7. Перебіг і прогноз
У частини хворих захворювання може тривало протікати без розвитку виражених функціональних і органічних порушень. Багато років хворі залишаються працездатними. Таке протягом хронічного бронхіту найчастіше спостерігається у хворих з ураженням великих бронхів. При ураженні дрібних бронхів і розвитку обструкції захворювання швидко призводить до емфіземи легенів і розвитку легеневого серця з явищами легеневої, а потім і легенево-серцевої недостатності.
Деструктивні зміни стінок бронхів при тривалому перебігу захворювання можуть призвести до утворення циліндричних або мещотчатих бронхоектазів, наявність яких ускладнює перебіг захворювання, сприяє прогресуванню дихальної недостатності, розвитку легеневого серця і його декомпенсації. Перебіг хронічного бронхіту може ускладнитися приєднанням пневмонії або абсцесу легені.
Хронічний астматичний бронхіт нерідко призводить до розвитку інфекційно-алергічної бронхіальної астми.
8. Діагноз і диференціальний діагноз
При наявності в анамнезі частих простудних захворювань, тривалого куріння, скарг на постійний кашель, виділення мокротиння, задишку, хвилеподібного перебігу з повторними загостреннями захворювання, характерних аускультативних даних діагностика хронічного бронхіту не є важкою. Труднощі нерідко виникають при вирішенні питання про те, чи є хронічний бронхіт у даного хворого самостійної нозологічної формою або одним із симптомів іншого захворювання. До цих захворювань відносяться хронічна пневмонія, туберкульоз легенів, рак легенів, бронхіальна астма,бронхоектатична хвороба, саркоїдоз, пневмоконіози, мікози легенів.
Для диференціальної діагностики використовують рентгенологічні методи дослідження (рентгенографія, томографія, селективна бронхографія), проводять діагностичну бронхоскопню з цитологічним дослідженням змивів з бронхіального дерева і біопсією шматочків слизової оболонки для гістологічного дослідження.
Найбільш важко віддиференціювати хронічний бронхіт, що є самостійною нозологічною формою, від локальних запальних змін у бронхіальному дереві, як правило, розвиваються в осередку хронічної пневмонії. При тривалому перебігу і частих загостреннях хронічної пневмонії в бронхіальному дереві можуть розвиватися дифузні зміни, властиві хронічного бронхіту. Однак у більшості випадків дані анамнезу, рентгенологічна картина і результати дослідження зовнішнього дихання дозволяють провести диференціальний діагноз. При хронічному бронхіті частіше спостерігається дифузний характер ураження бронхіального дерева, наростає бронхіальна обструкція, розвивається обструктивна емфізема. Запальні зміни в бронхах при хронічній пневмонії, особливо на ранніх стадіях захворювання, частіше локалізуються в ділянках хронічного запалення. Для хронічної пневмонії характерний первинно локалізований процес з розвитком вогнищ пневмосклерозу, карніфікації, що спричиняють зменшення обсягу ураженої частини легені.
При проведенні диференціальної діагностики з туберкульозом легень вирішальне значення надається дослідженню мокротиння на БКІ рентгенологічного дослідження легень. Диференціювати бронхіт від раку легені допомагає бронхографічні дослідження. У випадках хронічного бронхіту на бронхограмме виявляються нерівність контурів бронхів, нерівномірність і погане заповнення периферичних відділів бронхіального дерева контрастним речовиною. При центральному раку легені на бро-нхограмме виявляється симптом «культи». Найбільше значення в диференціальній діагностиці хронічного бронхіту і ранніх стадій раку легені з малозміненому рентгенологічної картиною належить бронхоскопії з подальшим цитологічним та гістологічним дослідженням отриманих матеріалів.