33. Структурні елементи системи фінансового права. Загальна та Особлива частина ФП.

До складових  Загальної частини ФП можна віднести: предмет, джерела, методи ФП, об’єктивне, суб’єктивне ФП, фінансовий контроль, фінансово-правова відповідальність.

Що стосується складових Особливої частини, то найбільш доцільно слід було б виділити такі елементи: емісійне право, інститут банківського права, інститут валютного регулювання та валютного контролю, інститут публічних видатків, інститут публічних доходів, інститут податкового права,  загальнообов’язкового державного страхування, інститут публічних  запозичень, державного і муніципального боргу та кредиту.

Існують різні позиції щодо тенденцій подальшого розвитку системи ФП, а тому числі і формування правових інститутів.

Триває багаторічна дискусія щодо місця банківського права в системі ФП. Це пов'язано з тим, що банківське право розглядають і як самостійну галузь права, і як складову  цивільного, адміністративного чи ФП. Як комплексний правовий інститут запропонувала розглядати право Ю. В. Ващенко. До фінансово-правових, на думку вченої, належать  відносини між НБУ та іншими банками.

Протягом останніх 10 р. фінансова система України поповнилась десятком позабюджетних публічних фондів. Серед них - Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття, тощо. В Україні позабюджетні фонди існують хоча і в складі фінансової системи, але поза межами бюджетної. Фінансово-правові відносини виникають лише в частині залучення страхових внесків до відповідних фондів соціального страхування (у т. ч. відносини з контролю за їх сплатою та щодо їх стягнення). Це свідчить про те, що є підстави говорити про появу інституту доходів позабюджетних фондів, не зачіпаючи сфери інших відносин.

Дискусії тривають і стосовно поняття емісійного права, яке також входить в систему ФП. Найкраще охарактеризував дане поняття Бєльський К.С. Аналіз його праці дозволяє прийти до висновку, що емісійне право є  підгалуззю ФП, норми якого встановлюють грошову систему України, здійснюють організацію готівкового та безготівкового грошового поводження, регламентують ведення касових операцій, здійснюють валютне регулювання і регулювання ринку цінних паперів.

Інститут публічних видатків суспільно(соціального) призначення є новим фінансово-правовим інститутом, якому притаманні особливості предмету регулювання та особливі суб’єкти, які беруть участь у відповідних фінансових правовідносинах. Цей новий фінансово-правовий інститут знаходиться лише у стадії свого становлення і має багато прогалин щодо встановлення правових режимів публічних видатків суспільного (соціального) призначення.

Доцільно сформувати в особливій частині ФП підгалузь — правові основи фінансового контролю.

Існує також пропозиція розширити предмет ФП, включивши до його складу облікове право як підгалузь ФП. Останнє представляє собою сукупність юридичних норм, які регулюють суспільні (фінансові у сфері облікової діяльності) відносини, які виникають у процесі утворення, розподілу, накопичення й використання коштів із метою виконання найбільш актуальних завдань держави на певному історичному етапі". Облікове право складається з сукупності правових інститутів, які регулюють відносини в галузі певного виду фінансового обліку .

34. Поняття та особливості матеріального та процесуального фінансового права

Матеріальне ФП – це система матеріальних норм, що визначають права та обов’язки суб’єктів ФП у сфері правового регулювання розподілу та перерозподілу ВВП та НД.

Особливістю матеріального ФП, є те, що воно містить основний масив фінансово-правових норм. Саме за допомогою даних норм визначаються та регулюються такі відносини: поняття та види публічних фінансів, принципи правового регулювання публічних фінансів, система фінансового права та її структурні елементи, поняття та види суб’єктів фінансових правовідносин, їх права та обов’язки, поняття, види та форми фінансового контролю, суб’єкти фінансового контролю, поняття та види фінансової відповідальності та фінансово-правових санкцій, бюджетні повноваження, поняття та види доходів та видатків та ін.

