27. Види фінансово-правових норм

1.Залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин ФПН поділяють на:

- зобов'язуючі ФПН вимагають від учасників фінансових відносин здійснювати відповідні дії і встановлюють їх права та обов'язки у сфері цих відносин.

- забороняючі - містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від них.

-уповноважуючі - встановлюють права учасників фінансових відносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених межах.

2.За змістом:

- матеріальні—виражають матеріальний (грошовий) зміст юр. прав та обов'язків учасників фінансових правовідносин (закріплюють джерела утворення фінансових ресурсів, види видатків тощо);

- процесуальні (процедурні) - визначають порядок діяльності у сфері мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів.

3. За часом дії:

- постійні—ФПН невизначеної у часі дії, наприклад, норми, що закріплені у БКУ;

- тимчасові—ФПН визначеної у часі дії, наприклад, норми, що закріплені в законах про Державний бюджет та в рішеннях місцевих рад щодо затвердження місцевих бюджетів:

4. За сферою територіальної дії:

- загальнодержавні—поширюють свою дію на всю територію держави;

- місцеві (локальні)—поширюють свою дію лише на певній території.

5. За суб'єктом правотворчості:

- ФПН, що приймаються ВРУ;

- ФПН, що приймаються ВР АРК, місцевими радами;

- ФПН, що приймаються Президентом України;

- ФПН, що приймаються КМУ;

- ФПН, що приймаються центральним органами виконавчої влади;

- ФПН, що приймаються місцевими державними адміністраціями тощо.

28. Набрання чинності норм фінансового права. Ретроактивність норм фінансового права. Припинення дії норм фінансового права.

Фінансово-правові акти діють у певних межах, обмежених часом, простором і колом осіб. Фінансово-правові акти діють у часі, початок якого визначається моментом набрання ними чинності.

У радянській юридичній літературі набрання чинності нормативним актом під час нормотворчого процесу найчастіше пов’язують з такою стадією як винесення рішення компетентним органом про прийняття відповідного нормативного акту. З цього погляду прийнятий компетентним органом нормативно правовий акт відразу ж набуває юр. сили і породжує правові наслідки ще до його офіційного опублікування. Проте, згодом з’явилася інша думка щодо додержання принципу законності та набрання нормативним актом сили, а саме офіційне опублікування нормативного акту.

Нормативні акти повинні бути прийняті в установленому порядку і належним чином введені в дію. Момент набрання чинності визначається по-різному:

1)з підписання; 2) з опублікування в офіційних виданнях; 3) з настання загального наперед встановленого або спеціально передбаченого терміну після опублікування.

Припинення дії норм буває за таких підстав:

А) у зв’язку зі спливанням строку,на який нормативно-правовий акт був прийнятий.

Б) при прямому скасуванні нормативним актом,що встановлює нові норми і водночас офіційно скасовує попередні.

Ретроактивність норм (зворотня дія закону).Потрібно розрізняти просту зворотню силу (поширення закону на діяння за яким вирок суду не набрав законної сили) і ревезійну (вирок суду набрав законної сили). На думку Р.О Гаврилюка є недоцільним поширення ретроактивності податкових ФПН на завершені правовідносини, оскільки це суперечить одному із принципів права - стабільності,крім того порушувався б державний і публічний інтерес.