29. Способи реалізації фінансово-правових норм (фпн): здійснення, виконання, дотримання та застосування.

Дотримання - це непорушення встановлених заборон. Як правило, дотриманням реалізуються заборонні норми.

Виконання - це активне дотримання приписів зазначених норм. Як правило, виконанням реалізуються зобов’язальні норми. У ФП більшість норм є зобов’язальними, тому що присутня зацікавленість держави у фінансовому забезпеченні своєї діяльності.

Використання - реалізується на розсуд суб’єкта в здійсненні приписів фінансово-правових норм. Наприклад, використанням реалізується норма, викладена у ст.17

Податкового кодексу України, що закріплює права платників податків. Так, платник податків може представляти свої інтереси в контрольних органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.

Застосування - це широкий комплекс владних дій органів фінансової діяльності в установленому законом порядку. Однією з основних форм реалізації права є правозастосування. У юридичній літературі існує дуже багато підходів до визначення поняття “застосування права”, і всі вони наглядно демонструють усю їх неоднозначність. На думку П.Недбайло, застосування правових норм являє собою специфічну організаторську діяльність із реалізації правових норм, що пов’язана із встановленням правових обов’язків учасників суспільного життя в конкретних правовідносинах із впливом на зобов’язаних осіб у цих відносинах з метою виконання вимог правових норм.

30. Поняття та об’єктивна зумовленість системи фінансового права. Типи доктринальних підходів.

Системою ФП є саме фінансове право, взяте в його єдності й у поділі на підгалузі й правові інститути. Система ФП склалася історично на протязі тривалого періоду. З появою грошей склалося емісійне право, за ним податкове і бюджетне, після них банківське. Кожен наступний елемент системи ФП випливав з попереднього і був складнішим за нього.

Типи доктринальних підходів:

Радянська концепція-найголовнішим, якщо не єдиним, інститутом ФП, який досліджувався у перший період існування Радянської держави був  інститут бюджетного права. Інші інститути ФП майже не вивчались. У період 1918 – 1929 рр. досліджувались інститути державного кредиту грошей та грошового обігу, фінансового контролю та ін.

В радянський період найбільш поширеними були три правові концепції системи ФП: фондова, інституційна та посуб’єктна. Фондова-ототожнення системи ФП з різними ланками державних ресурсів. Критерієм віднесення тієї чи іншої юридичної норми до ФП є принцип встановлення державою кола чи сукупності таких юридичних норм, які забезпечують здійснення процесу планової акумуляції і розподілу державних грошових коштів за допомогою фінансової системи соціалістичної держави.(Ровинський). Інституційна - (за Ровинським) система фінансово правових норм пов’язана з їх класифікацією у відповідності з видовими особливостями однорідних фінансових відносин. Система ФП базується на принципі акумуляції і ототожнюється з ланками державних ресурсів. (за Халфіною) Система ФП поділяється на загальну (закріплює особливості властиві всій галузі права) та спеціальну частини (встановлює основні інститути ФП). Посуб’єктна - система ФП ототожнюється з системою фінансових органів.(Ровинський)

Пострадянські концепції ФП генетично споріднені з радянською наукою ФП та її концепціями системи ФП, але зазнали певних змін через ринкову трансформацію усіх сторін суспільного життя, насамперед сфери суспільного виробництва, в тім числі фінансових відносин,та глибоку перебудову відносин власності.У пострадянську науку ФП були механічно перенесені ті ж три основних концепції фінансово-правового інституту – фондова, інституціональна, посуб’єктна. Фондова - критерієм віднесення певної норми до інституту ФП є наявність відповідного публічного фонду коштів. Інституційна - критерієм виділення ФП інститутів є предмет правового регулювання, тобто відповідні суспільні відносини. Посуб’єктна - система ФП ототожнюється з системою фінансових органів.

Альтернативні підходи до визначення системи ФП.

П.С. Пацурківський по-новому формулює та розв’язує основне питання науки ФП: чим є ФП творінням природи чи творінням держави, а якщо того й іншого – то яка роль у його творенні належить природі, а яка державі? Після скрупульозного аналізу він зробив висновок про те, що право об’єктивне, його творить природа, під якою він розуміє суспільство як вищу форму природи, а держава творить відповідну цьому праву соціальну «форму», що називається фінансовим законодавством. Критерій систематизації ФП П.С. Пацурківський пропонує шукати не поза правом, а у самому праві. Тож, на думку вчених, що розробляють альтернативні підходи, віднесення певних норм до інститутів ФП слід робити на основі їх функцій та предмету регулювання.