Однак, бувають, на нашу думку, і перебільшення значення даного підрозділу ФП, так зокрема, російський дослідник С.В.Запольський стверджує, що ФП по своїй природі та призначенню є саме процесуальною галуззю права, оскільки, на його думку, основне призначення ФП - процедурними рішеннями врегульовувати мобілізацію, розподіл та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Процесуальне ФП – це система процесуальних норм, які визначають порядок дій суб’єктів у випадку порушення норм права, регламентують процедурні та організаційні питання щодо розподілу ВВП та НД.

Додатковим аргументом при подальшій науковій розробці процесуального ФП є історична традиція у бюджетному праві виділяти бюджетний процес, який ні ким з представників фінансово-правової науки не заперечується. Крім того, детальне опрацювання ПКУ свідчить, що досить велика складова процесуальних норм міститься і в ньому, зокрема, наприклад, чого вартий 2 розділ «Адміністрування податків».

35. Фінансово-правові інститути як основний структурний підрозділ фінансового права: поняття, ознаки, види.

Інститут ФП (з позицій системного підходу) – це діалектична єдність та взаємозумовленість його змісту та форми. Зміст інституту ФП можна визначити, як взаємоузгоджену систему фінансово-правових приписів, що містяться у нормах ФП, або систему норм ФП.

Кожному інституту ФП властиві внутрішня та зовнішня форми. Внутрішня форма інституту ФП – це взаємозв’язки окремих його норм та якісно виокремлених груп цих норм між собою. Їх сутність зводиться до структурування фінансово-правових норм всередині правового інституту. Зовнішня форма інституту ФП – це межа, яка утворюється системою окремих норм та якісно виокремлених груп норм із подібними нормами інших інститутів ФП та публічними фінансами. Зовнішня форма ФП залежить від внутрішньої форми та змісту відповідного інституту ФП.

Основні властивості інституту ФП: а) мета існування інституту; б) специфіка змісту та форми його приписів (насамперед співвідношення зобов’язуючих, забороняючих та дозволяючих норм ФП, що входять до нього); в) ієрархічність властивостей, що проявляється у їх співпідпорядкуванні; г) структуровність інституту ФП.

У меті існування кожного інституту ФП, відображається його індивідуальність, специфіка, суспільна роль, суспільне призначення. Зокрема, найголовнішим призначенням, метою інституту бюджетного права є справедливий та неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Мета кожного фінансово-правового інституту є самодостатнім внутрішнім чинником, який зумовлює видову специфіку змісту та форми його приписів, насамперед, співвідношення зобов’язуючих, забороняючих та дозволяючих норм ФП, що входять до його складу. Такою специфікою приписів в інституті бюджетного права є їх яскраво виражений «компетенційний характер», що може виражатись як в позитивній (обов'язку, дозволу) так і негативній (заборона) формі.

Дві властивості фінансово-правових інститутів – їх мета і видова специфіка змісту та форми приписів кожного відповідного інституту – роблять їх унікальними, неповторними у системі ФП в цілому, розрізняють фінансово-правові інститути між собою та є об’єктивною основою їх системи.

І навпаки, наступних дві властивості інститутів ФП – їх ієрархічність та структуровність - є типовими, загальними для усіх фінансово-правових інститутів.

Загальну частину інституту бюджетного права складають бюджетно-правові приписи щодо визначення предмету бюджетно-правового регулювання, основних нормативно закріплених понять даного інституту, бюджетного періоду, складу бюджетного законодавства, бюджетної системи України та її принципів, бюджетних запозичень, бюджетного процесу та його учасників. Особливу частину інституту бюджетного права України складають бюджетно-правові приписи щодо: доходів і видатків Державного бюджету України; складання, розгляду, прийняття та виконання Державного бюджету України, внесення змін до Закону про Державний бюджет України; бухгалтерського обліку та звітності про виконання Державного бюджету України; місцевих бюджетів; міжбюджетних відносин; контролю за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальності за бюджетні правопорушення; прикінцевих положень.