2. Аналіз впливу викидів шкідливих речовин у атмосферне повітря на стан здоровя громадян

Аналіз проведених раніше медичних дослідження показав, що техногенне забруднення атмосферного повітря пилом вугільної золи викликало інтенсивне забруднення металами не тільки об'єктів навколишнього середовища, але й накопичення їх в організмі дітей. Концентрація металів (кадмію, міді, марганцю, свинцю й цинку)  у волоссі дітей більше як вдвічі перевищувала контроль. Вміст нікелю у волоссі дітей, які мешкають у Iзоні, в 10,0 разів перевищував норму. Відмінності між показниками 1-ої і 2-ої груп щодо нікелю становили 1,9 - 3,8 раза. У сечі дітей найбільш високі рівні вмісту металів були характерні для міді, які перевищували контроль в 10,7 раза, марганцю –в 9,1 раза, нікелю –в 3,7 раза, свинцю –в 2,4 раза. Аналогічну залежність виявлено в дітей 2-ої групи.

Виявлено кореляційну залежність між вмістом металів у повітряному басейні й накопченням їх у волоссі дітей. Цей зв'язок був прямий і вірогідний (цинк –r = 0,76, хром –r = 0,69, марганець –r = 0,62, кадмій –r = 0,55), причому в міру наближення до ТЕС він зростав. Накопичення металів у волоссі і сечі дітей 1-ої і 2-ої груп, на нашу думку, може свідчити про їх техногенне походження. Отже, можна стверджувати, що діти, котрі мешкають у районі викидів ТЕС, зазнають додаткового аерогенного навантаження й становлять групу підвищеного ризику розвитку екозалежних захворювань.

Вплив шкідливих викидів ТЕС на організм поряд зі змінами імунобіологічної резистентності проявляється зрушеннями в якісному й кількісному складі мікрофлори та бактерицидності шкіри. Отримані в ході експерименту дані свідчать про те, що інгаляційний вплив пилу вугільної золи й міського пилу в концентрації 0,15 мг/м3 сприяли накопиченню патогенної мікрофлори у верхніх дихальних шляхах тварин (в 1-ій групі – 43,5 %, в 2-ій групі – 48,5 % і в контролі – 34,8 %). Стафілококи займають провідне місце в структурі мікробного пейзажу органів дихання тварин. Дія завислих речовин обумовлює порушення співвідношення патогенних і непатогенних стафілококів в органах системи дихання тварин у бік збільшення висівання патогенної мікрофлори. Надходження пилу вугільної золи й міського пилу, сорбуючого гази, і в «чистому» вигляді спричинили зрушення в локалізації мікрофлори. Відзначено більш відчутне її накопичення в нижніх відділах органів дихання –в бронхах і легенях у порівнянні з інтактними тваринами. Виявлено більш високу смертність тварин, які вдихували пил вугільної золи, що, безсумнівно, пов'язано зі зниженням імунобіологічної резистентності організму тварин.

Вплив складного за фізико-хімічними властивостями пилу теплоелектростанції на організм дітей при інгаляційному надходженні в організм супроводжувався перевагою умовно патогенних мікроорганізмів роду Staphilococcus, серед стафілококів більш ніж в 4 рази частіше в дітей              1-ої і 2-ої груп із слизової зіва висівали Staphiloсoссus aureus: 29,7 % ± 2,7 % (р < 0,05) і 15,9 % ± 2,1 % (р < 0,05) відповідно проти 3,4 % ± 0,5 % і Staphilococcus sanquis: 13,4 % ± 1,5 % (р < 0,05) і 9,2 %± 1,0 % (р < 0,05) випадків відповідно проти 3,5 % ± 0,3 % у контролі (р < 0,01). Мікробний пейзаж слизової носа в дітей контрольної групи представлений мікроорганізмами 5 родів: Staphilococcus –33,6 % ± 4,0 %, Streptococcus –52,1 % ± 5,3 %, Micrococcus –3,3 % ± 0,3 %, Bacillus – 3,3 % ± 0,3 %, Corinebacteria –1,3 % ± 0,2 %.

Кількість мікробів, що містяться на шкірі, є інтегральними показниками антимікробної стійкості організму й характеризує його імунологічну резистентність. Отримані дані свідчать про те, що в дітей, котрі мешкають в I зоні (до 3,0 км), число мікроорганізмів шкіри III і IV ступенів росту вірогідно було підвищеним у порівнянні з контрольною групою, при цьому відзначене достовірне збільшення вдвічі частки гемолітичних форм у порівнянні з показниками контрольної групи (67,8 % ± 7,1 % і 66,6 % ± 7,0 % проти 28,7 % ± 2,2 % відповідно). Отримані дані вказують на зниження бактерицидної активності шкіри, порушення кількісного і якісного балансу мікробіоценозу, що є показником зниження неспецифічної резистентності в дітей, які проживають у зоні впливу викидів Луганської ТЕС. Установлені зміни вмісту лізоциму в слині дітей, як показника неспецифічного гуморального імунітету, рівень якого в 2,0 рази в 1-ій групі і в 1,3 раза в 2-ій групі був вище, ніж у контрольній групі (р <0,05). Аналіз кореляційного зв'язку між показниками, що характеризують місцевий імунітет, і ступенем забруднення атмосферного повітря підтверджує наявність прямого сильного зв'язку рівня Ig A (r = 0,79) і середньої зворотної кореляційної залежності концентрацій sIgA (r = - 0,62), IgG (r = - 0,43) та лізоциму слини (r = - 0,44) і концентрації пилу вугільної золи.

