32. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1914-1944рр. Голокост.

«Новий порядок» - жорстокий режим, установлений нім.- фашистськими загарбниками на окупованій території України та в інших частинах СРСР, що супроводжувався масовими розстрілами і депортацією місцевого населення.

Нацисти установили жорстокий окупаційний режим.

Вивозили людей, у першу чергу молоді, на роботу в Німеччину. У 1941-1944 pp. 2,8 млн чоловік були вивезені зі СРСР у нацистське рабство і 2,4 млн із них були з України.

Робочий день тривав 12 -14 год. Десятки тисяч остарбайтерів (так називали вивезених у Німеччину), загинули на чужині від виснаження, хвороб і травматизму.

Масовий терор проти укр. народу нацисти застосовували з особливою жорстокістю. Знищували цілі села. В жовтні 1941 р. село Обухівка Полтавської області було цілком спалене, а все населення розстріляне. Під час окупації подібні в акції були здійснені нацистами в 250 населених пунктах України.

Майже 3 тис. мирних жителів нацисти знищили в Берестечку. Очевидці розповідали, що гітлерівці закопали в землю напівживих людей, над якими ще довго ворушився ґрунт.

Гітлерівці організовували масове знищення військовополонених. У Львівському, Славутському, Кам'янець-Подільському та інших концтаборах були замучені сотні тисяч чоловік.

Голокост (винищення євреїв) - загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок нацистської політики фізичного знищення (геноциду) євреїв у 1933-1945 pp.

В Україні масові вбивства євреїв розпочалися в Житомирі, де їх розстрілювали за містом і скидали в рови.

В Україні він мав особливо жорстоку форму. Напередодні війни за кількістю євреїв, що проживали -2,7 млн чоловік - Україна займала перше місце в Європі та друге у світі.

Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 p. і тривали понад три роки.

Символом Голокосту в Україні став розстріл понад 150 тис. чоловік у Бабиному Яру (м. Київ). Масові вбивства єврейського населення відбулися також у Львові, Бердичеві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську та інших містах України

Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн осіб. У цілому Україна втратила близько 70% єврейського населення.

Багато українців, ризикуючи своїм життям, ховали євреїв у своїх будинках. Митрополит А.Шептицький особисто врятував 15 рабинів та 150 єврейських дітей. Українців, які рятували євреїв називали праведниками. Відомо понад 2 тин. українців «Праведників світу».

33. Український колабораціонізм у Другій світовій війні. Напрями діяльності Руху Опору.

Колабораціонізм – співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників. У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем розповсюдженим — і мав місце практично в кожній окупованій країні.

Спочатку означав співробітництво громадян Франції з німецькими властями в період окупації Франції. Потім став застосовуватися і до інших європейських урядів, що діяли під німецької окупацією (уряд Квіслінга в Норвегії, режими на кшталт Локотської республіки на окупованій території СРСР) або військовим організаціям громадян окупованих країн під контролем гітлерівського блоку (Російська визвольна армія Власова, національні дивізії СС майже у всій Європі).

Рух Опору

Особливістю українського руху Опору стала наявність двох напрямків боротьби:

• прибічники Радянського Союзу, які боролися проти німців;

• українські націоналісти, що намагалися звільнити Україну від усіх окупантів всіма можливими способами.

У північній частині України були сприятливі умови для партизанського руху.

Радянський рух Опору

Радянський уряд закликав до всенародного руху Опору нацистам, створення партизанських загонів та підпільної діяльності. Основне ядро партизанського руху повинні були скласти комуністи, комсомольці та ветерани громадянської війни, співробітники НКВС. Від самого початку організація радянського руху Опору зазнавала чималих труднощів. У населених пунктах створювалися підпільні групи. На середину 1943 року в Україні діяли 46 великих партизанських з'єднань, близько 2 тис. загонів і диверсійних груп чисельністю понад 100 тис. осіб. У роки війни партизани України знищили 500 тис. німецьких окупантів, 1,5 тис. танків, 200 літаків. Серед видатних партизанських діячів України найвідомішими стали С. Ковпак, О. Федоров, О. Сабуров, М. Наумов, П. Вершигора, Я. Мельник. Партизанські загони С. Ковпака пройшли бойовий шлях від Путивля до Карпат. Виникли організації «Партизанська іскра», «Народна гвардія» ім. І. Франка,. «Молода гвардія». У радянському Русі Опору в Україні взяли участь від 100 тис. до 500 тис. партизанів.

Український національний рух Опору

Організація українських націоналістів розглядала війну між Німеччиною та СРСР як можливість відновлення незалежності Української держави. Водночас різні фракції ОУН — під проводом С. Бандери ОУН(Б) та під проводом А. Мельника ОУН(М)— бажали використати для цієї мети співробітництво з фашистською Німеччиною, але ці спроби виявлялися марними. Ще до нападу на СРСР за домовленістю з німецькими спецслужбами з оунівців були створені два батальйони «Нахтігаль» та «Роланд»( керував полковник Р. Ярий). ОУН намагалася використати ці формування для зміцнення української влади. Командування «Дружини українських націоналістів» постійно висловлювало незадоволення гітлерівською політикою в Україні. Тому деякі з них, зокрема Р. Шухевич, зуміли втекти й приєднатися до Української повстанської армії. 30 червня 1941 року в зайнятому німцями Львові спеціальна група ОУН(Б) на чолі з Я. Стецьком проголосила Акт відновлення Української держави. Перше українське національне збройне формування - «Поліська Січ» Тараса Бульби (Боровця) з'явилося на Волині. У жовтні 1941 року це військове формування отримало нову назву — Українська повстанська армія - «Поліська Січ» (УПА - ПС).

Військові відділи ОУН об'єднувалися з «Поліською Січчю» в одну формацію — ОУН - УПА. її головнокомандувачем став Роман Шухевич.