10. Профілактика

Для попередження повторних загострень захворювання необхідно, щоб хворий припинив куріння. При наявності професійних шкідливостей слід вжити заходів до їх усунення, провести працевлаштування хворого, попередньо усунувши його від роботи, пов'язаної з переохолодженням, впливом пилу, загазованістю. У періоді ремісії захворювання періодично призначають курсове лікування загальнозміцнюючими і тонізуючими засобами, препаратами, повишаюшімі неспецифічний імунітет (вітаміни групи В, А, К, настоянка женьшеню, пантокрин, ФіБС, метілурачіл, пирогенал, продігіозан, фізіотерапевтичні процедури та ін.)

Велике значення мають своєчасне виявлення і санація хронічних захворювань ЛОР-органів (тонзиліт, синусити, риніт, гайморит, поліпи, аденоїди), які можуть служити вогнищами інфекції та сенсибілізації організму.

Важливе місце у профілактиці загострень захворювання належить санаторно-курортному лікуванню. Перевага віддається приморським курортів з теплим морським кліматом, а також степовим, гірським і місцевим курортам. При виборі курорту слід пам'ятати, що різка зміна клімату може викликати загострення захворювання.

Істотне значення мають постійне проведення постурального дренажу, заняття дихальною гімнастикою, лікувальною фізкультурою, загартовування, при якому велике значення відводиться водним процедурам (обтирання, прохолодні душі). Хворі хронічним бронхітом повинні перебувати під диспансерним спостереженням.

Профілактика розвитку хронічного бронхіту полягає в попередженні, своєчасному і правильному лікуванні гострих катарів верхніх дихальних шляхів і грипу, а також гострих інфекційних захворювань у дітей (кір, кашлюк). Важливе значення надається своєчасної санації носоглотки. Велика роль належить раціональному фізичного виховання, занять фізкультурою і спортом.

ВИСНОВОК

Отже, хронічний бронхіт – це прогресуюче тривале повторно рецидивуюче запалення бронхів, найпоширеніша форма хронічних неспецифічних захворювань легень (ХНЗЛ). Хронічний бронхіт піддається корекції лише за умови постійної і грамотної терапії, а також вимагає від хворої усвідомленої зміни способу життя. Тільки поєднання цих двох чинників дозволяє зберегти добре самопочуття і працездатність на довгі роки.

Хронічний бронхіт може бути наслідком невиліковного гострого бронхіту, але найчастіше формується як первинно хронічне захворювання в наслідок впливу на слизові оболонки бронхів летких шкідливих речовин виробничого і побутового характеру. При хронічному бронхіті патологічний процес вражає не тільки стінку бронха, але і навколишню перибронхіальну тканину. Хронічний бронхіт лікують комплексно із широким застосуванням фізичної реабілітації.

Немедикаментозна терапія хронічного бронхіту включає дихальну гімнастику, нормовані фізичні навантаження, відмову від тютюну і алкоголю, лікувальний масаж, фізіотерапію. Як показали дослідження, в основній групі, де застосовувалися такі засоби фізичної реабілітації як ЛФК та масаж, результати лікування значно відрізнялися від результатів лікування контрольної групи, які лікувалися за традиційною методикою. Обстеження за допомогою спірометрії та спірографії виявило, що у хворих основної групи окремі показники наблизилися до даних здорових людей, в хворих контрольної групи вони залишилися без змін. Також значно покращилося і загальне самопочуття хворих основної групи. Все це доводить необхідність застосування фізичної реабілітації даному контингенту та пошуку різних ефективних немедикаментозних методів лікування.