Оцінюючи показники захворюваності населення м. Щастя, атмосферне повітря якого забруднене викидами Луганської ТЕС, і контрольного населеного пункту, в якому немає промислових підприємств, слід звернути увагу на особливості її поширення залежно від рівня забруднення повітряного басейну населених пунктів. Так, у м. Щастя загальна захворюваність населення була в 2,1 раза вище, ніж у м. Станично-Луганське, на хвороби органів дихання – в 1,9, органів травлення – в 2,6, хвороби системи кровообігу − в 1,6, ендокринної системи, розладів харчування, обміну речовин –в 3,4 і вроджених аномалій –в 1,4 раза. У промисловому і контрольному населених пунктах чоловіки хворіли частіше. Вікові показники захворюваності населення свідчать про перевищення таких в 1,5 – 2,0 рази в усіх вікових групах м. Щастя у порівнянні з аналогічними показниками жителів контрольного міста. Однак відмінності між порівнюваними містами в цьому плані обумовлені не тільки рівнем захворюваності, але й темпами зростання показників (у промисловому місті вони були більш високими й склали 3,2 % проти 1,7 % у контролі).

Найбільшу питому вагу в обох містах мали хвороби органів дихання. Вікові показники поширеності хвороб органів дихання мали спільні для вивчаємих міст ознаки: пік припадав на молодший вік і вікову групу (40 – 49) років. Чоловіки, як правило, хворіли частіше, ніж жінки. Виявлено статистично достовірне підвищення захворюваності жителів м. Щастя на хвороби системи кровообігу (р < 0,05).

Рівень захворюваності населення м. Щастя на хвороби органів травлення був у 2,6 раза вище, ніж у контрольному місті (р < 0,05). Серед захворювань цього класу значну питому вагу становили хронічні хвороби.

Характер поширення захворювань серед населення м. Щастя мав чітко виражену ознаку: чим ближче до ТЕС проживали люди, тим частіше вони хворіли. Найвищі рівні захворюваності відзначалися в зоні з найбільшим ступенем забруднення атмосферного повітря пилом вугільної золи. У той же час на відстані (3000 – 10000) м від промислового джерела при концентрації пилу золи в атмосферному повітрі (0,38 ± 0,01) мг/м3 захворюваність населення була нижче, ніж в I зоні, але вище, ніж у контрольному місті.

Тривалий вплив атмосферних забруднень на населення, особливо дітей, літніх осіб і осіб з ослабленим здоров'ям, призводить до підвищення рівня загальної захворюваності населення за рахунок розвитку патології системи дихання, збільшення тяжкості й тривалості перебігу інших хвороб, що в певній мірі було обумовлено не тільки концентрацією пилу в повітрі, але і її фізико-хімічними характеристиками. Особливості поширення як загальної захворюваності серед населення м. Щастя, так і окремих груп хвороб (найбільша поширеність захворювань у порівнянні з контрольним містом, різна питома вага й частота гострих і хронічних захворювань, відмінності статево-вікового розподілу відповідних показників і залежність їх від місця проживання людей відносно джерела промислових викидів) багато в чому пов'язані з вмістом металів у пилу вугільної золи, кількість яких перевищує установлені для них ГДК.

Захворюваність на ангіни, пневмонії і гострий бронхіт була вище в м. Щастя, причому на гострі захворювання частіше страждали діти до 6 років як в I, так і в II зоні. Серед хвороб цієї групи 75 % становили гострі захворювання верхніх дихальних шляхів.

Аналіз показників захворюваності на хвороби органів травлення показав, що частіше хворіло населення, яке проживає в м. Щастя (в 2,2 раза), причому частота захворювань серед чоловіків була в 1,3 раза вище, ніж серед жінок, тоді як у контрольному місті таких розбіжностей не зафіксовано. У структурі захворюваності найбільшу питому вагу займали хронічні гастрити й виразкова хвороба (24,2 % і 24,1 % відповідно). Слід зазначити високий рівень захворюваності населення на хвороби печінки й жовчовивідних шляхів, що перевищував контрольні показники в 4,1 раза. Захворюваність населення на хвороби органів кровообігу мала ту саму спрямованість, що й вищеописані класи захворювань. У м. Щастя вираженість такої патології в I-IIзоні була в 1,6 раза вище, ніж у контролі.

6. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЗАХОДІВ З ЇХ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