійне оподаткування – це одночасне обкладання в різних країнах ідентичними податками, або такими, що мають однакову природу. Основним призначенням двосторонніх податкових договорів є: запобігання податковим шахрайствам, уникнення подвійного оподаткування, запобігання ухилення від оподаткування, розподіл податкових прав між договірними державами, запобігання податкової дискримінації.
