79. Джерела сімейного права.

Джерела права – це зовнішні (писані) форми виразу правотворчої діяльності держави, якими законодавець виражає свою волю, що є обов'язковою для виконання. За юридичною силою джерела сімейного права поділяються на: — Конституція України; — закони (Сімейний кодекс України – надалі СК, Цивільний кодекс України – надалі ЦК); — підзаконні нормативно-правові акти (Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств).

Основним джерелом сімейного права є СК, який прийнятий 10 січня 2002 року, а вступив в силу 1 січня 2004 року. Структура діючого СК є наступною: Розділ І. Загальні положення. Розділ ІІ. Шлюб. Права та обов'язки подружжя. Розділ ІІІ. Права та обов'язки матері, батька і дитини. Розділ ІV. Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Розділ V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів. Розділ VI. Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами, та іноземцями. Розділ VІI. Прикінцеві положення.  Ознаки сімейних правовідносин: — суб'єктивний склад сімейних правовідносин визначається законом (подружжя, батьки, усиновлювачі, діти, брати і сестри, діди і баби, вихованці, пасинки і падчерки, вітчим та мачуха, опікуни та піклувальники, прийомні батьки та прийомні діти); — мають тривалий характер; — виникають на підставі специфічних юридичних фактів (народження, усиновлення, укладення шлюбу). Елементи сімейних відносин: — суб'єкти; — об'єкти; — зміст (сукупність суб'єктивних прав та обов'язків).

80. Поняття, види сімейних правовідносин.

Сімейні правовідносини – це наслідок застосування до конкретних відносин в сфері шлюбу і сім’ї норм шлюбно-сімейного законодавства. Особливості сімейних правовідносин:

1) їх основу складають немайнові особисті відносини;

2) сімейні відносини носять тривалий характер;

3) на вимоги, що випливають із сімейних правовідносин, не поширюються строки позовної давності за виключенням випадків, указаних в законі.

4) суб’єктами цих правовідносин можуть бути тільки громадяни.

За характером захисту правовідносини можна поділити на 3 групи:

1. Першу групу складають відносні права, але яким властивий абсолютний характер захисту від посягання всіх інших осіб. (Це, наприклад, право на виховання дітей).

2. В другу групу входять абсолютні права з деякими ознаками відносних правовідносин. (Це право подружжя на їх спільне майно).

3. В третю групу входять відносні правовідносини, які не мають ознак абсолютної охорони. (Наприклад, аліментні зобов’язання).

Суб’єктами сімейних правовідносин можуть бути тільки громадяни. Суб’єкти сімейних правовідносин наділені правоздатністю і дієздатністю. Правоздатність виникає з моменту народження, а дієздатність – з досягненням певного віку (на одруження – з віку повноліття, а при досягненні дитиною 10-річного віку – права давати згоду на усиновлення ).

Об’єктами в сімейних правовідносинах можуть бути особисті майнові блага, дії і речі, особисті немайнові блага.

Особисті немайнові блага: це прізвище, ім’я, професія, рід занять та інше.

До дій відноситься виховання, діяльність по управлінню спільним майном подружжя тощо.

Речі, як об’єкт правовідносин, виступають у вигляді предметів майна (наприклад, речі, що входять в склад спільного майна, або у вигляді грошових сум (сплата аліментів).

Підставами виникнення сімейних правовідносин є юридичні факти .

За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на дії( основані на волевиявленні учасників сімейних правовідносин) та події ( не залежать від волі часників сімейних правовідносин).

За юридичними наслідками юридичні факти поділяються на правоутворюючі (народження дитини) та правоприпиняючі (відмова від шлюбного договору).

За тривалістю юридичні факти поділяються на одноразові (реєстрація шлюбу) та тривалі ( свояцтво).

За складом юридичні факти поділяються на складні (передбачає наявність двох або декілька дій, наприклад, рішення про відібрання дитини) та прості ( складається з однієї життєвої обставини, наприклад, укладення шлюбного договору).

Існують дві основні форми захисту сімейних прав: юрисдикційна та неюрисдикційна.

Юрисдикційні способи захисту:

- у судовому порядку ( про розірвання шлюбу, про аліментні зобов’язання тощо);

- органами опіки та піклування ( наприклад, вирішення питання щодо участі одного з батьків у вихованні дитини);

- нотаріусом ( шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі)ю

Неюрисдікційні способи захисту – самозахист (наприклад, батьки мають право на самозахист своєї дитини).

Сім'я – складний комплекс природно-біологічних, матеріальних, духовно-психологічних зв'язків, більшість з яких підлягає моральному регулюванню з боку суспільства а не правовій регламентації взагалі.