43. Захист прав суб’єктів фінансових правовідносин.

Визначення правового механізму реалізації та захисту прав суб’єктів правовідносин належить до найбільш актуальних проблем в соціально-економічному й політичному житті суспільства. Зумовлено це тим, що в Україні на конституційному рівні закріплено як головний обов’язок держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Ефективна діяльність держави залежить від ефективності функціонування механізму, в якому має бути досягнено баланс інтересів суб’єктів фінансових правовідносин, а саме, з одного боку, держави, яку в фінансових правовідносинах представляють уповноважені органи державної влади та управління (наприклад Державна податкова інспекція), а з другого – платників.

Суб’єкти, до яких застосовані заходи державного примусу, мають право на захист своїх прав і законних інтересів – оскаржити дії державних органів в адмін. та судовому порядку.

Адмін. порядок діє у разі застосування заходів примусу, безпосередньо пов’язаних із захистом прав у сфері правового регулювання публічних фінансів, до державних органів, органів місцевого самоврядування, а також до П, У, О. Наприклад, НБУ у разі порушення банками або іншими особами банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідно має видати розпорядження щодо накладення штрафів на керівників банку.

Судовий порядок застосовується для захисту фінансових інтересів і прав як представницьких і виконавчих органів держави, місцевого самоврядування, так і юридичних та фізичних осіб. Так, відповідно до КУ кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Судовий порядок застосовується під час захисту ФП держави, органів місцевого самоврядування, у відносинах з юр. та фіз. особами і навпаки.

Дотримання правил, закріплених у фінансово-правових нормах, означає і забезпечення прав суб'єктів ФП. З цією метою широко застосовується метод переконання в різних формах, перш за все в проведенні роз'яснювальної роботи. В результаті суб'єктами вони виконуються переважно добровільно. У разі порушення встановлених правил в галузі формування, розподілу і використання державних і місцевих грошових фондів (правового регулювання публічних фінансів) вводиться в дію метод примусу в різних його проявах (застосування санкцій, заборонних заходів та ін.). Важливо, щоб у співвідношенні цих методів першочерговість належала методу переконання, оскільки така послідовність властива високій правосвідомості, до якої галузь фінансів висуває підвищені вимоги.

44. Поняття та природа правовідносин  у фінансовому праві: типи доктринальних підходів.

Складна природа правовідносин зумовила існування великої кількості підходів до визначення поняття правовідношення. В одному випадку, під правовідношенням розуміють реальне фактичне відношення, врегульоване нормами права, в іншому – не фактичне, а юридичне суспільне відношення. Нарешті, під правовідношенням розуміють суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що представляють моделі можливої і необхідної поведінки суб’єктів права і виступають зразком для цієї поведінки, тощо. Проте, нажаль, більшість науковців схиляються до розгляду правовідносин як різновиду суспільних відносин, врегульованих нормами права. Розгляд фінансового правовідношення слід робити з позиції погребового підходу.

В пострадянській науці ФП вперше потребовий підхід до визначення об’єкта та предмета фінансово-правового регулювання було застосовано до регулювання податкового права. Зокрема, «Податкові надходження необхідні для задоволення публічних інтересів індивідів, їхніх окремих співтовариств і відповідного соціуму в цілому». Загалом можна сказати, що узагальненим об’єктом фінансово-правового регулювання виступають усі публічні фінансові ресурси суспільства, необхідні для задоволення публічних інтересів індивідів, їхніх окремих співтовариств і відповідного соціуму в цілому на основі принципу конкуренції заявлених публічних потреб, оскільки публічні потреби завжди випереджають можливості їх задоволення. Предметом же ФП є відносини власності з приводу публічних фінансових ресурсів.

Форма права відображає його статику, а зміст – динаміку.

Праву характерна складна структура, елементи якої взаємодіють між собою та із зовнішнім середовищем. Самі ці елементи теж є складними, структурованими явищами. Суспільне відношення - є відношення одномірне, немає ніякої внутрішньої структури. Правове відношення – це різновид суспільного відношення. То якщо суспільне відношення не структуроване, чи може бути структурованим правове відношення, яке є одним з проявів суспільного? Звісно, що ні.

Отже, з позицій системного підходу фінансове правовідношення  - індивідуальний суспільний зв'язок між суб’єктами ФП, що виникає на основі норм ФП, характеризується наявністю суб’єктивних прав та обов’язків у сфері публічних фінансів та їх гарантуванням з боку держави.

Фінансові правовідносини виконують три функції:

- вказують на коло осіб, на яких поширює свою дію фінансово-правова норма;

- закріплює конкретну поведінку їх учасників у галузі публічних фінансів;

- виступають умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків їх учасників.Начало формыКонец формы