- •35. Фінансово-правові інститути як основний структурний підрозділ фінансового права: поняття, ознаки, види.
- •36. Поняття, особливості та структура суб’єктивного фінансового права: типи доктринальних підходів.
- •37. Поняття та класифікація суб’єктів фінансового права.
- •38. Держава як суб’єкт фінансового права.
- •39. Громадянське суспільство як суб’єкт фінансового права.
- •40. Територіальна громада та органи місцевого самоврядування як суб’єкти фінансового права.
- •41. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти фінансового права.
- •43. Захист прав суб’єктів фінансових правовідносин.
- •45. Види фінансових правовідносин.
- •1. За функціональною спрямованістю фінансово-правових норм, на підставі яких вони виникають їх поділяють на:
- •10. За часом дії :
- •46. Юридичні факти у фінансовому праві як підстави виникнення, зміни і припинення фінансово-правових відносин.
- •47. Поняття та зміст фінансово-правового зобов’язання.
- •48. Правова природа податкового зобов’язання.
- •49. Правова природа бюджетного зобов’язання.
- •50. Засоби забезпечення фінансових зобов’язань
- •51.Поняття, зміст і значення фінансового контролю.
- •52. Міжнародно-правові стандарти організації державно-фінансового контролю.
- •53. Види фінансового контролю
- •3. За волевиявленням суб'єктів контрольних правовідносин:
- •4. Фінансовий контроль за змістом
- •5. Залежно від характеру взаємовідносин контролюючого і підконтрольного суб’єкта
- •6. За цільовою спрямованістю контрольних дій органів
- •56. Система органів фінансового контролю в Україні
- •57. Поняття та особливості фінансово-правової відповідальності
- •59. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
- •61. Поняття, особливості та види фінансово-правової санкції
- •62. Поняття емісійного права як підгалузі фінансового права, його особливості, структура та місце в системі права України
- •63. Поняття та правова природа грошей. Значення та особливості грошей як фінансово-правової категорії
- •64. Грошовий обіг та грошова система України. Еволюція грошової системи України. Грошова реформа.
- •65. Фінансово-правові засади організації платіжних систем в Україні
- •66. Поняття та особливості розрахункових відносин у фінансовому праві
- •67. Правове регулювання відносин у сфері готівкового обігу та здійснення розрахунково-касового обслуговування
- •68. Порядок організації безготівкових розрахунків в Україні
- •69. Відповідальність за правопорушення у сфері готівкових та безготівкових розрахунків і грошово-касового обслуговування
50. Засоби забезпечення фінансових зобов’язань
По-перше, виходячи із інтересів і уповноваженого і зобов’язаного, необхідно взаємної персоніфікувати. Такі дії, як реєстрація платників податків, взяття грошових зобов’язань, укладення страхового договору, переслідують мету, перш за все, трансформації загального обов’язку та загального, універсального права у площину взаємовідносин сторін.
По-друге, слід надати сторонам можливість обміну інформацією, що перетворює їх в уповноваженого та зобов’язуваного. Пересилка платіжного повідомлення, підтвердження грошових зобов’язань, відкриття поточного рахунку та інші подібні акти, що приймаються як уповноваженим так і зобов’язаним, переслідують мету матеріалізації прав та обов’язків стосовно конкретних відносин.
По-третє, сторони повинні мати можливість реалізовувати права і виконувати обов’язки, включаючи контроль а виконанням на користь уповноваженого. Не потребує доказів та обставина, що будь-який платіж або перерахування досягає своєї юридичної мети тоді, коли він буде здійснений на адресу одержувача в порядку передбаченому законом.
По-четверте, у випадку виникнення необхідності захисту порушеного права сторони зацікавлені у продовженні своїх відносин, але вже у судовій або адміністративній процедурі. По-п’яте, сторони і після завершення фінансових операцій зберігають взаємопов’язаність та зацікавленість у ній як джерелі доказів про походження відповідних коштів, підставах їх сплати та можливості їх повернення або іншого використання в інтересах платника.
По-шосте, переважна частина фінансових операцій пов’язана з реалізацією інших подібних операцій або здійсненням цивільно-правових угод за участю цих же сторін.
Варто також відмітити, що кожний вид фінансового зобов’язання має свої особливі засоби забезпечення. Так, наприклад, як зазначає Д.В. Вінницький податкове зобов’язання забезпечується: примусовим виконання податкового зобов’язання, пенею, зупиненням операцій на рахунках в банку та арештом майна.
Щодо засобів забезпечення фінансових зобовязань цікавим є той факт, що в науковій літературі лунають думки, щодо більш детальної розробки інституту відшкодування шкоди державою за незаконні дії посадових осіб державних органів.
Межі прав і межі обов’язків мають бути чітко визначені у будь-якій сфері публічної фінансової діяльності, у будь-якій сфері, де потенційно може виникати фінансово-правове зобов’язання. І не має значення, чи мова йде про бюджетну сферу, про банківську, про обов’язкове державне страхування, чи про оподаткування. Кожна з них вимагає чіткого закріплення прав і обов’язків кожної зі сторін, при цьому ми говоримо про чіткі межі таких прав і обов’язків і обов’язкове підкріплення їх можливістю застосування передбачених нормами права засобів юридичної відповідальності до кожної зі сторін.
51.Поняття, зміст і значення фінансового контролю.
Фінансовий контроль розглядають у декількох аспектах: 1. Як невід'ємну складову частину правового регулювання публічних фінансів - це регламентована нормами права діяльність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів з перевірки своєчасності та точності фінансового планування, обґрунтованості та повноти надходжень до відповідних фондів коштів, правильності та ефективності їх використання; 2. Як спеціальну галузь контролю, що здійснюється як на державному, так і на місцевому рівнях - це вид контролю за законністю і доцільністю дій у сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД, який здійснюється в установленому правовими нормами порядку усією системою органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування та спеціально створеними контрольними органами за сприяння громадських організацій, трудових колективів та громадян.
Інститут фінансового контролю є відокремленою, стійкою групою норм, що регулюють єдиний комплекс фінансово-контрольних правовідносин.
Метою фінансового контролю є: - контроль за виконанням державного та місцевих бюджетів; - контроль за організацією грошового обігу; - захист фінансових прав та інтересів суб'єктів фінансових правовідносин; - вжиття заходів з метою усунення та запобігання фінансовим правопорушенням.
До завдань фінансового контролю належать такі: 1. забезпечення дотримання норм чинного законодавства та нормативних актів, які регулюють правове регулювання публічних фінансів; 2. забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним, місцевими бюджетами, цільовими позабюджетними фондами коштів усіма суб'єктами фінансових правовідносин; 3. забезпечення дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями; 4. сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і коштів на підприємствах, установах, організаціях; 5. запобігання та усунення порушень фінансової дисципліни, бухгалтерського обліку та звітності.
Зміст фінансового контролю полягає в: 1. Перевірці виконання органами державної влади і місцевого самоврядування, та громадянського суспільства розподілу та перерозподілу ВВП та НД відповідно до своєї компетенції; 2. Перевірці виконання юридичними та фізичними особами фінансових зобов'язань перед державою і органами місцевого самоврядування; 3. Перевірці правильності використання підприємствами, установами, організаціями державної та комунальної форми власності фінансових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні; 4. Перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями.
Серед основних принципів фінансового контролю були передбачені такі:
- незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибуту демократії й обов'язкового елементу управління фінансовими ресурсами;
- законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;
- визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролюза фактичними результатами;
- наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;
- гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.
Об'єктом фінансового контролю є, практично, усі відносини щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД публічного характеру.
Безпосереднім предметом фінансового контролю є фінансово-вартісні показники: прибуток, доходи, податки, собівартість, відрахування до фондів, виручка від реалізації, які містяться у первинній документації.
Серед суб'єктів фінансового контролю слід розрізняти окремо: а) суб'єкт, який контролює - державні органи, недержавні та громадські організації, наділені компетенцією в сфері фінансового контролю; б) суб'єкт, якого контролюють - підприємства, установи, організації, фізичні особи, діяльність яких пов'язана з, формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів.
Отже, фінансовий контроль характеризується такими особливостями: 1. Здійснюється спеціальними суб'єктами, наділеними державою особливою компетенцією у сфері фінансового контролю; 2. Здійснюється відносно спеціального об'єкта – публічних фінансів; 3. йому властиві цілеспрямованість, єдність та системність.
Значення фінансового контролю полягає в тому, що він є важливим засобом: забезпечення законності та доцільності правового регулювання публічних фінансів; виконання усіма суб'єктами, що здійснюють правового регулювання публічних фінансів, приписів держави, органів місцевого самоврядування у цій сфері; своєчасного наповнення бюджетів та цільових позабюджетних фондів коштів; суворого й точного дотримання усіма учасниками відносин щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД своїх обов'язків; виявлення фактів порушення фінансового законодавства, неналежного виконання учасниками своїх обов'язків та притягнення винних до відповідальності.
